Слово після Літургії 4 липня 2014

Дорогі брати та сестри! Щиро дякую за сьогоднішню молитву. Знаєте, кожного разу, коли приходиш молитися в храм де є не дуже багато людей, здається, що молитися в ньому трохи «зручніше». Не тільки тому, що ми не любимо людей і вони нам заважають. Справа в іншому. В такому випадку  ми, слабкі люди, маємо можливість краще сконцентруватися на тому основному, заради чого ми, власне й сюди прийшли. А приходимо сюди ми для того, щоб особисто зустрітися з Богом, лицем до лиця. І дуже добре, коли нам в цьому ніхто і ніщо не заважає.

Треба розуміти, що лише в храмі Божому у нас є можливість зустрітися з Богом віч-на-віч. З одного боку Господь, і дійсно, є всюдиприсутнім і перебуває одночасно усюди. У лісі, в полі, по всій землі, у кожному  її куточку, у всякому будинку, особливо в християнському будинку де є святі ікони, і де люди моляться Богу. Але в храмі Він перебуває особливим чином, і можна сказати, що в певному сенсі християнському храму альтернативи немає. Життя християнина це не якась абстракція, а реальний досвід власного пережиття  Літургії та інших Таїнств Церкви та богоспілування.  Без храмів це малоймовірно.

А ще, від Святих Отців та науки Церковної ми навчилися, що від людини, яка не молиться, та не веде правильного духовного життя Ангел-охоронець може навіть відійти. Тому, очевидно, для нас людей, що називають себе християнами, важливо себе вести так, щоби не тільки наш Ангел нас не покинув, але щоб своїм життям ми навпаки – ще прикликали на себе благодать Пресвятого Духа. Тому, я щиро вдячний усім вам за цю спільну молитву і за те, що ми сьогодні зібралися разом та попросили для всіх нас милостей від Бога.

Ми сьогодні переживаємо особливо складні та трагічні часи в нашій державі. Йде війна. Вбивають людей. І в цій ситуації ми можемо допомогти не тільки тим, що надішлемо трохи грошей на допомогу нашому війську, але й тим що будемо молитися, а це набагато важливіше, про нашу владо та військо, згадуючи у свій пам’яті усіх тих людей, які воюють сьогодні за нас та замість нас. Вони віддають свої життя для того, щоб ми з вами сьогодні могли жити спокійно, та, слава Богу, ще мали змогу спокійно молитися. І звичайно, можна тільки дивуватись, що в такий критичний час ще далеко не всі люди відчувають потребу приходити до храмів Божих та молитися за мир у своїй душі та за мир в Україні.

Узагалі, чимало свят в церковному календарі повставало саме через те, що люди під загрозою якоїсь небезпеки приходили до храму та особливо помножували свої молитви. Тому, дуже дивно, що Україна, яка вважає себе християнською, історично православною державою в цьому плані все ще дуже і дуже пасивна – люди поки не відчувають потреби масово відвідувати храми Божі, навіть у такі страшні та неблагодатні часи. Ми ніколи б не подумали, принаймні моє покоління, що нам будуть потрібними реальними навички володіння зброєю, чи досконале знання іноземної мови. Ми чудово розуміли, що війни у нас не буде, і за кордон ми їздити не маємо ні потреби, ні можливостей. Але часи змінилися, і сьогодні чи не кожна чесна та мисляча людина вже більше не приглушує в собі голос совісті, а шукає відповіді на питання про сенс життя, про те, що ми на цій землі забули, і навіть, як готуватися до зустрічі з власною смертю. І як бачимо війна, яка зараз триває, ці нерви особливо оголила.

56663.b

Ми й так живемо не маючи певності в своєму майбутньому – смерть може завітати у будь-який момент до кожного з нас. Власне, завжди у всі часи  вмирали не тільки старі та хворі, але молоді та здорові, про яких ніколи б і не подумав, що вони так швидко відійдуть на той світ! Але що вже говорити про те, що ми з вами зараз живемо в такий відрізок історії, коли на нашій землі ведуться бойові дії.

Тому, давайте будемо якомога відповідальніше ставитися до нашого християнського обов’язку відвідування храму. Так, я знаю, що вам про це немає сенсу нагадувати, бо ви й так зараз стоїте тут, і старанно та зі страхом Божим молитесь і служите Святій Церкві. А ті, кому найперше потрібно чути ці слова сьогодні тут відсутні. Але кажу я це тому, щоб підбадьорити тих, хто поступає вірно, та запевнити їх, що вони на правильній дорозі. Пригадуєте старшого брата з притчі Христової про блудного сина? Він робив все добре, але помилився, коли заревнував, позаздрив любові Батька до свого молодшого, блудного брата. Тому, давайте будемо вчитися з цієї притчі основного – добре грішнику покаятися, але ще краще не падати в гріх.

Коли ми молитимемося, то будемо закликати до себе благодать Божу та допомагатимемо своєму Ангелу-охоронцю нас захищати від гріхів та зайвих неприємностей. Люди часто думають, що оцей Ангел-охоронець дається людині під час Хрещення раз і назавжди. Дуже часто люди, що звертаються до священика просячи про Таїнство Хрещення для своїх дітей роблять це лише для того, щоб охрещені діти отримали на все життя певну гарантію небесного захисту та охорони. Але вони при цьому не думають, що одна справа отримати власного Ангела, а інша – утримати його біля себе. При хрещенні вона дійсно може його отримати, хоча, правду кажучи, багато богословів погоджуються з думкою, що ангел дається людині вже при зачатті. Але не треба забувати, що його можна не тільки отримати, але й втратити! Життя Святих описують чимало випадків, коли святим людям фізичними очами були видні ангели. Так ось, нам відомо, що ці святі нерідко бачили Ангелів-охоронців які плакали та не могли підійти до тієї чи іншої людини – вони стояли вдалині, та сумували за втраченою душею.

Так само й ця вже сумновідома «благодать». Вона не дається автоматично тим людям, які ходять у «правильну» Церкву, а тим, які правильно і по-божому живуть. Тому, для того, щоб і ми з вами стали «благодатними» ми повинні себе правильно вести. Повторю – благодать це не автоматична дія Божа, а наслідок правильного духовного життя християнина.

Ще раз дякую всім вам за спільну молитву, вірю в те, що кожен із нас отримав доступний максимум користі з цього богослужіння. Нехай воно запалить нас настагою та силою до наступного богослужіння. А наступна свята відправа в нашому храмі буде в неділю.

Вітаю тих із вас, хто приступив до святих Таїнств Покаяння та Євхаристії – це дійсно найбільша радість, яка тільки може бути в людей. І я завжди по-доброму заздрю тим людям, які можуть це робити не тоді, коли їм випадає зовнішня нагода, а коли вони самі відчувають у цьому потребу. Бажаю Ангела-охоронця всім нам. Ще раз дякую за радість спільної молитви. Спаси вас всіх Господи! Слава Ісусу Христу!

Собор Воскресіння Христового,
м. Тернопіль

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!