Про ставлення Церкви до тварин

Отче, що Біблія говорить про тварин? Яких саме тварин найчастіше згадують в Біблії, та яку роль вони там виконують?

Мова Святого Писання – це мова людей зовсім іншого світогляду, зовсім іншого життєвого устрою, потреб і можливостей чим наші. Тому не дивно, що вся Біблія буквально майорить згадками про конкретних тварин чи навіть їхні символи. Для того, щоб перелічити їх усіх нам бракне тут місця та часу. Із іншого боку, дуже цікавим у біблеїстиці є той факт, що на сторінках Святого Писання згадується кілька тварин, яких надто складно ідентифікувати. Слово, яке вживається в оригіналі, зовсім нічого не говорить сучасним людям: дракон, єдиноріг, бегемот, тощо. Найбільш яскравими персонажами для нас є змій-спокусник, вигляд якого прибрав сатана, чи голуб – символ Святого Духа. А пригадуєте Різдво Христове, яке відбулося в стаєнці для худоби? А ослика, на якому Христос в’їжджав до Єрусалиму? А ту ослицю, яка заговорила людським голосом?

Ви згадали про тварини символи…

Так, дійсно. Церковна традиція символічно описуючи Євангелістів, трьом із них приписує саме тварині зображення. Так, святий Марк має своїм символом лева, святий Лука – тільця, святий Іоан Богослов – орла. Цей, так званий тетраморф – має надзвичайно давнє походження та сягає корінням ще пророцтва Ієзекіїля. Найвідомиший біблійний символ Спасителя – непорочне Ягня, яке приносять у жертву.

Так, що ми знаємо про тварин? Чи є у них душа? Якщо так, то що з нею відбувається після смерті тіла?

Святі отці навчають, що лише людина є трьохскладовою по своїй природі. Ми – вершина Божого творива. Увесь інший інший живий світ: рослинний і тваринний значно поступається перед людиною в своєму розвитку. Звісно, світ флори та фауни надзвичайно різнобарвний та довершений сам по собі. Уже скільки віків вчені намагаються дізнатися про нього більше, але й досі безсилі перед глибинами премудрості Божої. Тим не менше, навіть із уваги на це, маємо стверджувати очевидний факт: людина багато перевершує найбільш досконалі тварини.

Мозаїка - створення тваринного світу

Мозаїка – створення тваринного світу

Якщо говорити дуже загально, то в той час, коли людина складається з духу, душі та тіла, тварини складаються лише з тіла та душі, а рослини – лише з тіла. Тобто, в тварин відсутній той орган, за допомогою якого вони могли б мати вищу форму свого буття – богоспілкування. Рослини – це жива матерія, тварини – це жива матерія та певна психічна конституція, інстинкти. Тому, їм по природі не доступні ті речі, якими можемо користатися ми, люди. Зрештою, їм недоступне не лише богоспілкування, але й чимало інших речей. Ніхто ж не дивується, коли не може навчити свою кицьку писати вірші чи співати по нотах?

Чи можна християнину молитися за здоров’я та добробут домашніх тварин: корови, овець чи, наприклад, кота, черепашку? Здається, у «Требнику» є такі молитви…

У деяких «Требниках» є молитви для благословення бджіл чи іншої домашньої худоби. Безумовно, такі молитви мають інше значення, ніж часто люди собі уявляють. Яке? У них ми молимося не за тварин, а за їх господарів. Просимо, щоб Господь поблагословив усіляким доброго людей, для яких тварини є помічниками. Ми вже згадали, що молитися можуть лише ті істоти, в яких є дух. Тому, молитви за тварин обмежені лише тимчасовим, земними умовами. Не може й бути мови про молитви за спасіння душі тварини, чи щось таке. Це не тому, що Церква не любить тварин, а тому, що їх природа зовсім інша. Ми ж не молимося за поламаний телевізор чи підгорілу каструлю, навіть якщо нам їх дуже шкода втрачати?

Деякі з господарів хоронять своїх улюбленців встановлюючи їм надгробки з хрестами, наскільки це є доречно?

Це звичайно ж зовсім не доречно. Хрест на могилі є символом віри людини в Христа Спасителя та надія померлого на вічне життя з Богом. Зрештою, хрест на могилі повинен ставитися лише в тому випадку, коли людина була практикуючим християнином, охрещеним і свідомим свого покликання. Тобто, навіть не всі люди гідні того, щоб їхні могили увінчувало зображення хресного знамення. Годі вже говорити, що така поведінка стосовно могил тварин, навіть тих, яким ми дуже любили та любимо – наруга над священними символами Церкви.

То, як правильно похоронити тоді тварину?

Здоровий глузд підказує, просто захоронити її в тому місці, де ніхто не ходить, а місце поховання не буде заважати іншим.

Чи є гріхом недогляд за домашнім улюбленцем чи тваринами на сільських господарствах, фізичне насильство над ними?

Безперечно, що знущання над слабшими – це завжди гріх. Людина має розум і при бажанні може навіть навчити тварину виступати на манежі цирку. Із іншого боку, просто бити тварину думаючи, що від цього вона навчиться правильно поведінки було б дуже наївно. Тварини живуть інстинктами. А тому, для того, щоб когось приручити, потрібно керуватися не власними емоціями, а певними правилами дресури. Я, правда, сам у цьому нічого не розумію, однак впевнений у тому, що професійні кінологи допоможуть вам правильно виростити цуценя, а професійні котомани зможуть вам підказати основи виховання вусатого улюбленця. У будь якому разі, маємо пам’ятати, що заводячи вдома тваринку ми беремо повну відповідальність за її долю: харчування, медичне догляд та всі інші супутні цьому речі.

У світі є актуальною тенденція відмови від споживання м*яса, м*ясних продуктів, використання хутра, шкіри в одязі заради збереження життя тваринам. Чи має Церква якусь позицію стосовно цього питання?

Тут одразу потрібно сказати, що існує ціла низка причин згаданої вами тенденції до вегетаріанства. Ззовні іноді може видаватися, що люди при цьому користуються єдиними, альтруїстичними мотивами чи турботами про користь для здоров’я. Однак, це не завжди відповідає дійсності. Скажімо, прибічники індуїстських культів бояться убити тварину, оскільки вірять у реінкарнацію – переселення душ. У такому випадку, немає жодної певності в тому, що вбитий комарик або курка не буде вашою улюбленою померлою бабусею. Хотілося б застерегти усіх від віри в подібні дурниці. Святе Писання чітко говорить: «людям визначено один раз умерти, а потiм суд» (Євр.9:27). Церква, звісно, не може схвалювати жорстоке ставлення до тварин, однак – використання продуктів тваринного походження – в т.ч. м’яса, хутра це цілком нормальний і закономірний процес функціонування нашого світу. Більші рибки їдять менших. Як тільки ця ланка перерветься, у всесвіті запанує хаос, оскільки всі ми тваринний і рослинний світ – тісно пов’язані між собою. Тварини не є для нас іграшками. Це також творіння Боже. Але вони не мають перетворюватися для нас на ні на чергового кумира, ні на предмет гардеробу. У всьому потрібна міра.

- Дякую за цікаву розмову!

Взаємно, дякую і вам!

Розмовляла Ірина Скоробогата

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!