10 фактів із вчення Церкви, про бездітність, багатодітність, демографію та аборти

Як ставиться Церква до пар без дітей і до багатодітності? Чи існують причини, через які можна відмовитися від народження дітей? І як це взагалі можна реалізовувати?


1. Своїм прямим і безпосереднім завданням Православна Церква має познайомити Людину з Богом та налагодити їхню «співпрацю» в справі спасіння людини. Саме тому в нас є вчення про Бога, але немає якогось спеціального догматизованого чи директивного вчення стосовно виховання дітей, батьківства чи між статевих стосунків. Наголошу: не тому, що Церкві байдужі ці питання, а тому, що це не входить у сферу Її прямих обов’язків. Тим не менше, в корпусі православного богослів’ї, зокрема в таких дисциплінах, як моральне чи пастирське богослів’я, за багато років досвіду зібралася достатня кількість корисної, необхідної та важливої інформації з цього приводу, яку нам подає Церква через своїх єпископів, священиків і досвідчених духівників. Православний християни своє життя співставляє з Євангельськими істинами та в міру потреби узгоджує зі своїм духівником – священиком, який добре знає цю людину, знає умови її життя, особливості характеру, моральні та фізичні сили, тощо. Немає та й не може бути чітких і конкретних наказів для всіх без винятку подружніх пар, відносно того, як їм жити: родити чи не родити, одружуватися чи розлучатися, усиновляти чи відмовлятися від когось. Окрім того, що життя кожної людини унікальне та цілком неповторне, Церква також стверджує, що кожна людина сама є господарем свого життя, бо має від Бога дарунок – вільну волю. Можливість вільного вибору – базова характеристика людини-християнина. У грішника вона обмежена, а грішника, який кається – межі свободи зростають відповідно рівню його покаяння та виправлення. Отже, Бог хоче, аби людина до правильних рішень стосовно власного життя, вчинків і намірів, приходила сама, не з примусу, а за велінням свого християнського серця. Власне, в цьому й полягає головне завдання Церкви: освятити та очистити серце людини, аби воно змогло стати місцем присутності Божої благодаті. Сповнена благодаті людина буде значно частіше робити правильні вчинки та схилятися до правильних рішень у будь-якій сфері свого життя.

2. Кількість дітей. Немає сумнівів у тому, що діти народжуються не тільки від людської похоті. «Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби. 4 Як стріли в руках сильного, так і сини молоді. 5 Блаженний, хто здобув таку поміч собі» (Пс.126:3-5). Діти – це дар Божий. Це те, про що мріють безліч бездітних одружених пар по всій землі. Це те, що робить людину максимально повно щасливою та реалізованою. Дітородження – одна з основних і базових умов сімейного щастя. Тим не менше, Церква навчає, що метою шлюбу все ж є не народження дітей, але сам шлюб. У парі, доповнюючи один одного, молоді люди повинні насамперед вирости самі в повноту духовної, психологічної та фізичної зрілості. А вже тоді, можна думати про продовження роду. Якщо ж це робиться людьми незрілими чи не готовими до батьківства, народження дитини буде не тільки справжнім лихом і тягарем для них самих, але й принесе страждання самій дитині, бо свідомі та несвідомі дитячі враження будуть супроводжувати її все життя. Вчені психологи та лікарі стверджують, що з перших місяців і тижнів у дитини формується така картина світу, яка впливатиме на всі подальші стосунки особистості не тільки з батьками, але й оточуючим світом і самим собою. Саме тому мудрі духівники радять не вступати в шлюб під впливом емоцій, в час підліткової ейфорії та закоханості. Закоханість – це, звісно, прекрасно, але якщо вона сліпить очі й не дає людині бачити свого обранця таким, яким він є, швидше за все, вона виходить заміж чи одружується зовсім не з тією людиною, з якою зустрінеться вже в середині «медового місяця», або швидше. Запорукою щасливого та здорового шлюбу є добре духовне та душевне здоров’я нареченого та нареченої. Ба більше. Повноцінна та здорова дитина також може вирости лише в здоровій родині. Часто можна почути, що, мовляв, «ми не розлучаємося з чоловіком, бо головне для дитини мати батька та матір». Це часткова правда. Для дитини важливо не лише не стати напівсиротою, але й живучи з обома батьками мати певність у їх доброму психічному та духовному здоров’ї. У наш час навіть священики можуть благословляти церковне розлучення, якщо подальше співжиття подружньої пари несе непоправну психічну шкоду чи фізичну загрозу дітям.

3. Кожна людина повинна розуміти, що ми живемо в світі, який керується премудрими, промислительними законами Божими. Бог, створивши цей світ, не покинув його напризволяще, але через святу Церкву продовжує вчити людей та показувати їм стежки до щастя та раю, ще коли ті живуть на землі. Людина може приймати чи не приймати ці закони. Але, якщо вона їх не приймає, то цим Бог позбавляється всякої відповідальності за якість життя цієї людей. Бог не винен, що люди відмовляються від Нього, а відмовляючись – страждають. Оскільки Бог є джерелом всякого блага та щастя, знайти це щастя поза церквою, минаючи заповіді Господні – неможливо! Наприклад, пригадаємо заповідь про дітородження. « Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!» (Буття 1:28, 9:1). У цьому контексті бачимо, що Бог наказує людям «плодитися» – залишати після себе потомство. А під словом «розмножуйтеся» можемо розуміти, що мова йде про кількість дітей, більш як двоє (різної статі). Для кожної здорової та адекватної людини правильно та розумно прагнути мати дітей, опікуватися ними та залишити бачити в них своє продовження. Відповідно, Церква вважає, що свідоме небажання одружених чоловіка та дружини не мати потомства (якщо вони здорові та фізично можуть це зробити) свідчить про очевидні духовні та душевні проблеми (хвороби) людей, які слід лікувати.

4. Церква також свідчить, що з поступовою апостасією – відступленням людства від Бога – люди все більше перестають жити згідно волі Божої, вперто намагаючись замінити заповіді Творця на власні пристрасті та заблудження. Так, на наших очах з’являються різноманітні збочення, які нині всіляко толеруються і видаються за норму чи навіть, як певний варіант істини. У багатьох державах безпідставне вбивство непотрібних ненароджених ще дітей досі не заборонено. Сьогодні можна одружуватися одностатевим парам. Існує мода на «чайлд фрі» – уже всесвітньо поширений рух добровільної відмови від дітей. Люди одружуються на тваринах, сплять із ними, записують їм свої маєтки після смерті, змінюють власну стать чи залишають за собою право обирати власну гендерну ідентичність. Немає сумніву, що всі ці зловживання несуть загрозу майбутньому людства. Відкритий і безсоромний гедонізм, жага до розваг і безвідповідальність, стали сьогодні неофіційною релігією XXI століття. І найкращою противагою цим збоченням може та повинна стати здорова альтернатива – міцна, любляча, здорова християнська гетеросексуальна родина, у якій троє чи більше щасливих і люблених дітей.


Хочете книжку автора “500 сучасних порад…” з автографом усього за 150 гривень? Зробіть нині замовлення, а вже завтра отримаєте її на “Новій пошті”.


5. Чи радить Церква мати багато дітей? Церква нагадуючи заповідь Богу про плодовитість людського роду, звертає увагу чоловіка та дружини на те, що народження дитини не лише біологічний, але й духовний акт. Не досить лише народити дитину. Батькам від самого народження слід турбуватися про духовне, психологічне та фізичне становлення своїх дітей. Насамперед власним прикладом вони мають вчити нащадків нормі християнського та суспільного, громадського життя. Для церкви не так уже й важливо стільки саме дітей народить жінка, скільки має значення те, чи обігріта кожна дитинка в сім’ї материнською і батьківською ласкою та турботою. Часто стається так, що коли народжується друга дитина, то перша чомусь автоматично стає «старшою», хоча вона аж ніяк не перестає бути такою дитиною, якою була до цього. Часто багатодітні матері намагаються зістарити своїх дітей, наказуючи старшим дітям дивитися за меншими братами і сестрами. Звичайно, це дуже мила та ззовні добра практика, тим більше в давнину саме так і жили багатодітні родини. Сьогодні наука йде далі (педагогіка, медицина, психологія, богослів’я) та й узагалі рівень життя людей змінився. Стало зрозуміло, що діти мають мати власне дитяче життя. Якщо мати чи батько за допомогою своєї багатодітності вирішують власні психологічні проблеми чи у власних дітях розміщують свої неврози – таким батькам діти можна народжувати лише після якісної психотерапії. Діти це не іграшки для дорослих. І навпаки. Якщо перед нами цілком здорові люди, зі здоровою психікою, з роботою та регулярним заробітком, то ніщо не стоїть на заваді, аби не народити другу чи третю дитину. Саме в таких сім’ях найбільша радість батькам від дітей, а дітям – від батьків. Погодьтесь: класичний образ віруючої багатодітної родини не повинен асоціюватися з вічно голодними, недоглянутими, брудними та нещасними діточками, які не розуміють, навіщо їх було родити, якщо тепер їх ніхто не любить.

6. Залишити чи відмовитися? У багатьох випадках сучасна медицина дає можливість на ранніх стадіях вагітності визначити патології та хвороби, які можуть нести смертельну загрозу життю матері чи дитини. Іноді ще перед пологами батько з матір’ю дізнаються страшну новину – про невиліковну ваду немовляти чи його інвалідність. Як вчинити в такому випадку? З одного боку слід адекватно розрахувати власні сили. Якщо ви залишаєте дитину в себе, ви маєте чітко розуміти свої ресурси. Із іншого боку, не треба забувати, що ми живемо в пострадянському просторі, де державні установи продовжують ставитися до людини цинічно та немилосердно. Залишаючи своє немовля чужим людям батьки мають розуміти, що у більшості випадків, вони будуть любити вашу дитину ще менше, ніж любите її ви. Якщо це стосується Сполучених Штатів, розвинутих країн Європи – тоді історія цілком інша. Все ж, такі випадки завжди є великим випробовуванням, і для того, щоб понести його з християнською гідністю треба неабиякі духовні та душевні сили.

7. Чи варто утримуватися від пологів із медичних міркувань? Так, звісно. Думка медиків, особливо фахових спеціалістів повинна бути визначальною у всіх критичних ситуаціях. Богу важливе наше щастя. Тому, не треба придумувати собі власних «Голгоф» і «хрестів», які нібито Бог вам наказав носити. Богу не потрібні людські страждання. Навіть тоді, коли вони начебто добровільні. Богу треба щасливі та живі люди, які можуть адекватно та тверезо оцінити ситуацію в яку вони потрапили. Якщо такої можливості немає, категорично рекомендую радитися зі своїм духівником, психологом чи будь яким іншим спеціалістом з цієї царини. Однак, при цьому не слід перекладати на них всю відповідальність за все, що з вами відбувається. Вони лише порадники. Остаточне рішення повинно залишитися за вами.

8. А як щодо бідності чи старості батьків? Звісно, заради поповнення демографічних показників у державі я б мав сказати, що народжувати треба в будь-якому випадку. Все ж, як священик, який надто часто зустрічається реальними болями реальних нещасливих людей, я завжди кажу подружжю не поспішати народжувати. Особливо дуже юним двадцятирічним парам, які фактично самі ще є дітьми. Існує певний «золотий вік» для народження дітей. Надто рано – недобре. Надто пізно – теж ризиковано. Батьківство не може бути самоціллю. Ми не заводимо дітей, наче тваринок для себе, заради забавки. Всьому всій час. А стосовно бідності? Якщо всім очевидно, що сімейний бюджет не дає можливості тривалий час залишатися батькам без роботи, або витрачати немалі кошти на дитячі речі, харчові продукти чи ліки, все таки я би радив не відмовляючись від ідеї народження, певний час присвятити саме накопиченню коштів, які неминуче будуть потрібні для пологів особливо на перших порах життя немовляти. Ще раз підкреслю: ми маємо справу з живою особистістю, з людиною, нехай поки ще зовсім маленькою. Але це вже повноцінна людина, якій потрібна безпека, захист, любов і відчуття батьківської турботи. Якщо ви цього дати не можете – не потрібно поспішати, а в деяких випадках розумно взагалі відмовитися від ідеї народжувати. Дитина повинна бути бажаною і купатися в океані батьківської любові. Жорстоко й цинічно чинять дорослі, які цього не розуміють.

9. Проблема абортів. Не дивлячись на те, що статистика свідчить про поступове зниження кількості абортів, як в Україні, так і світі, все-таки цей жах і досі залишається одним із способів багатьом людям полегшити собі життя, вбиваючи ще ненароджену дитину. Як священик, та й просто як християнин, я б хотів запевнити всіх, хто про це думає тепер чи наважиться думати в майбутньому. Дорогі друзі! Ніяку проблему не можливо вирішити вбивством. Від вбивства ваші проблеми лише збільшаться. При чому, на ще більш глибокому, фундаментальному рівні. Людина є людина, скільки б днів вона не прожила. І вбивство є вбивством, як би ви самі не хотіли його називати, чи за яким лукавим красномовством не ховалися б. Єдиною морально виправданий підставою для аборту є хвороба матері чи дитини, яка загрожує життю породіллі. Всі інші речі, які часто виставляються як підстави для дітовбивства – є надуманими та цілком тимчасовими. Рано чи пізно кожна жінка, яка вмила руки в крові своєї дитини, волатиме до Неба про свій гріх. Навіть якщо дитина з’явилася в наслідок зґвалтування чи вже має народитися в багатодітній родині – це не аргументи, щоб їх убивати.


Якщо вам сподобався текст, ви можете підтримати проект гривнею, репостом чи лайком. 


10. Що ж робити не дуже заможнім чи вже не дуже молодим парам? Слава Богу, й для них є вихід! Сьогодні, на жаль, ще залишаються тисячі й десятки тисяч дітей сиріт чи напівсиріт, покинутих своїми батьками чи осиротілих із інших причин. Це також діточки, живі люди, особистості, чада Божі. Вони також чекають на батьківську любов і готові щедро за неї віддячити своєю любов’ю. Не бійтеся полюбити ще когось, окрім себе. Ви відкриєте для себе неймовірний досвід цілком іншого, більш повного та щасливого життя. Це не завжди просто, але нічого цінного людині просто так не дається. Золоту медаль на змаганнях отримує саме та людина, яка найбільше попрацювала для перемоги й найбільше втомилася. Подумаймо про це.

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.