Пристрасть чревоугодництва та способи боротьби з нею

Було б дивно, якби хтось перед зішестям своїм до гробу
звільнився від нападів черева. Святий Іоан Ліствичник

Про чревоугодництво. Його сучасні прояви

Хоча багатьом людям розмова про чревоугодництво видається чимось застарілим і архаїчним, ця пристрасть твердо живе в людях нашого часу. Правда, вона може називатися зовсім іншими словами, більш сучасними та більш звичними нашому вуху. “Ожиріння”, “надмірна вага”,”переїдання”, “порушення харчової поведінки”. Все це різні назви страшної недуги, яка залишає свій відбиток як на душі, так на тілі людини.

Життя сучасних людей сповнене надміром їжі. Звичайно, досі існує безліч бідних людей і бідних країн. Однак, сувора статистика свідчить, що нині кожен шостий житель нашої планети страждає від ожиріння. Ще ніколи раніше людям не було доступно так багато сортів їжі. Зайдіть у будь-який супермаркет і ви легко переконаєтеся в тому, як кожного разу продавці придумують нові способи представити свій товар у максимально привабливому вигляді. У той час, коли виробники роблять свої страви максимально свіжими, порції за ті ж гроші – більшими, а смак більш повним і насиченим. Від недавнього часу, на зміну натуральним приправам, з’явилися синтетичні підсилювачі смаку, головним завданням яких є зробити смачною навіть цілком штучну страву, без смаку. Більше того. Наявність таких підсилювачів смаку (емульгаторів) у страві з часом викликає у людей залежність. Культ їжі, стимуляція людських гастрономічних потреб і вподобань – ще один крок до чревоугодництва, яке ставши звичкою викликає ожиріння та безліч інших хвороб.

Ожиріння та надмірне, нестримне захоплення їжею – це додаткове навантаження на всі системи організму, насамперед – серцево-судинну.систему. В результаті, це приводить до підвищення артеріального тиску, виникнення аритмії, стенокардії і т.д. І безперечно, створює неймовірне навантаження на шлунково-кишковий тракт, який змушений працювати без відпочинку. Зазнає змін і ендокринна система, через що стається порушення обміну речовин. Зрештою, можна зауважити вплив чревоугодництва і на функціонування головного мозку. Після надмірної трапези з’являється лінь, втома, сповільнюються процеси мислення. Людина не може сконцентруватися та займатися справою настільки добре, як це робила щойно перед цим. “Сытое брюхо к молитве глухо”. Саме тому, піст і постування, в тому чи іншому його вигляді самообмеження, – є необхідною практикою аскетів усіх світових релігій. А подвижники благочестя – православні монахи прямо називаються посниками, визначаючи цією назвою характер свого основного служіння – упокорення плоті через обмеження в їжі та насолодах.

941895907

Потреба вживати їжу в поміркованих кількостях для людини є життєвою необхідністю, бо голод зумовлений біологічно. Коли в крові людини порушується баланс цукру, води чи іншої важливої речовини, то автоматично з’являється імпульс поповнити цю нестачу тим, що необхідно організму саме зараз. Центри, які регулюють процес вживання їжі, знаходяться в особливому відділі мозку – гіпоталамусі. Окремі його зони відповідають за відчуття голоду,спраги та ситості. В нормальному стані ця злагоджена система підтримує існування нашого організму та вагу на оптимальному, генетично фіксованому рівні.

Однак, уражена гріхом людська природа зробила можливим спотворення і цієї, цілковито нейтральної самої по собі, фізіологічної потреби. Лікарям відомо, що при послабленні харчового потягу людина перестає відчувати голод і спрагу, аж до повного зникнення апетиту. І навпаки – ненажерливість, вживання навіть очевидно зіпсутої їжі характерна для людей із вродженою чи набутою розумовою відсталістю.

Святий Іоан Ліствичник, як і інші подвижники благочестя, в своїх аскетичних творах зауважують три основні способи, якими людина може порушити Богом установлену норму в духовному плані, використовуючи процес приймання їжі собі на зло та шкоду. Насправді, Під визначенням пристрасті чревоугодництва (обжерливості) святі отці розуміли кілька різних зловживань, зараз коротко згадаємо.

  • Насамперед, люди грішать гріхом обжерливості коли приймають їжу в надмірних кількостях, суттєво більших, аніж це потрібно організму. Для такої людини важливо якомога більше, майже через силу, набити власний шлунок їжею.
  • Другий гріх – сластолюбство чи гортанобісся. Ця пристрасть реалізовується в людині, яка прагне отримати насолоду за допомогою витонченої їжі, гурманства, вживаючи усілякі приправи та незвичайні, складні способи приготування страв. У цій пристрасті, на відміну від попередньої, гріховним є не кількість спожитої їжі, а її вишуканість, пошук людиною незвичних смаків, вражень і насолод. Слід розуміти, що їмо ми не для того, щоб отримати насолоду, а щоб дати організму необхідну кількість поживних речовин. Відомо, що насолода смаком від виточненості страв мало не залежить. Голодній людині навіть кусочок зачерствілого хліба буде приносити більше насолоди, ніж шматок торта розніженому гурману посеред трапези.
  • Третій гріх – таємноїдство (тайноедение). Цей гріх переважно чернечий, небезпеку якого найперше відчувають монахи, які живуть у монастирях. Суть цієї пристрасті полягає в недотримання монастирського уставу, або просто розпорядку дня, вживання їжі несвоєчасно, частіше за потребу, після молитви чи таємно від братії. Звісно, миряни теж можуть грішити цим, вживаючи їжу не за розпорядком дня, призначенням лікаря чи вимогами церковного уставу.

Окрім оцих трьох основних пристрастей, пов’язаних із їжею, святий Ліствичник нагадує ще дві, не менш небезпечні.

  • Першою є нестримана жадоба до улюбленої їжі, пристрасть до конкретної страви. Святий Іоан Пророк описує людей уражених цією пристрастрастю так: така людина постійно мріє, фантазує про конкретну страву, часто собі її уявляє та розповідає про неї іншим, а на трапезі просить подати її йому першою чи передати блюдо з нею. “У пристрасті обжерства черево і насиченим волає: «Хочу ще!» й, лускаючи від переситу, голосить: «Я голодне». Пристрасть ця підбурює пожерти всі страви, що є перед очима” (Ліствиця 2.1.4:1).
  • І апогеєм, крайньою точкою розвитку гріха чревоугодництва, є повна потьмареність розуму, до питань їжі та насолоди шлунку. Мовою отців цей гріх називається страшним словом “чревонеистовство”. Людина при такій душевній хворобі живе заради їжі, а не їсть заради того, щоб жити.

Пристрасть чревоугодництва – одна з найнебезпечних пристрастей людини, відома як смертний гріх у традиції Західної Церкви, а пристрасть у традиції Церкви Східної. Часто з’являючись під благочестивим приводом, вона спокушує навіть найбільш міцних у вірі. А тому, необхідна особлива мудрість, щоб навчатися розрізняти об’єктивну реальність від спокуси диявола чи нашої власної пристрасності.

“Що ж так понизило Ісава, що зробило його рабом брата? Чи не одна страва, за яку він продав своє первородство? І навпаки, чи не молитва з постом дала матері Самуїла? Що ж зробило великого борця Самсона непереможним? ЧИ не піст, що почався ще в лоні матері? (Суд.13:14). Піст його зродив, піст його вигодував, постом він змужнів – тим постом, що його заповів матері ангел (Василій Великий. Про піст 1.)

Лише той, хто зумів приборкати своє тіло, обуздавши власну пристрастну плоть, зможе покласти добрий початок боротьбі й з більш тонкими духовними та душевними страстями. Звідси випливає, що боротьба зі своїм шлунком та плотськими пристрастями є початком боротьби людини зі своїми іншими, більш небезпечними духовними пороками. Чревоугодництво, як і інші тілесні пристрасті, є лише засобом, а метою бісів є підкорення через них людської душі.

Жодна духовна брань не може не починатися з посту та самообмеження. І навпаки: послаблення в їжі приводять до розвитку інших пристрастей в душі людини. Скажімо, в класичній схемі залежності одних пристрастей від інших,сластолюбство (любов до насолод) породжує чревоугодництво, а в свою чергу, чревоугодництво породжує блудні помисли та нечисті вчинки. Таким чином, для того, щоб подолати блуд потрібно найперше подолати чревоугодництво. Звідси, можемо зробити висновок про важливість для всякої людини, а не лише для ченця, вміння керувати своїми бажаннями, вчинками та мріями.

chrevougodnyctvo

Свідчення Святого Письма та Священного Передання

“Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано” (Лк.21:34)

“Не будь між тими, хто упивається вином, між тими, хто пересичується м’ясом: тому що п’яниця і той, хто пересичується, зубожіють, і сонливість одягне в руб’я” (Притч.23:20-21).

“Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його” (Притч.25:16).

“Той, хто зберігає закон, — син розумний, а той, хто спілкується з марнотратцями (обжорами), осоромлює батька свого” (Притч.28:7).

“Багато тих, про кого я часто говорив вам, а тепер навiть iз сльозами кажу, поводяться як вороги хреста Хрис­тового. Кiнець їхнiй — погибель, бог їхнiй — черево, i слава їхня — в соромi, вони думають про земне. А наше життя — на небесах, звiдкiля ми чекаємо i Спасителя, Господа нашого Iсуса Христа” ( Фил.3:18-21).

“Бо є багато непокiрних, марнословiв i обманщикiв, особливо з обрiзаних, яким треба затуляти вуста: вони розбещують цiлi доми, навчаючи чого не слiд, заради ганебної користи. З них же самих один вiршотворець сказав: «Критяни завжди неправдомовцi, злi звiрi, черева ледачi»” (Тит.1:10-11).

“Але приборкую i поневолюю тiло моє, щоб, проповiдуючи iн­шим, самому не зостатися недос­тойним” (1 Кор.9:27).

“Справжня вдовиця i одинока надiється на Бога i перебуває день i нiч у благаннях та молитвах; а сластолюбна живою померла” (1Тим.5:5-6).

“Hiч минула, а день наблизився: отже, вiд­кинь­мо дiла темряви i зодягнiмось у зброю свiтла. Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах i пияцтвi, не в перелюб­ствi й розпустi, не в сварках і зазд­рощах” (Рим. 13:12-13)

“Природно людині відчувати голод. Все ж належить вживати їжу необхідну для підтримання життя, а не за пристрастями и не для перенасичення. Природний для людини і сон, але не до ситості, зніженості тіла, щоб ми могли смиряти пристрасті та порочні бажання тіла”. (Вислови безіменних старців 82,374)

“Досконала мета стримання полягає в тому, щоб досягнути не лише приборкання тіла, але більш сприятливе служіння душевним потребам” (Святитель Григорій Нисський).

“… Ненажерливість є обманом черева, бо воно й будучи насиченим волає: «Мало!», Будучи наповненим і розширюючись від надмірності, волає: «Прагну!» (“Ліствиця”).

“Попереду всіх чеснот стоїть покора, а попереду всіх пристрастей – обжерливість” (Авва Ісая Пустельник).

“Ненажерливість – це порушення другої заповіді: «Не сотвори собі кумира … не поклоняйся їм та не служи їм. Воно направду є ідолопоклонством” (Антоній Великий).

“Ненажерливість винищує в людині все добре” (Преподобний Ніл Синайський).

Що сприяє чревоугодництву?

Дуже часто люди служать цьому пороку, вигадуючи для себе різноманітні виправдання. Святі Отці Церкви, як тонкі психологи та знавці людських душ, навчилися бачити ці випадки та попереджують нас про них.

Перший і найбільш поширений спосіб бути захопленим у полон цієї небезпечної пристрасті – приписувати послаблення в їжі турботою про власне здоров’я та малодушним страхом про ймовірні хвороби, пов’язані з утриманням. Насправді, дуже рідко йдеться про настільки категоричне утримання від їжі, щоб воно могло нести загрозу нашому життю та здоров’ю. Православна Церква проповідує “царський шлях” – золоту середину, від якої буває лише всіляка користь. Її ціль не заморити голодом, а навчити нас контролювати все, що ми робимо. В тому числі, навчити нас правильно турбуватися про власне тіло – храм Святого Духа. “Піст завжди корисний для тих, хто його радо приймає. Бо на такого, що постить не наважаться нападати й злі духи. Навпаки. Радше сторожі нашого життя – ангели допомагають тим, що постом очищують свої душу (та тіло). (Св. Василій Великий, Про піст 2).

Отці навіть згадують про таку причину падіння, як недбайливі, байдужі до служіння священики, які часто нерозважливо благословляють іншим послаблення посту. Наче й добра справа, справа любові, але для душі людини вона може принести погибель, бо не тільки служить для задоволення плоті, але й навчає людей думки про начебто необов’язковість посту для спасіння людини, чи взагалі, народжує сумнів про непорушність церковних вимог, правил і канонів. (“Ліствиця” 14:11-12)

Ще інший способі чревоугодництва – мнима гостинність, бажання самому відвідувати друзів або приймати гостей, заради доброї трапези та вина. Це дуже тонка пристрасть, яку помітити в собі зможе далеко не кожен. Особливо подібна небезпека зростає, коли настають великі християнські чи народні свята. Здається, що в такі дні чревоугодництво отримує для себе всі виправдання. Однак, безперечно, обжерство та вживання алкогольних напоїв, а також лінивниство та блуд ні в святкові дні, ні в жодні інші, для християн недопустимі. “Підбурюваний ненаситністю черева, вважає, що нагода зробити гостеві приємність є і для нього дозволом на все” (Там само 14:8)

Іноді, пишуть святі подвижники, пристрасть марнославста бажає поборотися з пристрастю чревоугодництва. Бажання показати себе кращим бореться за людину, наче за купленого раба. Що краще: дотриматися суворого посту чи дати собі послаблення? Подолати гординю чи вкусити їжі? Святий Діодох радить все-таки вживати їжу, бо скорботне серце принесе більше користі душі, нагадуючи християнину про його недосконалість, ніж гординя з приводу посту. ( Там само 14:9)

Слід також сказати про психологічні причини пристрасті чревоугодництва. Насолода, яку отримує людина вживаючи висококалорійну їжу, може стати сильним наркотиком, здатним викликати в людини залежність. Під час їжі в людини виробляються гормони задоволення, які на деякий час здатні покращити настрій та загальний психологічний стан. Таким чином, їжа, частіше всього в поєднанні з алкоголем і тютюнопалінням, стає досить простим способом послабити біль стресу чи депресивного стану. Чимало людей намагаються “заїдати” свої проблеми: нереалізованість у житті, занижену самооцінку, невдале сімейне життя, тривогу, негативні емоції. А оскільки при цьому самі проблеми не вирішуються, вже зовсім скоро людині буде потрібна чергова порція насолоди. Так людина потрапляє в зачароване коло пристрасті чревоугодництва. У бажанні знайти щастя та позбутися страждання та рабських пут, люди стають отримують ще одні. Допомогти в цьому може лише досвідчений спеціаліст – священик і психолог, психотерапевт. Звісно, зараз ми говоримо лише про духовні та душевні причини чревоугодництва, залишаючи у стороні фізіологічні причини: різноманітні захворювання ШКТ, щитовидної залози, порушення процесів обміну, чи інвазії.

Практичні кроки в боротьбі з пристрастю

Як ми вже неодноразово згадували, найбільш ефективним способом подолання будь-якої пристрасті є розвиток у собі рис і чеснот протилежних цій пристрасті. Так, чревоугодництво долається стриманням і постом. Хоч цей порок і вважається першим серед інших плотських пристрастей, це зовсім не означає, що викорінити його найлегше. Навпаки. Оскільки саме чревоугодництво є фундаментом інших людських пристрастей і гріхів, існує ціла низка причин, які прямо чи опосередковано впливають на розвиток у людині чревоугодництва та всіляко сприяють йому. Оскільки пристрасті укорінені в природу людини, для того, щоб їх подолати потрібно докладати зусиль на всіх рівнях: душевному, духовному та тілесному.

У духовній сфері. Насамперед, потрібно усвідомлення та чесного визнання людиною пристрасті чревоугодництва. Неймовірними помічниками в її подоланні можуть стати Таїнства Покаяння та Причастя, а також активне молитовне життя. Дивлячись на ревність людини Господь обов’язково допоможе їй швидше отримати духовне та фізичне зцілення.

У душевній (психологічній) сфері. Існує ціла низка дієвих практик, які дозволяють людині більш усвідомлено підійти до вирішення психологічних проблем, пов’язаних із обжерством та іншими гастрономічними зловживаннями. Звісно, найбільшого результату тут можна досягнути консультуючись у спеціаліста – психолога чи психотерпевта. І вже разом можна спробувати існуючі методики. Зокрема, ведення харчового щоденника, встановлення особистих причин чревоугодництва, робота з мотивацією, постановка цілей, подолання ситуацій, які провокують непомірне вживання їжі, тощо.

У тілесній сфері. Насамперед, необхідна консультація медиків, щоб переконатися в тому, що чревоугодництво вже не призвело до незворотних змін, небезпечних для життя. Одночасно з цим, потрібно разом із спеціалістом-дієтологом виробити індивідувальний режим харчування та суворо його дотримуватися. І, звісно, збільшити власну фізичну активність. Професійний тренер може допомогти скласти індивідуальний, найбільш оптимальний і дієвий графік фізичних навантажень.

Головний засіб боротьби з пристрастю обжерливості – це піст і утримання при вживанні їжі. Добре виходити зі столу трохи голодним. Насолода, яка природно супроводжує прийом смачної їжі, втрачає характер чуттєвості і одухотворяється, якщо їдять з молитвою та почуттями вдячності Богу.

Висновок

І на завершення, повторю основне. За свідченням більшості святих Отців – древніх подвижників і аскетів – підкорення душі плотським страстям є прямим свідченням того, що душа людини віддалилася від Бога. Самі по собі апетит і бажання їсти не можуть мати негативного забарвлення. Їх мають лише душевний стан сластолюбства та сладострастія (хтивості, нестримного бажання насолод). Саме тому пристрасть чревоугодництва розглядається нами не як суто тілесний порок, але як психічний і духовний стан падіння людини. Ретельне дотримання постів, установлених Церквою сприяє впокоренню плоті, від чого ослабляється сластолюбство та всі інші наші пристрасті. Чому людина грішить? Через егоїзм, самолюбство, бажання насолоди плоті. Все це викорінюється любов’ю до Бога, страхом Божим, скорботою за вчинені гріхи, ненавистю проти пристрастей, і безперечно, самообмеженням і самоконтролем. Допомогай нам у цьому Господь!

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.