Вісім бід. Пристрасть черевоугодництва ч.2

1. Обжерство ( ненажерливість, черевоугодництво ) – перша та головна пристрасть у восьмигранній системі пристрастей святих отців, яка частіше всього стає матір’ю інших пристрастей людини. Заповідь Божа стосовно цієї пристрасті звучить так: «Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами» (Лк.21:34, див також Прем.Сир.37:30-34).

Неподолане черевоугодництво дає поживу та дозвіл для розвитку багатьом іншим людським пристрастям. Ось чому, початком духовної боротьби людина повинна покласти саме з приборкування свого черева. Згодом, у розмовах про інші пристрасті, ми побачимо, яким способом людське поблажливість до самого себе з кожним разом все більше й більше відкриває двері для інших гріхів, перетворюючи начебто добру, природну річ на гріховних нахил, залежність.

Під черевоугодництвом або обжерством ми маємо на увазі неподолану пристрасть людини до смачної їжі, не обмежену кількістю та якістю. Підвидами гріха є

  • «таємноєдіння» – вживання їжі не за розпорядком або таємно від інших,
  • «обжерство» – зловживання великою кількістю їжі,
  • «гортанобісся» – гурманством, хвороблива пристрасть до витончених типів їжі.

Також слід зауважити, що різні вилди пристрасті можуть поєднуватися в одній людини, і найчастіше, саме так і стається. До цієї пристрасті належить також алкоголізм, куріння, наркоманія, вейперство, тощо. Протилежна християнська чеснота цій пристрасті – стриманість.

Як кожна пристрасть, черевоугодництво є спотворенням природної потреби людини після гріхопадіння вживати їжу. До гріхопадіння люди харчувалися та насичувалися плодами Дерева Життя. Сам Бог насичував людину Своєю благодаттю (Ін.6:48).


Ви можете вподобати або зберегти цей текст у себе, щоб повернутися до нього.


Для подолання цієї пристрасті Святі Отці дають кілька порад:
1) Неухильне дотримання постів. 2) Їсти лише у встановлений час. 3) Закінчувати трапезу з легким відчуттям голоду. 4) надавати перевагу простій їжі. 5) Категорично утримуватися від алкоголю. 6) Їсти заради поживи,а не насолоди та ласощів.

Духівники також наголошують на тому, що тілесний, як і духовний, тілесний піст повинен бути таємний. Інша складова успіху людини, яка хоче подолати цю пристрасть – помірність і поступовість. Ті, хто одразу бере на себе не підйомний тягар швидко буває осоромлений, швидко загоряється, але швидко згоряє. Поміркованість – це краща риса подвижника. А враховуючи те, що пристрасть обжерства часто має катастрофічні наслідки для здоров’я людини, можна порадити боротися з нею в співпраці з лікарями – дієтологам або гастроентерологом.

Не всі люди можуть їсти однакову їжу. Не всім підходять одні типи їжі чи кількість. По великому рахунку, міра тілесного посту в кожного своя. Однак, незалежно від цього, всі люди повинні триматися поміркованості та не дійти до пересичення, яке може вбити і душу і тіло людини.

Боротьба не з тілом, але з помислами.
Боротьба не з тілом, але з помислами.

Видатний богослов, вчений, професор Сергій Зарін підсумовуючи науку отців наголошував, що згідно аскетичного вчення всі пристрасті, не лише душевні, але й тілесні, своїм центром тяжіння мають не тіло, але душу. Відповідно, все аскетичне ставлення до функцій харчування та статевої сфери належать саме до психічної області, до боротьби духа, не з тілом, але з помислами.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пристрасть чревоугодництва та способи боротьби з нею


Для подолання пристрасті черевоугодництва, необхідно вести роботу на всіх трьох рівнях природи людини,

-) На духовному рівні – слід усвідомити наявність проблеми – пристрасті нестримання, обжерства. Каяття в ньому у Таїнстві Сповіді, молитва про визволення від недуги, регулярне св.Причастя.

–) На душевному рівні – ведення харчового щоденника, встановлення особистих причин обжерства, робота з мотивацією, поставлення конкретних цілей, долання провокуючих ситуацій.

—) На тілесному рівні. – Відвідування лікаря для огляду та профілактики, порад і лікування, Раціоналізація харчування (індивідуальний режим), фізична активність – визначення необхідного вам індивідуального фізичного навантаження та неухильне слідування йому.


Попередні розділи цієї праці: