Десять кроків до вашого щастя в стосунках

Якось я перечитував посібник для початкуючих літераторів. Головною порадою авторам, які бралися за свою першу книжку, була порада ніколи не писати про любов і сімейні стосунки. За логікою якогось досвідченого професіонала, ім’я якого я вже не пригадаю, ця тема за багато віків уже настільки співана-переспівана, що нічого оригінального в ній придумати навряд чи можливо. Краще всього, з самого початку братися за те, що може мати хоч якісь претензії оригінальність. Коротше кажучи, варто писати про все що завгодно, лише не про любов і не почуття. І, знаєте, з цим твердженням не можна не погодитись. Писати про любов і стосунки це досить нудно та малооригінально. Все ж, сьогодні в мене значно скромніше завдання. Не хочу вас дивувати ідеями, яких ви раніше ніколи не чули. Радше, я хотів би пригадати ті очевидні речі, про які всі ми прекрасно знаємо, але чомусь вперто не хочемо використовувати у власному житті, переходячи від теорії та мрій про наше щастя до практики та конкретних плодів.

Правда полягає в тому, що хоч усі люди різні, ситуації, почуття та емоції в нас неймовірно схожі. Небезпечно схожі. Особливо часто переконуються в цьому психологи та священики, постійно слухаючи історії людей, які звертаються до них за допомогою. Всі вони наче написані під копірку, хоча можна чути їх від людей навіть не знайомих між собою. Як тут не згадати шановного Льва Миколайовича, з його правдивою констатацією того, що всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, а усі нещасливі – нещасні кожна по-своєму.

Слава Богу, що цей відомий афоризм може звучати не лише, як вирок, але й як своєрідний рецепт. Рецепт родинного щастя. Очевидно, що омріяне нами щастя в стосунках це зовсім не доля, яка одним випадає, а інших вперто оминає. Щастя – це наслідок дотримання в своєму житті певних принципів і правил. Отже, досягнути щастя дуже просто – просто пам’ятати про них, і виконувати навіть всупереч власному егоїзму. Отже, трохи про правила.

1. Забудьте все, що ви бачили та читали про щасливе життя й любов у фільмах або жіночих журналах. Реальне життя та його якість вимірюються не кількістю наявного в ньому гламуру, а в бажанні разом перебороти труднощі, що в ньому виникають. Церква показує це образом вінців, що зодягаються на наречених у момент вінчання. З одного боку, вони символізують вінці мучеників, які пройшли гідно свій шлях і отримали від Бога заслужену нагороду. Із іншого, – знаючи, що сімейний шлях реальних людей сповнений скорбот і випробовувань, Церква дає можливість хоча б один день побути щасливими та насолодитися царською величчю. У той день навіть простим людям належать царські корони.

2. Тим не менше, це зовсім не означає, що наше життя обов’язково мусить бути сповнене мук, сліз і терня випробовувань. Людські сили, й правда, обмежені. Однак, християнське подружжя не є покинутим напризволяще, віддане саме собі. Християнами у подвигу будівництва родини допомагає Благодать Божа, яка діє через Таїнство Шлюбу. Вінчання не є гарантією того, що люди ніколи не розлучаться. Однак, серйозне ставлення до власних стосунків і спільне намагання побудувати домашню Церкву – чудова підстава, надійний ґрунт щасливого сімейного життя. У Таїнстві Шлюбу пара отримує Божу допомогу та силу справлятися з проблемами там, де власних сил їм уже не вистачає. Неможливо людям – можливо Богу. Вінчання це не просто красивий і романтичний народний обряд. Це – прохання до Бога про допомогу.

3. Ідеальні стосунки – це не ті стосунки, в яких ніколи немає жодних суперечок. У такому разі, байдужість одного партнера до іншого виглядала б ще більш підозрілою. Іноді в пошуках кращого варіанту для себе, людина може сперечатися навіть сама із собою. Годі вже говорити про постійне перебування разом, 24 години на добу, двох повноцінних особистостей, із власним досвідом, цінностями та безліччю обов’язків. Суперечки це нормально. Ненормально – суперечки зі злобою, на пустому місці чи ті, які не зупиняються, але передаються «естафетою» до наступного дня, а там – тривають цілі тижні та місяці. «Нехай сонце не заходить у гніві вашому».


Що найголовніше в стосунках чоловіка та жінки? – читайте, хто досі не читав.


4. Проблеми, які виникають між людьми, найчастіше – проблеми не стільки партнерів, скільки їх власні. Багато хто впевнений у тому, що якби їм дали інші умови, інших людей поруч, то життя складалося б зовсім по іншому. Звісно, якась доля істини в цьому є. Однак, це лише якась невеличка частина правди. А цілковита правда полягає в тому, що це ми самі формуємо своє оточення, ставлення до себе та визначаємо якість свого життя. Якщо в людині живе клубок пристрастей, які вона вперто не викорінює, то від того, що вона поміняє чоловіка чи дружину – нічого принципово не поміняється. Новому чоловіку теж не буде подобатися надмірне захоплення серіалами та подругами, а новий дружині кинуті посеред хати смердючі шкарпетки чи вчорашній перегар. Шлюб це вміння домовлятися та разом допомагати один одному ставити святим. Так, не більше, ні менше. Ставати святими разом.

5.А закінчити першу частину розмови, хотів би згадкою про ще один символ – обручку. Коли двоє людей обіцяють перед Богом і людьми один одному любов і вірність, священик одягає нареченим обручку, на символ нерозривності, вічності їх зв’язку. Як обручка немає початку та кінця, так і справжній союз двох людей не має мати жодних часових рамок. Шлюб – це онтологічна понад-часова єдність. Треба з самого початку відганяти від себе думку, що розлучення – це вихід у вашому випадку. Іноді бувають ситуації, коли люди в другому шлюбі є більш щасливими, ніж вони були до того. Але пояснити це можна швидше не тим, що людина нарешті знайшла для себе потрібну пару, але тим, що вона нарешті почала вести себе більш обережно, а «обпікшись на молоці – дмухає на воду». То, чому б нам із самого початку не вести себе обережно, не допускаючи таких проблем? Відомо ж, що найкраще лікування – це профілактика.


Ви дійшли до середини. Чому б не поставити цьому тексту лайк і не зробити безліч репостів?


Як досягнути щасливих стосунків написані бібліотеки книг. Існують безліч спеціалістів, які підкажуть вам, як зробити подружнє життя кращим. Чимало з нас і без професіоналів, на інтуїтивному рівні, можуть розрізнити правильний вчинок від помилкового. Єдине, що нам заважає мати щасливу родину чи добрі стосунки – небажання себе змінювати. Люди вступаючи в стосунки радше сподіваються на те, що їм простіше буде змінити свого партнера. Це неправда. Виправити недоліки в іншій людині неможливо. Можливо лише створити певні умови, запропонувати своєму коханому певний простір, де сама людина, якщо захоче, зможе виправитися чи зцілитися. Не варто себе обманювати. Ми безсилі когось змінити. Але, це зовсім не означає, що не варто спробувати. Хочете щастя – почніть змінюватися самі. Поменше емоцій, а побільше тиші для того, щоб чути іншого.

Коли вам нудно з партнером, перше подумайте, чи вам не нудно самому з собою.
Коли вам нудно з партнером, перше подумайте, чи вам не нудно самому з собою.

А ми продовжуємо раніше почату розмову про певні принципи щасливого сімейного життя. Зауважу, що з одного боку вони цілком універсальні та підходять для прибічників усіх світоглядних систем і релігій, та навіть впертих атеїстів і агностиків. Із іншого, моя основна аудиторія – це віруючі люди, християни, для яких подружнє життя та дошлюбні стосунки мають особливу цінність і розглядаються ними не як порожні розваги, а як ще одна можливість або досягнення, або втрати власної святості. Погодьтесь: якщо Бог дійсно існує, то нерозумно жити не помічаючи цього, а ще дивніше – свідомо переступати поради Творця, при цьому сподіваючись на добрий результат. Зрештою, цитуючи Федора Михайловича: «Якщо Бога немає, то все дозволено». Якщо ви не слухаєтеся Бога, то на що сподіваєтеся?

Багато людей впевнені, що встановлення певних рамок позбавляє їх свободи. Звісно – рамки це певне обмеження. Але з іншого боку, саме наявність попереджувальних знаків на дорогах або парканів перед великим проваллям рятують мільйони життів. Якщо я забороняю вам длубатися цвяхом у розетці зі струмом, то очевидно роблю це не тому, що зазіхаю на вашу свободу, а тому, що надто добре до вас ставлюсь. Отже, продовжуємо про правила.

6. Вражаюча статистика розлучень свідчить, що однієї симпатії, яка раптово виникає між хлопцем і дівчиною, зовсім недостатньо для побудови ними повноцінного союзу. Потрібно чимало інших спільних точок дотику між ними, окрім сексу. Можна навіть сказати, що чим більше таких точок дотику буде, тим міцнішими та тривалішими будуть стосунки. Наприклад, не варто себе обманювати: надто велика різниця у віці, освіті чи вихованні подружніх партнерів ніколи не йде на користь сім’ї. Тому, висновок номер один: ламайте стереотипи, частіше цікавтесь цінностями свого партнера. Змусьте себе полюбити рибалку, макраме та літературу по ремонту двигунів внутрішнього згоряння, якщо це зможе хоч на крок наблизити вас до вашого коханого чи коханої. Любов не завжди вимагає жертв, але щоб не погаснути, їй завжди потрібні ваші зусилля. А другий висновок, ще більш очевидний: навіть якщо у вашої половинки з вами, здається, немає нічого спільного, існує сфера, в якій ви двоє зможете себе в повній мірі реалізувати. Я маю на увазі церковність – спільне життя, об’єднане цінностями віри. Правильні цінності та вірно розставлені пріоритети це запорука щасливого духовного та психологічного здоров’я. Це не фанатизм і не ПГМ. Це реальне життя реальних людей.

7. Устрій християнської сім’ї – ієрархія. Не демократія і не патріархат. Тим більш – не матріархат. Святе Писання нам нагадує,що «Чоловік голова дружини так, як Христос Голова Церкви» (Див. Еф. 5:22-23). Таке главенство потрібно правильно розуміти. Бути главою – це зовсім не означає бути тираном, і Богом встановленою владою тероризувати інших. Бути главою – означає брати на себе відповідальність все, що відбувається всередині пари та за її межами. Голова родини відповідальний не лише за своє пиво в холодильнику та прим’ятий диван перед телевізором, але й стан справ дружини на роботі, а дітей у школі. Він має турбуватися про спільне духовне, психологічне та матеріальне зростання спочатку пари, а потім і всієї родини. Не виходить щось у дружини? Вона роздратована чи засмучена? Чоловік теж несе за це відповідальність. Погана поведінка дітей у школі чи проблеми з навчанням? Хто за це буде відповідати перед Богом і людьми? Батько-голова родини чи якийсь сусід? А хто має втішати дружину через проблеми на роботі? Її босс, подруга чи хтось із давніх шкільних товаришів? Не може назватися щасливою та пара, де люди байдужі один до одного, навіть маючи багато статків, гувернантку для дитини та породисту собачку з власним сьомим айфоном.

Із іншого боку, насмілюсь пригадати, що чоловік тільки тоді має право заявляти на свої особливі права в стосунках, якщо він пам’ятає ту біблійну цитату повністю: він є главою для дружини лише тоді, коли для нього главою є Христос (1 Кор.11:3). Якщо сам він не дотримується біблійних принципів у житті, називатися главою він не має жодного права. Глава це не почесний титул, а констатація певних вчинків і наслідок конкретних дій людини. Чоловік і дружина різні. Дуже різні. Тому, їх не варто порівнювати, шукаючи хто більш ідеальний, а хто менш. Все ж, погодьтесь, що всі відомі вам успішні родини стали такими завдяки нормальному, адекватному чоловіку. Якщо чоловік відмовляється жити згідно біблійних принципів, дуже скоро чоловік і дружина в сім’ї міняються іпостасями. Чоловік стає більш жіночним і розніженим, а дружина змушена ставати сильною статтю, беручи на себе гори і жіночих, і не жіночих обов’язків.

Жінка, за словами апостола Петра, «слабка посудина» (Петр.3:7). Це не означає, що вона тупа, недорозвинута чи в чомусь неповноцінна. Це означає, що вона тендітна та крихітна. Їй потрібен особливий догляд. Якщо зі столу одночасно упадуть молоток і старовинна порцелянова ваза, результат, очевидно, буде різним для обох предметів. Отже, як чоловіку слід ставитися до дружини? Так само, як Христос поставився до Церкви: полюбив її досконалою Любов’ю, до самої смерті. Його любов була не просто словами чи красивою декларацією про наміри, але мала конкретну ціну – Хрест на Голгофі. Любов – це відповідальність. Главенство – це відповідальність. Це приклад для наслідування кожному чоловіку. Хто жінку свою любить – любить самого себе (Еф.5:28)

8. Ціль шлюбу не дітородження, а сам шлюб. Цією фразою я зовсім не запрошую вас долучатися до руху чайлдфрі. Я, радше, прошу вас звернути увагу на очевидну річ. Діти це прекрасно. Це чи найкраще, що може відчути чоловік і жінка в житті. Однак, гіперопіка вами дітей і майбутніх онуків краде радість від життя, як у вас, так і в них. Тому, дозвольте собі прожити це життя не будучи рабами своїх емоцій та заблуджень. Живіть не створюючи собі жодних ідолів. Не виховуйте дітей самозакоханими нарцисами, яких крім вас більше ніхто не полюбить, у силу багатьох причин. Пам’ятайте, що дітям багато корисніше відчувати взаємну любов батьків між собою, аніж неймовірне бомбардування любов’ю з їх боку. Надто часто батьки намагаються компенсувати в дітях усі свої невдалі амбіції та плани, позбавляючи саму дитину і дитинства, і можливості самостійно обирати собі свою дорогу. Дозвольте своїм дітям помилятися та обирати своє майбутнє самостійно, а нерозтрачену любов направте винятково на свого подружнього партнера. Церква вчить, що коли у нас на першому місці буде не дитина, а Христос, усе інше буде на своїх місцях.

9. Ще скажу про секс кілька слів, бо від цього ніде не дітися. Принаймні до часу, поки Церква не благословить клонування. У процесі розвитку стосунків, фізична та чуттєва любов, яка грецькою мовою зветься «ерос», разом із «філеа» – любовю-дружбою повинні перерости в щось більше – в любов – агапе – жертовну, віддану та альтруїстичну любов. При цьому, вони самі не обов’язково мають зникнути. Навпаки. Дуже добре, просто ідеально, коли в родині будуть усі ці грані стосунків. Справжня біда, коли пара на еросі лише зупинилася. Справа в тому, що ерос це любов, чи точніше, той вид стосунків, який сам себе вичерпує. Якщо в нього нема підтримки від філеа чи агапе, одного дня люди прокидаються в одному ліжку з питанням: Господи, що я роблю поруч із цією людиною? Очевидно, на це питання Господь має лише одну відповідь: ти сам (чи сама) собі це вибрала. Насправді, секс у здоровій родині – це не мета, а засіб. Засіб проявити свою любов, почуття та ніжність людині, яку любиш. Це індикатор того, що в родині все добре. Я не фарисей, і не буду стверджувати, що секс придуманий Богом лише для зачаття. Однак, дуже добре, якщо люди, які дозріли до статевих стосунків, усвідомлюють те, що секс також не може бути предметом шантажу чи маніпуляцій. Так само, як і утримання в час посту повинне бути предметом спільної згоди. Кожного разу, коли жінка чи чоловік відмовляє своїй половині в стосунках – вони провокують подружню зраду. Після Таїнства Шлюбу ні жінка, ні чоловік більше не належать самі собі, а є одним цілим із своєю законною половинкою.

10. І наостанок – про найменш приємне. Про зраду. Святе Писання свідчить, що подружня зрада одного з партнерів є підставою для розлучення та можливості вступити в новий шлюб тому, кого зрадили. Це право, але не обов’язок. Дуже часто люди поводяться легковажно, не розуміючи, що своїми необережними словами та вчинками вони відштовхують від себе найрідніших. Я жодним чином не хочу сказати, що ті люди, яких зрадили, після зради ще й виявляються винними. Я лише хотів сказати те, що раз нам почали шукати альтернативу, значить щось у нашій поведінці не співпадало з очікуваннями партнера. І навіть, якщо рахунок провини 99% проти 1%, ми все одно несемо відповідальність, бодай за цей 1 %. Нещасливі пари, як ми вже згадували, нещасливі кожна по-своєму. Також, я не хотів би всіх рівняти під одну гребінку. Тому, як священик, я б радив завжди давати шанс людині виправитися. Цілком можливо, що після відвертої розмови обидва партнери почнуть змінюватися. Якщо не починають – ну, що ж. Ви завжди варті кращого, а ті муки, які переживає зраджена людина ніколи не варті того, хто змусив її страждати.

Закінчуючи цей невеликий список, хотів би ще раз наголосити: любов це не емоції. Це не буря в душі та не океан пристрастей. Любов – це тиха християнська риса благочестя, це чеснота. Це не вона пише вірші та ріже собі вени від невдачі. Вона вранці готує нам сніданки та тримає нас за руку, коли нам боляче. На жаль, її не подарує нам ні святий Валентин, ні амур влучивши в наше серце. Більше того. Любов вам не гарантує Таїнство Шлюбу звершене сонмом священнослужителів у кафедральному соборі. Чесна та справжня любов – це важка, дуже часто невдячна робота з будівництва власного щастя. Також не будемо себе обманювати: іноді ця робота може не мати доброго фіналу. Все ж, будемо мати надію, що кожен, хто шукає знаходить, а кожному, хто стукає – відчинять (Лк.11:10). Допомагай нам у цьому Христос. Усім любові! <3