Що вам варто знати про екзорцизм і людей, які виганяють бісів?

Чимало людей вважають, що одним із безпосередніх обов’язків кожного священика – це бути чудотворцем. Священик – це та людина, яка повинна, за переконанням багатьох, уміти з певною регулярністю перетворювати воду на вино, ходити по воді, і вже безумовно – виганяти з людей бісів – відчитувати та пророкувати майбутнє. А якщо ні, то хоча б знати адреси тих старців, що можуть це робити при першій потребі. Звичайно ж, усе це повна маячня.

Не дивлячись на те, що священики дійсно мають особливою метою свого життя змагання за добро та боротьбу проти зла, слід відверто сказати, що часом завищені та нереальні вимоги до священнослужителів випливають не від духовної слабості останніх, але від певного невігластва в богослів’ї та в розумінні природи християнства саме тими, хто вимагає чудес від священиків уже тут і зараз.

То ж сьогодні, я б хотів розповісти вам про те, в чому саме помиляються люди, які в наш час шукають екзорцистів, і чим ризикують ті, хто наважуються гратися з дияволом. Отже, почнемо.

1. Безперечно, боротьба з дияволом складає частину здорової мети життя християнина. Кожен із нас повинен докладати всіх зусиль для того, щоб у житті максимально чинити добро, а долати зло, уособленням якого є ворог людського роду – диявол і всі його прибічники. Однак, при цьому члени правдивої Церкви також знають і те, що зло, як певна онтологічна реальність, долається не автоматично, через заклинання, молитви чи певні ритуали, але через конкретні благі вчинки поєднані зі смиренням і страхом Божим. Богослови тут прямо говорять, що зла як субстанції не існує, бо воно насправді є лише відсутністю добра. Бог не давав буття злу. То ж, люди, які борються зі злом зовнішніми ритуалами – надають йому невластивих за природою атрибутів, матеріалізуючи його. Зло є там, де немає Бога, а чорна магія долається не білою магією, але благодаттю святого Духа. Саме з цієї причини більшість інформації про екзорцистів і екзорцизм, яку люди нашого часу отримують із світської преси, літератури та кіно, не мають під собою жодних підстав.

2. Відтак, уявлення про те, що диявол страшенно боїться чужих молитов є надто спрощеним, якщо взагалі не помилковим. Найчастіше воно випливає від язичницького розуміння суті духовного життя, при якому сила обряду залежить лише від якості молитви (вона повинна бути «правильна» та «сильна») та зовнішніх умов, а не залежить від духовних, душевних якостей тієї людини, яка молиться, чи тієї, над якою моляться. Східна Православна Церква своїм багатовіковим досвідом свідчить про протилежне: жоден зовнішній ритуал, навіть Таїнства Церкви, не даються людині автоматично, «в силу звершеного обряду» – потрібно щось більше. Для правдивого християнина немає «особливо сильних молитов», особливих «намолених храмів», особливих «паломницьких місцевостей», бо сила всього цього розкривається не через їхні фізичні характеристики, але через стан душі людини, яка хоче преобразитися та освятитися. Саме тому, чудотворними іконами можуть бути навіть репродукції ікони, вирізаної зі звичайної газети, а Бог діє в простих капличках із фанери так само, як у величезних кафедральних соборах.

3. Досліджуючи цю тему слід зауважити головне: дар заклинання духів і вигнання бісів – це особливий дар Божий, який завжди давався окремим людям для звершення конкретних, визначених Богом цілей. Немає жодної мови про те, що це обов’язковий атрибут певного сану чи церковної посади. Жоден праведник і старець, який наважився братися за справу вигняння бісів не був і не міг бути впевненим у своїх силах, і тим більше – ніколи не обіцяв людям результату своєї праці. Він розумів своє служіння винятково, як дар Господній, який діє не тоді коли хочуть люди, а коли це буде їм корисно з точки зору Бога. Це дуже важливо пам’ятати не лише в таких специфічних випадках,але й у всіх інших наших прохальних звернення до Бога. Зауважмо, Святі отці молилися Господу не про зцілення всіх хворих, які до них приходили, а лише за тих, для кого таке зцілення буде корисним. Хвороби та страждання тіла – це не найгірше, що може пережити людина.

Рідкісний дар, який і в перші віки був раритетом, а з часом узагалі відійшов у небуття. Пригадуєте, фрагмент Божественної літургії, де є ектенія за оголошених? Раніше поруч із нею використовувалися інша ектенія – за езкорцистів, однак уже дуже скоро її перестали вживати: немає езкорцистів, не потрібна й особлива ектенія за них. Екзорцизм – це виняток навіть у Євангельській історії. Свого часу дару виганяти злих духів не удостоїлися навіть Апостоли, хоча навчалися від Христа, перебували з Ним і самі були кращими людьми свого часу, а головне – були обраними на служіння Самим Богом (Мк.9:29).

fr-amorth

4. Я не беруся судити про характер духовного життя людей, які займаються т.зв. відчитками (екзорцизмом), але можу сказати напевне, що в переконливій більшості випадків такі особи на беруть на це жодного благословення свого керуючого архієрея. І це в той час, коли будь-яка діяльність священика, що виходить за рамки звичної пастирської діяльності, повинна відбуватися саме з дозволу єпископа. Все, що священик чи тим більше монах робить без дозволу старших – протицерковне, неканонічне та гріховне дійство. Думка про те, що дар відчитувати людей походить від одного «старця» до іншого – помилкова та нецерковна. Благодать Божу отримують не від однієї людини до іншої, а від Самого Бога та Церкви (Правило 26 Лаодикіського Собору 364 р.). Від людини до людини передаються лише бісівські дари, здатність до ворожіння чи інших окультних практик.

Дар вигнання бісів – один із багатьох інших дарів Божих, які може отримати праведник, який очищує свою душу від усякого гріха та скверни. Цей дар є одним із багатьох дарів, які отримує людина в п і д с у м к у свого подвижництва. І вже точно, жодна людина не просить його в Бога сама. Так було з багатьма святими Древньої Церкви. У наш час, чимало людей не досягнувши об’єктивної святості, лише зовні копіюють древніх подвижників, чим наражаються на небезпеку самі, тим більше – наражають на велику духовну та фізичну небезпеку своїх «клієнтів». Біси граються з людиною лише до певної міри, а далі починають їй шкодити, чинити зло у всіх сферах її життя, не лише в питанні здоров’я тіла чи душі.

5.Уявлення якогось священика чи монаха про себе, що він може бути екзорцистом, і тим більше – свідоме та відкрите проголошення цього факту перед усіма людьми – є свідченням у нього особливого духовного помутніння розуму, яке святі отці називали «прелестю». (Лесть – це брехня. Пре – щось, у особливій степені. Прелесть – це найбільша брехня, особливо значна). Жоден праведник не бачить себе праведним, а жодний грішник – грішником. Відтак, людина яка наважується говорити про себе, що вона має силу виганяти бісів (себто, говорить сама про себе, що вона праведна) – хвора духовно та душевно. У наш час винятків немає. Так було вгодно Богу, щоб ми спасалися іншим чином.

6. Багато людей переконані, що найбільш правдивою ознакою боговибраного мужа, здатного звершувати згадані священнодійства є його безсрібництво – відмова від прийняття грошей за свої послуги. Звичайно, це найбільш логічна та очевидна ознака служителя Божого, хоча й тут не все так просто. Якщо людина працює за гроші – вона обов’язково знайде спосіб, як їх видурити зі своїх клієнтів так, щоб вони цього навіть не зрозуміли. Це знають не лише бізнесмени, але й аферисти-монахи. А по-друге, не треба забувати, що диявол може ловити в свої сіті не тільки тих людей, які люблять гроші. На певній стадії прелесті люди залюбки готові обміняти грошові купюри на потакання власному марнославству. Таким «старцям» приносить безмежну насолоду прийняття чужих знаків поваги та уваги, їм приємно постійно слухати на свою адресу похвалу та свідчення про власний дар чудо творення та безсрібництва. Приємно приймати на свою адресу визнання в святості. Звичайно, така людина не може вигнати з інших ніяких бісів, бо сама перебуває в полоні найбільших пристрастей – гордині та бісівського самолюбства. Вона не любить Бога, але любить себе у якості виняткового посередника між сакральним і профанним світом. Просто гроші таку людину, звісно, не цікавлять.

7. Життя екзорциста передбачає повну безстрасність – безгрішність. При цьому розуміється, що він уже максимально повно переміг свої власні пристрасті та пороки настільки, що здатен повелівати не тільки бісам у самому собі, але й у інших людях. Безумовно, таких людей сьогодні просто немає. А якщо так, то годі сподіватися на справжніх духовних стовпів, які своїм подвижницьким життям і святістю здатні навести жах на тих бісів, які можуть жити в людях. Біси дійсно існують. Вони дійсно можуть мати часткову чи повну владу над людьми. Однак, особливих людей, чи особливих способів боротьби зі злими силами, окрім загальновідомих і широковживаних у всій Церкві – немає.

8. Зверніть ще увагу на суто механічний підхід до різноманітних ритуалів, які часто в православному середовищі прямо називаються «відчитками». Під час них не моляться, а саме «відчитують» якісь особливо лікувальні слова чи тексти в той час, коли справжня молитва християнина – це піднесення нашої душі та всього єства до Неба. Ревність у молитві показав нам навіть Спаситель Ісус Христос, який молився навіть до кривавого поту. Звичайно, така молитва до крові  -це не є наш щоденний ідеал. Однак, немає сумнівів, що така молитва принципово відрізняється і навіть суперечить тим псевдорелігійним дійствам, які називаючись “вичитками” чи  “обрядами вигнання (заклинання) диявола”, блюзнірськи використовують для власних цілей священний авторитет Церкви.

9. Більшість досвідчених душпастирів древності та наших часів категорично застерігають людей від відвідування «відчиток» і різноманітних «екзорцизмів» із кількох причин.

А) Більшість таких горе-служителів не можуть відрізнити психічної хвороби від духовної, а одержимості від біснування. Уявіть собі, що ви йдете на операцію до людини, яка вперше в житті одягла білий халат і взяла в руку скальпель. Хіба вас не лякає подібна перспектива? Іноді, краще почати з психолога чи психотерапевта, або хоча б грамотного, тверезого священика.

Б) Якщо мова йде про справжню одержимість людини злими духами, треба розуміти, що вигнані біси з людини нерідко до неї повертаються, але вже з новими силами (Лк.11:24-25). Відомо, також, безліч випадків, коли злі духи з людини виходили, але скоро поверталися вже в самого «екзорциста», або навіть у випадкових свідків такого ритуалу. «Житія Святих» переповнені історіями, коли облесливий сатана навіював служителям церкви думки про власну винятковість і великі заслуги перед Богом, а отже –  про повну готовність звершувати дива та виганяти бісів. Одурманена людина викликала бісів, а вони приходили та вбивали чи калічили її мало не до смерті.

В) Свята Церква пропонує людям всі необхідні засоби для духовного, душевного та тілесного зцілення. У обрядах церкви, тим більш у Святих Таїнствах, знайдемо найбільші дієві ліки всіх своїх найстрашніших хвороб. Допускати потребу особливих священнодійств – це найперше – обезцінювати дієвість і значення святих Таїнств Божих. А якщо так, то це й приниження кожного священнослужителя Церкви – єпископа та священика, який може звершувати Євхаристію, але не може перемогти хоч одного біса.

Г) Участь у різного роду «відчитках» це ще й недовіра до Промислу Божого. Намагання обійти, оминути свій життєвий хрест – це свідчення маловірства. Ми настільки не довіряємо Богу, не даємо Йому діяти в нашому життя, що в кожному найменшому випадку шукаємо способу скинути з себе потрібні для нашого духовного зростання випробування. Чи знає Бог, щоб нам важко? Знає. А хіба екзорцист нас більше любить і ставиться до нас більш милостиво, ніж сам Христос? Що нам дає підстави так вважати? Для багатьох людей страждання, фізичні чи духовні, необхідна щабель для розвитку та прогресу так само, як без Голгофи немає Воскресіння. Саме тому, Христос не поспішає нас зцілювати без «відчиток», але й промислительно дає дияволу спокушати нас.

Святий Франциск Борджіа виганяє демонів з умираючого, картина Франсіско-Хосе де Гойя

10. Дуже важливо зрозуміти іншу помилку людини, яка звертається до «екзорцистів». Не буває простого шляху вирішення глибоких, складних проблем. Ми всі хочемо, щоб існувала пігулка щастя, яку варто лише проковтнути, і всі проблеми вирішаться самі собою. Як добре було б, нічого не вчити не читати, але все на світі знати. Нікому не підкорятися, але лише приймати покору інших. Щоб на роботі нічого не робити для співробітників, але щоб вони слухали лише твоїх порад, і отримували меншу зарплату. Добре мати міцну та дружну родину, при цьому не жертвуючи нічим собі дорогим. Добре їсти висококалорійну їжу без шкоди для фігури, а пити скільки хочеш, не потрапляючи в залежність. Зрештою, завжди краще бути багатим і здоровим, аніж бідним і слабким. Все ж, усім, а особливо християнам, слід взяти себе в руки і чесно визнати: таких чудодійних ліків не існує. Навіть у Церкві. А якщо вам десь таке пропонують знайте – вас обманюють, і це вже не Церква. Христос допоможе пройти вам ваш шлях, однак Він не буде йти його замість вас.

Неймовірна популярність подібних послуг зумовлена не святістю екзорцистів, і навіть не бажанням змінити своє життя їхнім пацієнтам. Вся справа у невігластві. Чимало людей просто не розуміють того, з якими проблемами слід звертатися до священика, а з якими слід йти до спеціаліста з психології та психотерапії. Якщо людина спокійно може випити ложку святої води – вона ніяка не біснувата. Якщо в неї велика кількість життєвих проблем – їй потрібен духівник або психолог. Все просто.

Тому, наступного разу, коли почуєте про чергового отця Олександра з Катюжанки, братів-езорцистів із Колодіївки, отця Степана з церкви біля вокзалу чи ще якогось отця Григорія з «Баму» маєте знати, що ви маєте справу з дуже тонкою диявольською грою. Він хоче, щоб ви й далі нічого не робили та нічого не змінювали в своєму житті, а лише платили гроші тим, хто розумніший від вас. Тим, хто хоче і може використати ваші немочі для власного зиску. Думаєте, що згадані персонажі хочуть вам допомогти? Ні, звичайно! Вони у першу чергу  допомагають  самі собі за ваш рахунок.

Найбільший ворог людини не сатана, але її власна обмеженість. А як же сатана? А ніяк. Він на невігласів навіть уваги не звертає. Навіщо йому докладати особливих зусиль, коли дурень сам собі шкодить?

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!