Відповідаючи на ваші питання ч.1

Щиро дякую всім, хто відгукнувся на мою пропозицію до живого спілкування. Безумовно, я неймовірно ціную кожного з вас, тому разом із вами хочу пошукати відповіді на ті питання, які нині в силу обставин турбують вас найбільше. Здається, найкращим способом практично втілити цей задум – буде моя спроба одразу, в одному пості відповісти коротко всім, а коли буде час та можливості – зупинятися на тих чи інших питаннях більш детально. Отже, вперед.

Юля Білоус : А я би була дуже вдячна за роз’яснення різниці між православною, римо- та грекокатолицькою церквами

Для того, щоб розповісти детально про ці речі, необхідно буде переповісти цілу богословську дисципліну, яка має назву «Порівняльне богослів’я». Скажу коротко. Раніше Церква була однією. Потім розділилася на два великих уламки – Західну (Католицьку) та Східну (Православну). З плином часу, Католицька Церква почала придумувати своє нове, особливе вчення, вводячи нові істини віри – догмати, у той час, коли Православна Церква твердо зберігала вірність Апостольському вченню. Розпочавшись як політичний конфлікт, згодом, конфлікт між двома частинами колись однієї Церкви привів до канонічного, а потім і догматичного розколу. Дві Церкви прокляли одна одну, кожна підкреслюючи лише свою правоту. І хоча, після того кілька разів ці прокляття та забори офіційно знімалися, фактом є те, що нині церковної єдності немає, а представники цих двох общин досі не можуть молитися разом. Тепер на заваді такому спілкуванню нововведені догмати Католицької Церкви, які там обов’язкові для вірування та спасіння, а в православних вважаються єрессю та відступленням.

Греко-католики з’явилися в наслідок зради православних єпископів своїй вірі. Не маючи сили терпіти натиск поляків із одного боку, а православних братчиків із іншого, вони перейшли в підпорядкування Папі Римському, шукаючи земного благополуччя та вигод. Однак, на певному етапі історії України зрадників стало більше, а відповідно, ніхто вже відкрито не говорив про унію, як зраду. Особливістю греко-католицької церкви є те, що вона зберігає повний корпус римо-католицького віровчення, але при цьому одночасно дотримується грецького (православного) обряду. Це було зроблено з метою обманути український народ, який одразу ж повстав проти єпископів-сепаратистів.

Нині, пересічній, мало церковній людині збагнути різницю між православними та греко-католиками дуже складно, майже не можливо. Оскільки зовні використовується той самий зовнішній обряд, люди помилково вважають, що православна та греко-католицька церкви між собою близькі церкви-сестри, у той час коли в дійсності греко-католицька церква не сестра, а блудна донька митрополії київської. У вірі між римо- та греко-католицькою церквами немає жодної різниці. Між греко-католицькою та православною – прірва. Немає жодного Таїнства Церкви, яке б не було пошкоджене папськими нововведеннями.

Natali Pian: Яку церкву Ви бачите у майбутньому Украіни домінантною?

Згідно Святого Писання, з часом кількість людей байдужих до Церкви лише зростатиме. Відтак, домінантними в Україні, як і у всьому світі, буде релігійна байдужість, яку поступово змінятиметься немотивованою агресією стосовно Церкви, її служителів і вірних. А в недалекій перспективі, безумовно, в Україні буде єдина Помісна Православна Церква, швидше за все, в юрисдикції Вселенського Патріархату. Московська Церква та Римо-католицька будуть існувати багато скромніше. Греко-католики, не отримавши омріяного патріархату, швидше за все, відійдуть від Риму в окрему церкву. Незгідні повернуться до римо-католиків, які будуть служити меси українською мовою. Протестанти будуть існувати, але доволі умовно. Поки будуть мати фінансування, то будуть купляти собі паству. Перестануть платити – люди не будуть йти.

Oksana Horban:  знаю людину, яка через релігійні переконання не отримує ідентифікаційний номер

Згідно тлумачення Святих Отців, «Число звіря» 666 це не буквальний номер, а символ. У наш час, коли цифрова епоха все більше має над нами владу, просто не розумно надавати надмірного значення ідентифікаційному номеру, при цьому все одно використовуючи грошові банкноти, телефон, автомобіль, чи паспорт із певними номерами. Проблема глобалізації, дійсно, важлива в наш час, як ніколи раніше. Однак, віруючі люди повинні боятися не якось числа чи документу, а власних гріхів і пристрастей.

Oksana Horban:  цими днями багато хто з церковнослужителів виступає проти відомих поправок до трудового кодексу, мовляв Бог застерігає і геї загрожують традиційним сімейним цінностям. А хіба Бог не застерігає, наприклад, від перелюбства? Чому ж тоді церковнослужителі не виступають проти підтримки державою одиноких матерів?

Так, ви праві. Немає жодних богословських підстав вирізняти гомосексуалізм серед інших людських гріхів. Однак, політичні умови та обставини нашого часу вимагають Церкві сказати своє слово про це, не лише голосно та категорично, але й вчасно.

Валерій Нариков:  Слава Ісусу Христу! Напишіть, будь ласка, про те що єднає і різнить УПЦ КП, УАПЦ і УГКЦ.

На даний час, між УПЦ КП та УАПЦ немає жодних догматичних чи канонічних розбіжностей. Єдина різниця полягає в тому, що в УПЦ КП люблять святішого патріарха Філарета, а в УАПЦ його не люблять. Саме тому, ніяк не можуть об’єднатися. Знаючи ситуацію зсередини, я рекомендую всім любити патріарха Філарета. Греко-католики – це католицька (римо-католицька) церква, яка зберігає православний зовнішній обряд у богослужінні.

// Іще мене цікавить питання розвінчання, і вінчання в наступному! Дякую)

Ніякого «розвінчання» не існує. Процес церковного розлучення – суто бюрократична, паперова процедура, яка полягає в тому, що бажаючі офіційно оформити розлучення, а точніше, взяти благословення на другий шлюб, подають єпископу певний пакет документів та платиться певний «штраф». Дослідивши ситуацію, архієрей може або відмовити в проханні, або благословити розлучення та новий шлюб. Документ єпископа про церковне розлучення дає підставу для повторного вінчання.

Сергій Ткачук: От би розкрити цю тему: І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.(Біблія. кн.Буття 6.) та 4. За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку. Знаходять же і нині археологи скелети велетнів…

Треба пам’ятати кілька речей. а) Мова Біблії, особливо Старого Завіту, надзвичайно образна та поетична. б) дуже часто міри ваги та довжини могли мати в різних країнах і часах однакову назву, при різній фактичній довжині та масі. в) Сини Божі – це не ангели, як багато хто думав, а потомки Сифа. г) Чимало тлумачів Святого Писання виводять етимологію слів ісполіни не в фізичному, а духовному, негативному значенні. д) згадані події відбувалися до потопу, а не після. Тому, скелети велетнів навряд чи могли б зберегтися з того часу.

Lidia Kuzmenko: Про Досифею Київську. Колись у двох ігуменів запитувала про неї. Думки різнилися. Один сказав, що вона свята, бо вела ангельський спосіб життя, інший засумнівався – жінка в чоловічому монашому одязі хіба не обман для оточуючих?

По-перше, згадайте, що для віруючого немає ні чоловічої статі, ні жіночої. А ченці приміряють на себе «рівноангельський образ» – хочуть бути понад усіма земними умовностями. Тому, така дивна з нашої, раціоналістичної позиції, поведінка ченця, який злегковажив свою стать, в цьому сенсі має певне аскетичне виправдання. Із іншого боку, це не був звичний нашому часу страсний трансветизм. Навпаки. Це був той випадок, коли людина не підкреслила свою невідповідність зі статтю, а просто відмовилася від самої себе заради Царства Божого. Все житіє Досифея сповнене цнотливості та бажання не виставити, а приховати свою таємницю. Відтак, святим чи грішним робить її не цей конкретний випадок (згадайте життя Ксенії Петербургської), а сукупність подвигів та міра смирення.

Larisa Mishchanchuk: про дітей

На даний час, в педагогіці існує дві основні наукові школи. Перша дозволяє задля виховання підносити руку на дітей, інша категорично не рекомендує цього не робити *смайлик*. Тим не менше, жодна з них не досягає стовідсоткового результату, дотримуючись лише своєї позиції. Насправді, діти виховуються не тим, що їх б’ють дорослі, і навіть не тим, що вони їх жаліють.

Виховання дітей можна зрівняти з вирощуванням якоїсь тендітної, екзотичної квіточки. Для того, щоб вона росла, потрібно оточити її турботою з усіх сторін. Добре підливати – не замало та не забагато. Дати їй достатньо світла – щоб не висушити передчасно, але зробити сприятливим процес фотозинтезу. Підібрати таку температуру, щоб вона не замерзла, але й щоб не зварилася. Так само, хіба ще більш уважно нам слід ставитися до мистецтва педагогіки – виховання не рослинок, а живих, розумних істот та вже від свого народження є цілком повноцінні особистості.

ask-hram

Найкращий спосіб виховання дитини – виховання любов’ю в повноцінній сімї. Вона повинна зростати в середовищі, де всі люблять один одних: мама любить тата, а тато – маму, а разом вони готові працювати для того, щоб рости одночасно зі своїми дітьми. Якщо дитина живе в неповній сім’ї, ви хоч закидайте її дорогими афонами та планшетами – вона росте неповноцінною. У цієї квіточки немає тих умов, які дозволяють їй зростати ідеальною. Тому, ключовий принцип християнського виховання доволі простий – виховувати батьки повинні в першу чергу самі себе.

Діти роблять усе та живуть не так, як їм кажуть батьки, а так, як їх батьки самі чинять та живуть. Якщо батько лише словами навчає сина не пиячити та не палити, а сам щовечора напивається та смалить цигарки, то й син, коли виросте, буде точно такими самим. Якщо мама блудила ще зі школи, то її донька буде такою самою, хоч би що та їй не говорила. Винятки, звісно, бувають. Але вони є наслідком абсолютної ненависті дітей, до своїх батьків-невдах, і до мистецтва педагогіки не мають жодного стосунку.

І найголовніше. Жодна повноцінна дитина не може вирости без Церкви. Якби ви лишень знали та розуміли, скільки шкоди приносять батьки своїм чадам, не привчаючи їх до посту, молитви та милостині. Ці речі – найголовніші в житті людини, а молодої людини в першу чергу. Якщо наші діти ніколи не бачили нас на колінах перед іконою, а лише сто разів чули наші крики про те, які вони «тупі дебіли», маємо розуміти, що ця «дебільність» передалась їм по спадковості.

Oleksandr Um:  про об’єднання церков в Україні

На даний момент, основних існуючих гравців на релігійному полі стан Церкви цілком задовольняє, а тому, нічого кардинального в цій справі очікувати не варто. Принаймні, в найближчий час. Тільки коли зміниться ціле покоління людей, які приймають рішення, з усіх сторін-учасників діалогу, можна буде думати про це більш предметно. А поки це лише популізм, на який ведуться журналісти та простакуваті люди.

Lisa Müller:  про реформи, які потрібні церкві.

Церкві не потрібні реформи. Їй не потрібні нововведення. Вона ідеальна з самого початку. Їй потрібні люди, які будуть прагнути не змінювати щось навколо себе, а будуть змінюватися самі. Що простіше: перестати займатися онанізмом, чи проголосити, що онанізм більше не є гріхом? Переважно, про реформи говорять ті, хто нічого не розуміє ні в устрої, не в принципах роботи, функціонування Церкви. Це як наші депутати. Вони пишуть нові закони, не знаючи та не виконуючи попередніх. Православна Церква стоїть на позиції, що потрібно не опускати планку, а підіймати людей.

Tymur Skorbenko:  про бозон Гіггса

Кожне нове та значне наукове відкриття ще раз підтверджує велич нашого Бога, який все премудро сотворив, та ницість, духовну убогість людей, які знову й знову намагаються приписати собі ці заслуги. «Частичку бога» можна побачити лише маючи чисте серце, а не під час фізичних або хімічних дослідів. Зрештою, якщо хочете на власні очі побачити не частичку, а всього Бога, запрошую вас щосуботи на щонеділі на богослужіння в нашому храмі, що на розі вулиці Київської та Тарнавського. На 9:00 і не запізнюйтеся.

Zoriana Gld:  Про терпіння, будь ласка

Я відповім вам на це питання через два місяці.

Kateryna Kostyukova: Про досягнення сучасної науки, про ставлення церкви до теорії еволюції зокрема.

Важливо пам’ятати, що весь світ, а не тільки світ Церкви, було створено Богом. Тому, немає та не може бути принципових суперечностей між сучасною наукою та вірою. Звичайно, є деякі дрібні непорозуміння, але вони викликані особистими упередженнями та невіглаством учених. Ви ж знаєте, що всі досягнення науки – відносні. У першу чергу треба пам’ятати, що віра та наука не можуть суперечити одна одній , оскільки мають зовсім різні сфери дослідження – одна вивчає фізику, інша – метафізику. Для віруючої людини не так уже й важливо скільки часу зайняли дні творіння. Важливо, що за всім цим стоїть Бог, а навіть найбільш популярні теорії – це речі, які все одно вимагають доведення.

Юлія Сірант:  Щось таке обнадійливе, для хворих…

Про це буде окремий текст.

Оксана Сморжевська: Про язичницько-християнський синретизм. Про використання релігії в хрестових походах задля задоволення зовсім не духовних потреб.

Церква завжди бореться з неправильним розумінням себе. Це стосується як двоєвіря, так і упередженого ставлення до себе, та нерозуміння принципів свого функціонування. Язичництво в церкві – це не воля Церкви, а контрабанда, яку самовільно проносять туди люди. У той час, як хрестові походи – це в першу чергу похід проти Християнства. Не хочете червоніти за хрестові походи нині – не ходіть до католицької церкви та вчіть історію. Я зараз маю на увазі не автора питання, а взагалі, людей які цим надто переймаються. Шкода, що про ці походи пам’ятають більше, як розстріляну Українську Церкву.

Надія Зуб: Та нічого нового,але як обійтися. Як припнути язик,як не забувати дякувати за кожен прожитий день і навчитись радіти цьому дню,знаходити хороше,радісне. Як ідеально вгодити батькам та дітям.

Про це я намагаюся говорити в своїх проповідях. Скоро презентую збірку. Дочекайтеся!

Victor Kumka: cекс нада)

Повний спектр питань про секс був у статі Ложе непорочне, коли шлюб чесний…

Proskura Ganna: про прив’язаність

Буде окрема стаття про це. Давно запланував.

Оля Косів : Який день маємо святкувати – субота чи неділя?

Юдеї святкують у суботу, а християни – в неділю. Більше про це в моїй статті:Чому християни вшановують неділю, а не суботу?

(Далі буде…)

  • Юлька-булька

    “Тепер на заваді такому спілкуванню нововведені догмати Католицької Церкви, які там обов’язкові для вірування та спасіння, а в православних вважаються єрессю та відступленням” —— аж страшно подумати які ж то?
    і ще, тут де я проживаю (маленьке містечко в Словаччині) є тільки римокатолицький костьол, мені що, взагалі не ходити до церкви?
    а взагалі я трохи засмутилася, не думала, що аж така різниця між православям і католицизмом…. і тепер навіть не знаю як далі бути(
    розумієте, я просто все життя відвідувала грекокатолицьку церкву в селі, чоловік звик ходити до православної… але мені взагалі нема різниці, в яку церку піти на службу божу чи помолитися – бо в якій би я не знаходилася, я буду молитися так, як мене навчили батьки не роблячи собі в душі жодної різниці чи то католицька, чи то православна…
    так, в римокатолицькій служба божа звучить трохи інакше, багато молитов співають діти і співають так гарно… тобто загальне враження таке, що люди прийшли прославити Бога, помолитися, всі усміхнені і радісні…. і молитви ті ж що й в Україні під час служби божої,
    ох… я дуже розгубилася в думках що і як тепер правильно…. якщо бути відвертою до кінця, то я навіть не можу сказати православна я чи католичка… я просто ніколи не робила собі з цього якоїсь проблеми, я християнка і все тут….
    але дуже дуже дякую за відповідь, цікаво і дало поживу для роздумів, правда аж забагато)))

  • Андрій Васильович

    Юля Білоус, що задавала питання : А я би була дуже вдячна за роз’яснення різниці між православною, римо- та грекокатолицькою церквами?
    Раджу вам шукати правди в Бога.
    А ще прочитайте нище мою відповідь про Греко-Католицьку Церкву.
    Отець Євген Заплетнюк з повагою до вашого Священства, скажу що неличить так відповітати про церкву яка зберегла єдність і вірність Церкві яку Христос заснував і поставив Петра як наріжний камінь, наступником якого зараз є папа Франциск. Пригадайте слова Матвія 16, 17-19
    17. У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний.
    18. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають.
    19. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те
    буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде
    розв’язане й на небі.”
    Ми люди прагнемо єдності як Ісус Заповідав щоб усі були як одно. Тож шукаймо істини і єднаймось у Ісусі Христі.

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!