Що вам варто знати про “Молитву за Україну”?

Яка історія появи цього гімну? Коли саме його виконують? Чи справді, коли він співається, всі мають стояти? Чи слова цього гімну редагувалися з часу його появи? Як часто і чому?

Нині мало хто вже знає, але своєю появою та славою ця молитва-гімн завдячує не лише авторам слів і музики. Напевне, якби не отець Богдар ( Богдан) Кирчів, український письменник, поет та громадський діяч, уродженець Сколівського району, що на Львівщині, про цю відому всім пісню давно б усі забули. Ще під час свого навчання в духовній семінарії у Львові, майбутній священик познайомився із Олександром Яковичем Кониським, відомим на той час педагогом, видавцем і літератором. 1884 року Кониський виступав перед семінаристами з лекцією, де вони вперше й зустрілися. А вже на початку наступного року, 26 січня 1885-го, Кирчів звертається до Олександра Кониського із проханням надіслати йому кілька своїх творів для публікації в збірці церковних пісень, яка незадовго буде друкуватися для вихованців семінарії.

У листі від 26 березня Кониський відповідає Богдану (ще тоді студенту-богослову, священиком він стане через рік – 1886-го), що написав “Молитву” українських дітей, а Микола Лисенко поставив її на ноти. Оскільки способів широко розповсюдити цей твій Олександр Якович не мав, то просив сприяти цьому та максимально поширювати його в селах і школах рідної Галичини.

Одночасно з цим, схожого листа Олександр Якович надсилає відомим композиторам того часу – Володимиру Шухевичу, Анатолю Вахнянину та кільком іншим. Цікаво, що ознайомившись із твором Шухевич незабаром зауважив, що:  “ствір прекрасний, але для вивчення з дітьми не годиться”, оскільки надто складний для вивчення. Спроби розівчити його із дітьми були невдалими, тому переказував Лисенку, щоб той зробив простіший варіант музики. Але Микола Віталієвич на це прохання не зреагував, будучи переконаним, що ця “Молитва” написана спеціально на “неложнії уста” дітей.

У листі від 29 травня В.Шухевич повідомляє Кониського, що здав остаточний варіант “Молитви” до друку. Відтак, за одностайним свідченням істориків, “офіційний” час появиви гімну “Боже, Великий Єдиний…” слід вважати лютий-березень 1885 року. З того часу він набуває все більшої уваги серед народу.

02

Після смерті Миколи Лисенка з’являються нові версії твору, при чому, змінюється не лише музика, але й часто змінюється й сам текст. Найвідоміші аранжуваннями зробили В.Матюк 1907 року та отець Кирило Стеценко й Олександр Кошиць у 1910-ті роки. Саме цей варіант згодом набув найбільшого поширення в нашого народу.

“Молитва” чи, як її ще називають ,“Молитва за Україну”, авторства Олександра Кониського та Миколи Лисенка,  мистецтвознавцями  вважається квінтсенцією національного пантового співу, сповненого прозорих гармоній, чіткого драматизму аж до піднесеної кульмінації.

Одним із пояснень несподіваного зросту популярності “Молитви” та її переходу від дитячого благочестивого звернення до глибокого патріотичного гімну за Україну стало те, що цей твір виконували в особливо важливі моменти боротьби за українську державність, на початку XX cтоліття.

Багатотисячний хор, під орудою К.Стеценка, виконав твір на площі БХмельницького в Києві 20 грудня 1917 року під час національно-патріотичного мітингу. Так само, тисячі людей співали його в день злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року.

Після приходу безбожної Радянської влади, цей чудовий твір було на багато років викреслено не лише зі списку творів композитора Миколи Лисенка, але й з самого життя нашого народу. Лише з початком 90-х років “Молитва за Україну” повертається до репертуарів спочтку церковних, а потім і світських хорів.

Нині це твір часто виконується поряд із Державним гімном України, вважаючись духовним гімном України. Його співають і слухають обов’язково стоячи.

Молитвою “Боже Великий, Єдиний…” завершуються особливо урочисті, святкові богослужіння в Українській Церкві.

Оригінальний рукопис “Молитви” нині зберігається в Музеї видатних діячів української культури, в архіві М. Лисенка.

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!