Коронавірус головного мозку

Не знаю як ви, але я про такого масштабу провокації проти Церкви вже давно не чув.. Люди, які вважають себе віруючими християнами і навіть в інший час сміливо декларують про це з поширенням епідемії коронавірусу перестали бачити принципову різницю між нашими храмовими святинями та будь-якими іншими елементами домашнього декору . А те, що складало серцевину внутрішніх особистих переконань на практиці перетворилося у велику істерику з елементами ненависті до інших людей.у цьому тексті я спробую коротко узагальнити свої враження від побаченого та пережитого та привести певні аргументи які з моєї позиції могли б стати добрими ліками від паніки перед епідемією коронавірусу.


1. Наша віра в Бога передбачає не лише впевненість у Його існуванні, але й цілком конкретну особисту реакцію на це знання. Власне в цьому сенсі особливого значення набуває наша довіра Богу та наша готовність дозволити Йому діяти не лише в загальній людській історії, але й у нашому з вами житті вже тут і зараз.

90 псалом
Хвалебна пісня Давида (у євреїв не надписаний).

1 Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться.
2 Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе».
3 Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної.(Пс.90:1-3)

Я розумію, що Бог знає, наскільки небезпечним і страшним є для нас цей вірус, я знаю, що Він бачить і відчуває і бачить наш страх, але все одно, оскільки я маю довіру то доручаю себе та своїх близьких під Його батьківську руку та премудрий Божий Промисел. З Богом я нічого не боюся!

А Господь, Він Той, що піде перед тобою, не опустить тебе й не покине тебе, не бійся й не лякайся. (Втор.31:8)

2. Наш страх перед коронавірусом страх не просто перед вірусами окремого типу – це наша вада в царині стосунків із Богом – ми боїмося не конкретної болячки, а взагалі боїмося смерті та хвороб. це в той час коли все християнське вчення проповідує, що смерті не потрібно боятися, а тілесні хвороби найчастіше приносять нашій душі користь, бо роблять її більш сприятливими нас до внутрішньої аскези та роботи над собою.

Не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї. /Іс.41:10/

 

3. Церква поважає досягнення сучасної науки а медицини зокрема. Тим не менше ми не може погодитися на всі її рекомендації не тому що ми не довіряємо медичним здобуткам чи не віримо їм. Навпаки! Вся справа у тому що своєму двотисячолітньому досвіду життя та духовно- тілесного лікування Церкви ми вірим більше. Для нас наші священні літургійні зібрання це не просто політичні маніфестації чи збори членів тематичного гуртка за інтересами це наша містично- тілесна єдність в Тіло Христове. І якщо сьогодні нам пропонують відмовитися від звичних методів причастя це означає, що нам пропонують буквально відмовитися від серцевини нашої віри. Бо дня нас святий Потір не просто кубок для причастя- а священний предмет торкатися його непосвячена особа не має права.тому замінити св. Чашу на одноразові стаканчики з точки зору гігієни ми , звісно, можемо, але з точки зору церковної людини це виглядало б те саме, що пропонувати будь-якій людині замінити рідну матір на будь- яку іншу з кращими рисами – на молодшу, багатшу, розумнішу,з кращим почуттям гумору чи на жінку з більш високим соціальним статусом. Звісно , практично таке можна зробити однак навіть при всьому цьому букеті позитивних якостей жодна чужа жінка не зможе нам стати рідною мамою.цінність мами не в тому списку послуг та речей яку вона зможе надати своїм близьким. Мама є мама!

Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить (Мк16:17-18)

4. Цілувати ікони – небезпечно? Ми – православні християни цілуємо ікони, чи інші священні реліквії, не тому, що віддаємо шану добрій дошці з якої їх зроблено чи прославляємо виробника фарби якою написане певне зображення. Саме тому, що ми чудово усвідомлюємо та постійно переконуємося на власному досвіді в особливій духовні властивості ікон сила яких часто перевершує всі закони природи. По-при неймовірний скептицизм наших опонентів, віруючі люди твердо переконані, що Божа благодать по людській вірі, завжди немічне лікує й виснажене поповнює,і тим більше віруси собою не поширює.

5. В миру завжди існували люди які мали панічний страх и гидливість пред мікробами та вірусами що могли зберігатися чи передаватися ложечкою для причастя. Цей не дивно. Люди з ознаками ОКР роками не можуть себе змусити прийти до св. Таїнств І без короновірусу. Дивно інше, як священнослужителі роками облизуючи ці самі інфіковані ложечки після причастя сотень і тисяч людей у храмізалишаються цілком здоровими і не мають не лише захворювань , що передаються через дотик і прямий контакт, але й повітряно -крапельним шляхом. Свя щенники на відміну від панікуючих мирян дуже рідко пропускають відправи саме через хвороби здобуті в храмі.

6. Християни не бояться ні смерті ні хвороби. Бо страх – це бісівський винахід, а нам Христос постійно каже: Не бійтеся!

Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? 56 Жало ж смерти — грiх; а сила грiха — закон.(1 Кор. 15:55)

7. Бійтеся не вірусів,а гріха бо хвороби найчастіше і є наслідком наших гріхів та пристрастей. а ще,- робіть щеплення своїм дітям.і не панікуйте.

8. Чи можна померти від Причастя під час пандемії?
Як не дивно, але Святе Писання рукою апостол Павла однозначно попереджує нас про те, що в історії Церви були випадки, коли люди після неналежного приготування до прийняття найсвятіших (!) Тіла та Крові Христових віруючі християни хворіли і навіть помирали!
Ось ці слова:
99 Бо хто їсть i п’є недостойно, той їсть i п’є на осудження собi, не думаючи про Тiло Господнє. 30 Через це багато з вас немiчних i недужих i чимало вмирає/ в ориг .οιμῶνται/. 31 Бо коли б ми судили самi себе, то не були б судимi. 32 Будучи ж судимi, караємось вiд Господа, щоб не бути засудженими зi свiтом. /1 Кор. 11:30/
Отже, ми цілком припускаємо ймовірність хвороби і навіть смерті людини після св. Причастя. Але в такому разі причино. цієї смерті швидше готові шукати не водному сучасних вірусів, але в недостатньому, неналежному приготуванню людини до святого Таїнства : зокрема в причині гріха маловір’я. якщо вона дивлячись на св. Часу бачить там не живу присутність Спасителя, а джерело збудника хвороби та вірусу то її причастя не буде їй в зцілення душі та тіла а буде їй в суд та вічне осудження.
Богочоловік Христос – наш Лікар та Цілитель не може бути джерелом інфекції.. Ми не заперечуємо законів хімії та фізики, але своєю чергою, не можемо відкинути й духовні закони, як це роблять деякі безумці, не можемо, бо вони й складають основу нашої віри та сенсу життя. А це важливе ніж страх перед хворобами і навіть перед смертю.

 

iframe width=”1252″ height=”704″ src=”https://www.youtube.com/embed/6FHObvJu1rc” frameborder=”0″ allow=”accelerometer; autoplay; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture” allowfullscreen>

3 Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій. 4 З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся. 5 /пс.17:3/

 

38 Бо я певний, що нi смерть, нi життя, нi ангели, нi початки, нi сили, нi теперiшнє, нi майбутнє, 39 нi висота, нi глибина, анi iнше яке створiння не зможе вiдлучити нас вiд любови Божої, що в Христi Iсусi, Господi нашому. /Рим.8:38/

 

коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене.  /Пс.22:4/

 

25 Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. 26 І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому? 27 Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ. 28 /ін. 11:25/

 

11 «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі». 12 Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.  пс.45:11

 

6 Тому ми не сумуємо; але якщо зовнiшнiй наш чоловiк i тлiє, то внутрiшнiй день у день оновлюється. 17 Бо ко­роткочасне легке страждання на­ше викликає безмiрну вiчну славу, 1 Кор. 4:16-17

митр. прот.Євген  Заплетнюк
голова місіонерського відділу Тернопільської єпархії ПЦУ

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.