На День Святого Духа

Проповідь у Понеділок Святого Духа, виголошена в Свято-Воскресенському соборі м.Тернополя протоієреєм Євгеном Заплетнюком у понеділок 1 червня 2015 року.

Щиро вітаю вас, дорогі браття та сестри, з сьогоднішнім великим святом – Понеділком або Днем Святого Духа, другим днем свята Зішестя Святого Духа на апостолів, із Днем народження Церкви. Ми й сьогодні відзначаємо день, коли вся повнота Церкви Христової наповнюється змістом та силою. Ми дуже часто з вами недооцінюємо важливість сьогоднішнього дня, зводячи його велич до травички, до прикраси оселі зеленню, забуваючи про те, що все те, що відбулося під час П’ятидесятниці зробило церкву – Церквою! Без Духа Божого, Який сходить на людей, будь-яка церква (об’єднання людей) залишається всього лиш світською установою: як будь-яка фабрика, завод чи інше велике зібрання людей. Нас відрізняє від усіх інших земних установ те, що Церква освячена Святим Духом, Який безперестанно її оживотворює, від чого Церква набуває свою силу та сенс. Кожного разу, починаючи з дня Святої П’ятидесятниці, на віруючих сходить Святий Дух і допомагає нам у нашому духовному та фізичному житті.

Нинішнє свято має особливу історію, про яку я хотів би коротко розповісти. Можливо, хтось не знає. У Православній Церкві є такий звичай, щоб на другий день великих свят вшановувати тих осіб, які особливо до нього спричинилися. Наприклад, після Різдва Христового ми вшановуємо свято Собору Пресвятої Богородиці, на честь величезних заслуг Пресвятої Діви Марії. Коли ми вшановуємо свято Богоявлення чи Хрещення Господнього, то на ступного дня маємо свято Собору Іоана Предтечі, бо вшановуємо особу Предтечі Господнього, який також прилучився до того свята, але згаданим святом був начебто «відсунутий» на другий план. Знаємо також інші свята, наприклад Собор Архангела Гавриїла наступного дня після Благовіщення, тощо. Так сьогодні в нас другий день свята Трійці або Зішестя Святого Духа. Чомусь люди переконані, що свято Трійці повинно святкуватися три дні, оскільки наш Бог – у Тройці єдиний. Насправді, це один день – Неділя П’ятидесятниці, а нині особливий час спомину Святого Духу, який прилучився до нашого спасіння в ту мить.

Варто сказати найважливіше. Про те, що Святий Дух – це той дух, який животворить – дає нам життя. Нещодавно в Інтернеті я прочитав таку фразу, яка доволі популярна серед користувачів. Не знаю її автора. Звучить вона приблизно так: «Важливо не те, скільки в твоєму житті днів, а те, скільки в твоїх дня життя». Звичайно, ця фраза була сказана поза християнським контекстом. Все ж, вона дуже точна та православна, й підходить нам для ілюстрації нашого нинішнього святкування. Надто часто ми живучи забуваємо, а для чого власне ми тут, на землі. Ми не думаємо про те, що в нашого земного перебування повинна бути певна ціль, що наше життя повинно все-таки чимось відрізнятися від того фізичного, грубого, майже тваринного життя, яке ми собі обираємо.

Як часто ми ставимо собі за мету такі цінності, які не лише не мають жодної об’єктивної цінності, але й навпаки – реально шкідливі для нас. Вже нікому не дивно, що люди сьогодні буквально живуть заради дурниць. Ми з вами нещодавно говорили, що, на жаль, щастя для більшості людей нашої планети, а це вже трохи більше за 7 мільярдів, полягає в умінні правильно підібрати собі дієві антидепресанти та транквілізатори. Якщо пригадуєте, в тій розмові ми говорили, що відчуття щастя та ейфорії, радості на життєвої насолоди можна викликати лише приймаючи певні хімічні препарати. Зробити це можна дуже просто, не докладаючи надмірних зусиль. Для цього достатньо піти в аптеку та придбати певні ліки. Після нашої розмови я спеціально поцікавився, скільки вони сьогодні коштують. Виявилося, що всього 12 гривень! Отже, ці 12 гривень – це ціна нашого земного щастя. Цієї суми пересічний людині достатньо для того, щоб вона певний час відчувала себе добре та щасливо. Правда, наші сучасники дуже часто зупиняються не на таблетках, а на інших видах розваг – випивка, куриво, сон чи їжа, Інтернет чи соціальні мережі.

img13-02

Коли на Апостолів зійшла благодать Пресвятого Духа, вони більше не боялися, але були всі сміливі, радісні та наче світилися з середини. У нашому «нормальному» світі люди зазвичай так вести себе не можуть. Тому, ті язичники та юдеї, які бачили в ті дні Апостолів, казали між собою, що: «вони напилися вина молодого» (Дії.2:13). Вони, цілком природно, думали, що досягнути такого стану можна лише випивши якогось алкоголю. Цілком логічна думка, чи не так? Насправді ми, християни, розуміємо, що справжня радість це не тоді коли ти робиш щось заборонене – випиваєш, палиш цигарки чи об’їдаєшся смачною їжею. У кожного з нас свій власний наркотик – відповідно до віку, рівня розвитку та можливостей. Насправді ж ми маємо розуміти, що правдиве щастя – це те, яке походить від Бога.

Досягнути його можна тільки живучи життям Церкви – стаючи причасником дарів П’ятидесятниці, які даються нам кожного разу, коли ми в молитві закликаємо Святого Духа. Пам’ятайте, що ми повинні промовляти молитву «Царю Небесний» перед кожною доброю справою. Її ми знаємо ще з найперших своїх кроків у храмі, бо вчимо її одразу після «Отче наш» і «Богородице Діво». Але чомусь молимося не так часто, як належить – перед усяким добрим ділом. Тому й, власне, ми з вами так погано живемо, бо не закликаємо собі на допомогу Бога. Ми вже потім обурюємося або дивуємося, де ж був Господь, коли ми страждали, чому Він від нас відвернувся. Але на що треба сподіватися людині, яка прожила стільки часу без Бога, а найсолодша молитва – розмова з Небесним Отцем є тягарем! На превеликий жаль ми так і не навчилися відчувати радості від богослужіння.

Напередодні дня свята П’ятидесятниці ми служили Всенічне бдіння. І після його закінчення ми з отцями розмовляли про різне, але все таки зійшлися на одній темі – яку неймовірну, неземну радість відчуваємо ми під час і після молитви. Цю радість не можна порівняти ні з чим земним. Можливо, в нас був не такий правильний устав служби, який би мав бути – ми не служили 13 годин, ми не співали в п’ять голосів по нотах, як це служиться в великих монастирях. Але так як могли, ми залишили свою частинку Богу, віддали свій синівський обов’язок. І за це Він нас одразу ж нагородив цією дивною радістю та щастям. Він негайно дав нам, недостойним, відчути тінь райської насолоди. Негайно, не чекаючи часу, коли ми помремо. Чимало людей переконані, що Бог нагороджує людей тільки після того, як вони помруть. Але ж ні. Повертаючись додому ми відчували таку радість, яку не можна порівняти з жодною земною радістю.

Наша радість на землі примарна. Людина все життя живе заради здійснення якоїсь великої мрії, але як тільки вона здійсниться, – все. Ось, наприклад, людина мріяла про автомобіль. І рівно в ту мить, коли їй віддають ключі від її нової машини, вона перестає бути щасливою. Тепер вона вже хоче або кращу модель, або ще одну. Як тільки людина досягає певного рівня щастя він згорає, як у тетрісі. Вона мусить йти далі, бо захланна та хоче мати більше. І її «щастя» знову посувається в далечінь, наче міраж. Саме тому деякі святі отці казали, що справжнього щастя на землі немає та бути не може. Справжнє блаженство це те, що заховане в Церкві.

Тому, якщо ми хочемо бути по-справжньому щасливими, здобути повноцінний сенс свого земного перебування та наповнити дні свого життя справжнім життям, то не можна забувати, що це здобувається лише особистою участю в житті Церкви. Передусім, живучи святими Таїнствами, та іншими храмовими богослужіннями. Разом із цим, не можна забувати, що благочестиве життя християнина не може обмежуватися храмом. Воно починається не тоді, коли ми зайшли до церкви, а навпаки – коли з неї виходимо!

А дні наших великих святкувань ми повинні проводити в особливій християнські тверезості душі та тіла. А що в нас роблять? Якщо приходить якесь церковне свято, то означає що ми маємо обпитися та об’їстися, тобто, робимо щось протилежне тому, що потрібно робити.

Дияволу вдається внушити нам свої принципи життя. А тому наші свята втрачають свій правдивий сенс від того, як ми їх святкуємо. Господь нас сподобив П’ятидесятниці, а Церква, навіть, встановила особливе свято, через яке ми могли б стати кращими. А ми з вами робимо все навпаки – в ці дні ще більше грішимо та занечищуємо себе. Це, звісно, не обов’язково робить кожен із вас. Але кожен із вас повинен розуміти, що це не є нормально. Будь-яке наше святкування, яке має церковну традицію, повинно буде проведене в чистості, смиренні та цнотливості. В кожного з нас можуть бути власні умови, але при цьому кожен із нас неминуче зможе, якщо захоче, проявити свої кращі риси. Та й сьогодні, Святий Дух, який сходить на Церкву та, ми віримо та відчуваємо, на кожного з нас після кожного щирого богослужіння, кожних Сповіді та Причастя.

Нині ми чули в Євангельському читанні, що Бог хоче, щоб усі спаслися, і Він буквально зацікавлений у цьому. (Мф.18:11,14) Натомість, диявол зацікавлений у тому, щоб людина загинула, занапастила свою душу. Але тільки від нас із вами залежить, кого з них слухати та кому служити Богу чи дияволу?

Я щиро вдячний усім вам за те, що ви сьогодні знайшли можливість помолитися з нами,, тим самим зробити нашу молитву сильнішою, більш урочистою. Господь, безумовно, бачить це та зарахує нам, кому це буде потрібно. Він точно знає, що ми зробили над собою певні зусилля, прийшли помолитися та подякувати Йому за благодать П’ятидесятниці.

В одній із своїх книг (Гал. 5:22,23) апостол Павло пише, що плодами Святого Духа є любов, радість, милосердя. Тож дізнатися те, чи є людина благодатною – огорнутою Божою ласкою, чи вона є дійсно дитям Божим, у неї маємо бачити хоча б оці три згадані три риси. Хоча, звісно є більше. Для того, щоб не забирати вашого часу назву лише цих три: любов, радість і милосердя. Ми повинні любити інших так само сліпо, як любимо самі себе. Ми повинні завжди радіти тому, що маємо можливість сьогодні спілкуватися з Богом, будучи грішниками. Дякувати Богу та радіти потрібно навіть у тому випадку, коли в нас із вами погані, жахливі зовнішні умови в житті й здається все навколо проти нас – і наша влада, і війна, і родичі, і друзі, і начальники, і батьки, і діти. Все проти нас. І втішаючи нас Господь все одно посилає нам цю благодать, іноді дозволяючи її відчути навіть фізичним чином.

Ще раз вітаю вас із святом – Днем Святого Духа. Нехай Господь поблагословить усіх нас Утішителем Благим, який прийде вселиться в нас та очистить від усякої скверни. Амінь.

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!