Наскільки важлива різниця у віці чоловіка та жінки?

Часто люди, шукаючи правильне рішення, радяться з іншими про те, як їм вчинити в тому чи іншому випадку. Вже не один раз мене, як священика, запитували, що я, чи що Церква думає про союз двох людей, між якими є велика різниця у віці. Шукаючи правильну відповідь на це питання, я дійшов до певних висновків, якими хочу з вами зараз поділитися.  Отже.

1. Якщо люди люблять один одного та цілком досконалі в своїх прагненнях і життєвих цінностях, за обопільною згодою вони можуть робити все, що не суперечить заповідям Божим і нормам Конституції. І нікому не повинно бути діла до того, наскільки незвичний цей союз. Це чуже життя, правила якого люди обирають для себе самостійно. Якщо двоє святих людей протилежної статі захочуть утворити союз, скільки років б вони не мали – все відповідає нормі, з уваги на святість таких стосунків та цінність спільних ідеалів.

2. Звичайно, не один лише вік характеризує людину. Людина це не лише кількість прожитих нею днів, але й сума набутого при цьому досвіду, її характер, інтелект, духовна та психологічна зрілість. Є люди значно розумніші за свій вік, а є інфантили – люди, які відстають у своєму внутрішньому розвитку, і навіть будучи ззовні цілком дорослими можуть по житті вести себе як діти. Тому, говорячи про різницю у віці, треба говорити не тільки про цифри у паспорті, а про людину у всій її повноті. Можна вийти за людину ідеального віку ( + – 3 роки від свого), але при цьому бути глибоко нещасливим. Можна вийти за значно старшого чи молодшого,  але сформувати такі стосунки, які будуть цілком усіх задовольняти до певного часу.

3. Із іншого боку, хочеться особливо наголосити, що цілком досконалих людей не існує, а тому, не дивлячись на все, раніше сказане, варто розуміти, що настільки очевидний перехід за межі здорового глузду та загальноприйнятих норм моралі це – додаткове навантаження на стосунки. Людям і так живеться не дуже просто, а обираючи партнера з різницею у віці, і як наслідок – із різницею у життєвому досвіді та цінностях, кожна така пара з самого початку дає згоду на життя в зовсім іншому ритмі, ніж це відбувається в інших пар. Якщо в певного подружжя гра за власними правилами – немає нічого дивного, що одного дня в них «щось може піти не так».

4. Наприклад, старший чоловік з кожним роком ставитиме все більш ревнивим, бо його дружина ще в повному розквіті свої сил, а він все більше старіє та втрачає впевненість у собі, часто маючи на це всі підстави. Із іншого боку, з якогось моменту молода дружина виростає, перестає бути просто “дівчинкою”, а відтак,  перестане потребувати чоловіка лише в ролі «татка» – годувальника, захисника, доброго чарівника, але захоче просто веселого, необтяженого турботами і пивним животом друга чи коханця. Старий чоловік у цьому вже не настільки вправний і впевений у собі, щоб із легкістю вести себе «по сучасному», не маючи для цього ні сил, ні бажання. Якщо ж у парі старша саме дружина, то втримати біля себе молодого (молодшого) чоловіка їй буде ще складніше. Звісно, старша жінка і пере, і прасує, і вишиває краще. Та й борщ у неї смачніший. Але, іноді чоловік не без заздрощів буде дивитися на жінок без целюліту та пружним тілом і спокусливим поглядом.

5. Очевидно, що статистика шлюбів із великою різницею у віці доволі суттєва. Справа в тому, що з часом гострота та свіжість відчуттів минає. Проживаючи сірі будні, люди швидко «тверезіють», все більше помічаючи різницю в своїх світоглядах, освіті, інтелекті та вихованні. Іноді ця різниця настільки принципова, що буквально заважає спільному існуванню на одній території двох настільки різних людей. Зверніть увагу на подібні стереотипи у фільмах і любовних романах. Свідомо одружуються, найчастіше, вже з дорослими і розумними, а зроджують дружинам і чоловікам, як правило, із молодими та легковажними.

tn

6. Історія про часті випадки вдалих союзів людей з великою різницею віку, на мій скромний погляд, може мати кілька пояснень.

а) По-перше, дуже часто люди живуть і мучаться разом лише тому, що бояться вдруге пережити тиск оточуючих. Перший раз їх усі переконували не робити цього, бо такий шлюб чи блудний союз нічого доброго не принесе. Визнати, що всі були праві – просто немає сил, бо це одночасно означає і визнати власну неправоту, помилку минулого. Тому, краще залишати все, як є. «Нехай я мучусь, але про це ніхто не дізнається. Нехай і далі всі думають, що ми прекрасна пара і в нас все чудово. Нехай я буду щасливою хоча б на устах людей».

б) По-друге, нерівні союзи, найчастіше, страждають не від любові, а від любовної залежності, про яку ми раніше говорили. Якщо молодий красивий чоловік живе разом із багатою, але старою і , м’яко кажучи, не дуже красивою дружиною, очевидно, що перед нами хворобливий, патологічний союз. Для чоловіка нормально та правильно прагнути молоду та красиву жінку дітородного віку. Так само й навпаки – якщо зрілий чоловік бігає за молоденькими це нормально з точки зору здорового глузду. Ненормально, коли якась дівчинка все-таки погодиться на його пропозицією. Відтак, така пара постійно страждає, з певною циклічністю та інтенсивністю, не маючи можливості, бажання  та достатньо волі вийти з цього зачарованого кола.

в) Ну, й третє пояснення, як на мене, найменш переконливе, однак теж має право на існування. Дуже багато родин з самого початку не були налаштовані на щастя. Люди не знали яке воно, а іноді й не здогадувалися, що воно для них узагалі можливе. Скажімо, дитина зростала в неповноцінній, нещасливій родині, де батько-алкоголік і тиран постійно бив свою дружину і тероризував дітей. Така дитина за щастя сприймає день, коли тато не підносить руку на маму чи не ламає двері, приходячи п’яним додому. Ось, у чому полягало її особисте щастя. Тому, коли вона виросла та завела власну родину, деякі непорозуміння з чоловіком у світогляді та особистих смаках для неї взагалі проблемою не є, та бути не можуть. Так, дрібна суперечка. І вже точно, смаки у літературі чи різниця в музичних вподобаннях не може бути підставою для розлучення. Раніше люди не розлучалися так масово, як нині. Це правда. Але не тому, що були цілком щасливими, але тому, що погоджувалися більше терпіти. Зараз такого немає. На жаль. Люди стали менш терплячі, але більш вимогливі. Для них важливо щастя за будь-яку ціну. Якщо для цього треба буде молодий партнер – яка різниця. Старий? Ще краще, бо вже досвідчений і не цілком бідний.

7. Коли я запитував людей, що вони думають про різницю у віці, більшість людей, певним способом дотичних до цієї теми, виправдовували нормальність такого досвіду, кажучи що, мовляв, вік не має жодного значення для щастя. У той же час люди, які насолоджуються рівними, повноцінними стосунками із партнерами-однолітками безумовно говорили про важливість дотримання «золотої середини», поміркованості та розважливості, хоч трохи думаючи «на перспективу». Хто буде виховувати дітей 20-літньої дружини 50+ батька, і чи він узагалі зможе цей чоловік бути повноцінним чоловіком упродовж спільного життя у всіх сенсах? У іншому випадку, він або змушений буде закривати очі на зради, або стане божевільним ревнивцем.

8. Будь-який шлюбний союз, та й не лише шлюбний, це система компромісів. Приміром, якщо жінка отримуватиме від одного партнера більше, а від іншого – менше, то вона згодом залишиться саме з тим, який дає більше. Так само, якщо  вона отримуватиме в кінцевому результаті від старшого те, чого не отримає від молодого – залишиться зі старшим. Вік тут ні до чого. Має значення сукупність всього, що ми отримуємо від парнерів (Про це буде наша наступа розмова).  На жаль, іноді наші стосунки формуються не лише романтикою, але й математикою та прагматикою життя.

9. Я свято переконаний, що люди це унікальні істоти, які при бажанні зможуть перебороти свої найбільші труднощі та проблеми. У т.ч. труднощі в спілкуванні та проблеми стосунках із близькими. Навіть ті, до яких допустилися свідомо. Насправді, ми не тільки можемо створювати собі додаткові незручності, але й успішно долати їх, якщо матимемо для цього достатньо смирення та здорового глузду. Смирення потрібне нам для того, щоб «спуститися з небес на землю» до свого співрозмовника, а здоровий глузд – для того, щоб знову зробити його своїм близьким чи другом.

10. Вік, звичайно, не основне в стосунках. Однак, думаючи про серйозні, тривалі стосунки, не варто забувати, що людська природа, створена Богом – досконала. І спроба перекроїти її на свій лад – мало кому принесла багато радості. У Біблії є фраза, приблизно про це. На ній я й хочу завершити нашу розмову сьогодні.

«І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть. Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків» (Мф.9:17)

Дякую вам за увагу. )

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!