10 фактів із вчення Церкви, які ви не знали про Царські часи

1. Що це таке? Великими чи Царськими часами називаємо особливе богослужіння добового кола Православної Церкви, яке служиться тричі в році, а саме напередодні (у навечір’я) свят Різдва, Богоявлення та у Велику П’ятницю. Важливо підкреслити, що служба Великої П’ятниці особлива, і має свої власні піснеспіви та читання, в той час коли служби Різдва та Богоявлення майже не відрізняються. «Царськими часами» це богослужіння називається тому, що раніше на ньому молилися царі, а в кінці служби їм виголошували особливі «многоліття».

2. Чи відомий її автор? Нам мало відомо про походження цього чину, оскільки церковні відправи часто переглядаються, можуть мати чимало різновидів, в залежності від помісної Церкви та часу використання. Тим не менше, авторство Великих часів найчастіше богослови та історики приписують Єрусалимському патріарху Софронію (+644). Принаймні, він уклав тропарі та впорядкував саме той чин, який згодом отримав найбільше розповсюдження та доповнення.

3. Склад Царських часів. Якщо відправа звичайних (щоденних) часів переважно розділена на різні години доби, то відправа Великих або Царських часів є таким богослужінням, в якому 1,3,6 та 9 часи поєднані в один і доповнені чином Зображальних. Згідно логіки церковного уставу, ця відправа заміняє собою відправу Божественної літургії у свято Навечіря. Сама ж Літургія звершується в поєднанні з Вечірнею, а тому, відповідно, відноситься вже до наступного дня. Якщо Різдво Христове припадає в неділю чи понеділок, то Царські Часи потрібно служити в п’ятницю і в цей день Літургії не буває, а якщо буде в інші дні, то Часи слід служити в Надвечір’я Різдва Христового. Традиційно, починаючи відправу священик облачається в епітрахіль, поручі та фелон. Посеред храму, навпроти Царських врат, стоїть аналой, а перед ним — запалена свічка. У цей час священик відкриває завісу, Царські врата і виходить зі Святим Євангелієм, а диякон — з кадилом і свічкою. Тоді священик кладе Євангеліє на аналой і виголошує: “Благословен Бог наш…”. Коли чтець читає “Прийдіте, поклонімся…” священик звершує кадіння всього храму за чином: Св.Євангеліє, вівтар, іконостас, вірних, весь храм, Св.Євангеліє. І далі так повторює на кожному часі. Далі читаються псалми, спів тропарів, прокімен, паремії, апостол, Євангеліє. І далі, після «трисвятого по Отченаш» закінчення часу. НА 9-му часі закінчення часу переходить у службу Зображальних – 102 та 145 псалма, «Єдинородний сине», Блаженства, тропарі і в залежності від того, служиться чи не служиться Літургія – можливе два різних закінчення (чи продовження) служби.

4. Походження традиції. Важливо розуміти, що хоча ми сьогодні маємо відправи і повсякденних і Великих часів, фактично з однією й тією ж назвою – «часи», Великі чи Царські часи мають своїм корінням не чернечий устав, як це є в повсякденному чині, але сягають уставу Великої Церкви св.Софії в Константинополі, в якій молилися імператори Візантії.

5. Що відомо про присутність царів? Як ми вже згадували, в древній Візантії коли на службі був присутній імператор, звершувалася вона з особливою урочистістю. Ритуал визначався приписами придворного церемоніалу. Перед особливим кивотом з іконою Різдва та трьома чи чотирма іншими іконами ставився аналой із Євангеліям. Духовенство виходить із вівтаря та зустрічає імператора, якого вітають многоліттям. Імператор цілує ікони та стає поруч біля трону (стасидії). Після цього починається читання часів. Особливостями часів за участю імператорів було те, читання тропарів переривалося особливими співами на їх честь. Псалми часів читав архідиякон, пророцтва та апостол – протапостоларій (священик-вчитель при дворі), перше Євангеліє – протопапа – перший священик Церкви. А далі часи читали інші священики по черзі. Після відпусту цар, ще раз поклонившись іконам, повертався до покоїв. Цікаво, що в багатьої випадках це богослужіння в імператорському дворі настільки високо цінилося, що імператори рідко коли залишалися на відправу Божественної літургії.

6. Чому є служби, присвячені 1, 3, 6 і 9 часам? Взагалі, відправа часів має своєю метою освятити певний відрізок доби – із 6 годин ранку до 6 години вечора. В ідеалі, ці богослужіння мабть відправлятися щодня в кожному православному храмі.

  • Перший час, який відповідає нашій 7 годині ранку, освячує молитвою новий ранок, і згадує цілу низку біблійних подій – непрестанний спів ангелів, вигнання Адама та Єви з раю, нічну молитву Спасителя, Його страждання на суді в Каяфи, Страшний суд. Ця служба з’явилася пізніше трьох інших, які були відомими ще в апостольські часи.
  • Третій час (наша 9 година ранку) згадує суд нах Христом у Пилата, який відбувся в цей момент та пізніше – зішестя Святого Духа на Апостолів.
  • Шостий час (наша 12 година – полудень). Згадується гріхопадіння прабатьків Адама та Єви та момент прибиття Ісуса Христа до хреста.
  • Дев’ятий час – (15 година) – нагадує нам про Хресну смерть Господа нашого Ісуса Христа.

7. Де брати текст відправ цих служб? Чинопослідування Царських часів напередодні Різдва та Богоявлення повністю поміщено в «Мінеї» (чи «Святковій Мінеї») у відповідні числа. Чин часів Страсної П’ятниці повністю знаходиться в Тріоді Постовій або в спеціальних «седмичках».

8. Де можна прочитати більше про історію цих богослужбових текстів? Безсумнівно, одна з найбільш авторитетних і ґрунтовних праць на тему історії цих богослужінь, а також етапів формування чинопослідуваннь Православної Церкви міститься в книзі «Тлумачний Типикон» професора Київської духовної академії Михайла Скабаллановича (23.10.1871–1931). Михайло Миколайович блискучий знавець теми, який прослідкував розвиток чину відправи Часів від найдавніших періодів історії.

9. Чи є подібне богослужіння в західній Церкві? Служби годин (Литургія годин (лат. Liturgia horarum)) в католицький церкві включають окрім 3, 6 і 9 часу також інші служби добового кола – вечірню, повечіря, «хваління» (прибл.полуношниця чи утреня) та, власне утреню. Зазвичай, такі служби в парафіяльних храмах не відправляються, але можуть читатися як домашнє молитовнек правило. При чому, на практиці замість усіх часів читається один, ближчий до реального часу доби. У такому випадку часи складаються з 1) Вступного гімну, 2)Трипсалмія,3) Короткий фрагмент Писання і респонсорій 4) заключну молитву 4) кроткий заключний вірш. Цікаво, що після ІІ Ватиканського Собору (1962 – 1965) Перший час було вилучено з вжитку, оскільки він має більш пізнє походження, ніж усі інші часи

10. Часто Великим часами також називають Великодні часи, що не зовсім вірно. Вони звершуються у всі дні Світлого тижня, себто від Пахи до Світлої суботи, напередодні Фоминої Неділі. Цей чин заміняє собою не тільки щоденні (трьох псалмові часи), але також повечір’я, полуношницю, вечірні та ранкові молитви. Особливістю пасхальних часів є те, що вони не читаються, а повністю проспівуються. В них немає псалмів і вони не відрізняються між собою складом піснеспівів. Чин і повний текст пасхальних часів поміщено в Цвітній Тріоді.

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.