Великий переполох у маленькій Елладі

Уряд Грецiї продовжує пiдготовку “антирасистського” законопроекту, який незабаром може стати державним законом. Йдеться про договiр про “вiльне спiвжиття”, дiя якого пошириться i на одностатевi союзи, про вилучення з чинопослiдувань Страсної Седмицi “образливих” для євреїв антисемiтських висловiв i про неприпустимiсть виявлення греками “зайвого” патрiотизму, щоб не образити почуття негрекiв.

Як розуміти ці зміни? Як православним християнами ставитись до них? Чи ранiше вдавалися до спроб переписати Євангелiє? Для того, щоб предметно поговорити про цю проблему нам, очевидно, з самого початку варто підкреслити її багатовекторність. Безумовно, тут перед нами не одна, а ціла низка проблем, тісно зв’язаних в один клубок. А серед яких найважливіші наступні. 1) Економічна криза в Греції та спроби світової спільноти тиснути на цю країну. 2) Питання тиску на Церкву 3) Питання антисемітизму в світі. 4) Питання ставлення до статевих збочень. 5) Питання модифікації Святого Писання.

Економічна криза

Європейська та світова спільнота впродовж тривалого часу намагається чинити тиск на Грецію, яка віднедавна стала заручником складних економічних обставин. І хоча грецька криза в порівнянні з українською – це просто неймовірний шик та благополуччя, самі греки сильно страждають від того, що не можуть тепер дозволити собі ті речі, до яких вони звикли та легко дозволяли собі раніше. В обмін на певні фінансові преференції з боку ЄС, вони змушені йти на неймовірної ваги антинаціональні чи антицерковні кроки. Скажімо, за гроші грецьких платників податків в Афінах дуже скоро буде збудовано першу гігантську мечеть. А з іншого боку, чимало законів приймаються вже з уваги на поступову адаптацію Греції до якогось універсального політичного знаменника,  при котрому всі країни та народи, з існуючими там віруваннями та збоченнями, будуть мати рівні права, при чому, за рахунок нівеляції, в даному випадку, саме грецьких цінностей. Олігархи з усього світу, зокрема з країн бувшого СРСР, фактично за безцінь скуповують найкращі грецькі острови та перетворюють унікальні природні й культурні багатства на майданчики для власних розваг і відпочинку. Чимало людей чисто психологічно дуже боляче сприймають такі зміни. В країні різко побільшало випадків самогубств, причому, це переважно саме молоді люди. Не менше страждають і дорослі. Особливо болючою криза виглядає через закони, що мають на меті применшити значення в країні Православної Церкви та християнства загалом. Тобто, знищуються основи звичаноно грекам світобачення.

Питання тиску на Церкву

Грецька, або Елладська Православна Церква довгий час була тим розчином, котрий з’єднував країну незалежно від будь яких інших суспільних поглядів  – політичних чи економічних. Це був неймовірно потужний важіль впливу на православний народ, який складає переконливу більшість греків (близько 98%). Навіть не враховуючи історичну роль цієї Церкви, – а вона просто неймовірна в Християнстві – слід наголосити, що саме Грецька Церква духовно, а часто й матеріально, сьогодні активно підтримує діяльність інших Східних Православних Патріархатів. Чимало відомих ієрархів, зокрема Вселенських Патріархів, походили саме з Грецької Церкви. Отже, питання майбутнього Елладської Церкви – це безперечно питання майбутнього самої Греції. Той, хто хоче ослабити зв’язок між різними верствами населення, між поколіннями, між Грецією минулого та Грецією майбутнього, повинен в першу чергу, так чи інакше, ослабити становище її Церкви. Де-факто, на практиці це може проявлятись прямо, або опосередковано. Наприклад, із шкіл можуть звільнятись священнослужителі які там працюють (в Греції священики мають державний статус, а викладання в школі Закону Божого передбачено в навчальній програмі). На тих територіях, де раніше не було мусульманських громад вони відтепер можуть вільно засновуватися, а влада таким чином ще й «торгується» за права грецької діаспори в Туреччині. Окрему дискусію викликав прийнятий законопроект про скасування недільного дня, згідно якого неділя вважалась робочим днем. Держава також припинила фінансування реставрації та відновлення низки Афонських святинь та церков, а також посилила фінансовий контроль над церковною казною, що навіть свого часу призвело до грандіозного скандалу з настоятелем Ватопеду – одного з найвідоміших монастирів Афону – ігуменом Єфремом, котрому приписували неймовірні афери з пожертвами та нерухомістю. Заради справедливості слід сказати, що нещодавно суд таки його виправдав. Тим не менше, чимало подібних цеглинок все швидше складають собою стіну, яка розділяє між собою сучасних та консервативних греків. І ще більше розділяють тих людей, що хочуть бачити Грецію унікальною, процвітаючою, патріотичною, православною державою XXI століття та тих, хто хоче позбавити елладців їх ідентичності та розчинити в європейському  болоті.

«Єврейське питання»

Безперечно, той, хто шукає привід для суперечок – обов’язково його знайде. Особливо коли ведеться мова про доволі двозначні питання, скажімо, питання антисемітизму. Святе Писання містить чимало прикладів того, як у Старому Завіті Бог через пророків, а в Новому – Сам Христос засуджує невірних юдеїв. Власне, в певному сенсі, вся Біблія розповідає нам про те, як єврейський народ отримав шанс бути вибраним з-поміж усіх інших народів світу, але легковажно поставився до свого покликання та згодом втратив його. Бо коли прийшов Христос, то євреї не тільки не впізнали в Ньому Бога, але розіп’яли Його для того, щоб більше не чути Спасительного Благовістя. Тим не менше, мета Християнства зовсім не в тому, щоб стати антисемітською вірою, а зміцнившись, помститись за Ісуса. Християнство – це релігія Любові, котра чужа будь-якій націоналістичній чи світоглядній ідеології. Вона не проповідує ненависті до ворогів, бо в неї немає ворогів. Кожну людину Церква Христова вважає своїм ближнім, і звичайно ж, не приписує відповідальності дітям за гріхи батьків. Якщо Сам Христос простив своїх вбивць та навіть на хресті молився за них (Лк.23:34), то й у християн нині немає жодної підстави ненавидіти євреїв за боговбивство. Більше того. Ми повинні знати, що муки Христа були добровільні, а загинув Христос не лише тому, що така була воля євреїв, а й тому, що це було потрібно «щоб сповнити всяку правду» (Матф.3:15) та звершити Таїнство нашого спасіння. У смерті Христа кожен православний грішник винен не менше, ніж правовірний юдей. Окрім того, для Церкви з приходом Спасителя більше «немає ані юдея, ані грека» бо «все і у всьому Христос» (Кол.3:11). Отже, безумовно, антисемітизм – суперечить природі християнства. Але один з варіантнім ослаблення Церкви – приписати їй те, що їй невластиве, скажімо ненависть та релігійний екстремізм тих віршів Святого Писання, які неприємно чути євреям. Тут слід сказати, що ці слова давно не тлумачаться буквально, і очевидно, ніколи не розумілись так, як їх розуміють окремі представники цієї нації. Більше того, наявність ідеологічних суперечок між християнами та євреями можуть мати місце лише тоді, коли самі євреї будуть вважати людей Церкви – гоями, тобто представниками «нечистих» народів. Тому, спростовуючи закиди у антисимітстві християн, виведеному на основі Біблійних текстів, слід за уважити, що ця проблема з’являється тільки тоді, коли самі євреї займають антихристиянську позицію. І якщо сьогодні хтось вимагає у християн внести зміни у Євангеліє, то така людина сама, безумовно, шовініст та антихрист. Дивно було б так голосно звинувачувати інших у власних гріхах. Хоча, як бачимо, й таке можливе.

Питання гомосексуалізму

Питання легалізації гомосексуалізму, невінчаних шлюбів та дослідів над ембріонами, що може скоро розпочатись і в Греції, – це ще кілька з чинників, направлених на послаблення значення Церкви в житті суспільства. Це – лакмусовий папірець, котрий дасть змогу перевірити настільки безбожниками вдалося перемогти Церкву та здоровий глузд. А якщо не перемогти остаточно, то хоча б частково зламати Її. Як відомо, не у всіх країнах Євросоюзу гомосексуалізм визнано нормою, а в деяких навіть він заборонений офіційно. Тим не менше, саме прийняття чи категоричне засудження неоднозначних з віронавчального чи етичного погляду речей – дуже яскрава ознака готовності конкретної держави до національної, політичної та релігійної капітуляції. Чимало свідомих людей, не лише духовенства, знаходять сміливість виступати проти цих європейських нововведень, і хочеться вірити, що думка гетеросексуальної більшості буде врахована та переможе.

Питання модифікації текстів

Що стосується питання модифікації Священних текстів, то знову ж таки, тут слід розрізняти добру модифікацію від злої. У всьому світі постійно друкується та розповсюджується Святе Писання. Щодня здійснюються переклади на нові мови, або вдосконалюються уже існуючі переклади. Водночас зі зміною часу та зовнішніх умов, у людей, і це природно, змінюється мова, словниковий набір. Тому, побачити книги написані живою мовою, які б з роками на втратили своєї лінгвістичної свіжості – було б дуже дивно. Тож не лише мовознавці, філологи, але й Церква також розуміє, що за суто людськими мірками Біблія вимагає також до себе і шанобливого літературного ставлення. Вона була написана руками людей і для людей. Тому, з часом вдосконалення та модифікації мови, нерідко буває необхідне вдосконалення та адаптування мови Святого Писання. Тобто, ми говоримо не про зміст Біблії, але тільки про форму. Зміст Біблії догматизований, остаточний, такий, що не може бути підданий жодному перегляду. Принаймні, в принципових доктринах. Хоч слід сказати, що в окремих місцях різних перекладів дійсно можливі невеликі розбіжності, зумовлені особливостями перекладу з оригінальних рукописів. У будь-якому випадку на загальний зміст вони не впливають. А Церква, очевидно, вітає нові, вдосконаленні переклади, якщо вони можуть передати зміст Біблії краще за уже наявні. Більше того. Саме священнослужителі є найкращими та найбільш здібними перекладачами, оскільки для них це не просто текст, а власне, Слово Самого Бога. Однак, Церква не схвалює використання під виглядом Біблії тих текстів, які були створені людьми, що недостатньо добре в цьому розбираються. Останнім часом стала помітною тенденція поступового нівелювання святості Біблії. З’являються альтернативні переклади, зокрема феміністичні чи семітські. Феміністичні видання Біблії відмовляються від традиційних чоловічих атрибутів Бога, та змінюють “Бог-Отець” на “Бог-Мати”, тощо. Єврейські видання Євангелія можуть бути абсолютно довільно містити зміни, згідно котрих роль та значення єврейського народу в історії збільшується, а всі начебто образливі для євреїв епітети викреслено. Також слід згадати про суто конфесійні, чи точніше, в прямому сенсі сектантські переклади Святого Писання, котрі робляться лише для того, щоб краще підлаштувати вчення секти до начебто усім відомого Писання. Таким є, зокрема, «Переклад Святого світу» Свідків Єгови. Кількість перекручень та підтасовок у цьому тексті є настільки вагомою, що в дійсності, навряд чи цей переклад можна вважати саме «перекладом». Це принципово нова праця псевдобіблійного типу. Чимало сучасних видань Біблії, особливо на англійській мові, хоча є й на російській кілька найбільш яскравих зразків, грішать тим, що опускають інтелектуальну та духовну планку сакральних текстів, чим лише відводять людей від Бога та Церкви, хоч із самого початку мали протилежну мету.

Висновок

Те, що відбувається в Греції, могло б далі розвиватись по двох ймовірних сценаріях. Церкві можуть запропонувати для богослужбового вжитку один з якихось політично- чи націоналістично нейтральних текстів Святого Писання. Інший варіант врозвитку подій – Священний Синод вносить поправки в існуючий богослужбовий устав, і найбільш болючі євреям чи содомітам місця опускаються, або заміняються іншими – більш толерантними. Однак, швидше за все, такі маніпуляції в Церквою та Церковним вченням не пройде, а православний люд Греції не допустить статись ні першому, ні другому. А цей досвід, у свою чергу, вже зовсім скоро використають інші країни ЄС, серед яких буде й наша Православна Україна.

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!