Про сучасні iдоли

Нинiшнi християни iнколи навiть не пiдозрюють, що стають iдолопоклонниками. Наприклад, для декого власне тiло перетворюється в iдола або ж таким iдолом стає iнтернет. Що саме на думку священикiв можна вважати iдолами у сучасному свiтi? I що робити, аби не стати ідолопоклонником? У первісному, вузькому значенні слова ідол – це божок, кумир, створений людьми для поклоніння. В середовищі язичників ідол є ототожненням божества. В цьому, до речі, різниця між іконами в християнських церквах. Нам часто про це дорікають невігласи. Але ікона не є нашим Богом, а тільки символом видимої благодаті Божої. Натомість, ідол є самим справжнім богом у поган, а територія його пливу обмежена територією впливу іншого ідола.

З іншого боку, за ідолом немає жодної духовної реальності (1Кор 8:4), а за іконою стоїть реальна особистість. При молитві язичник звертається до самого предмету, а християнин молячись до ікони – звертається до того, хто на ній зображений. Розуміння цієї простої істини складає обов’язковий мінімум теоретичних знань православного християнина. В іншому випадку, й дійсно, навіть поклоніння священним іконографічним зображенням можете перетворитися на ідолопоклонство. Зрештою, ідолопоклонством людині може служити будь-що, чим вона захопиться більше міри. Все те, що вона буде явно чи опосередковано вважати своїм божеством та ціллю життя.

Сьогодні ми, як ніколи раніше, живемо в світі, що тисне на нас звідусіль, диктуючи свої правила гри, нав’язуючи нам власні смаки та пріоритети. Тож, немає нічого дивного в тому, що чимало людей із задоволенням приймають ці правила та живуть згідно них. Сьогодні модно бути модним. Купляти те, що купляють інші. Читати та дивитись те, що читають і дивляться інші. Заради моди та прийняття іншими, люди навіть обирають собі церкви та породи власних песиків! Мають рацію ті, хто сучасне суспільство називає вже не християнським суспільством, не народом Божим, а саме споживацьким суспільством.

33277072 (Medium)

Виявляється, ми прийшли в цей світ не для того, щоб пізнавати Бога чи готуватися до Вічності, а всього лиш для споживання. Згідно планів анонімних теоретиків майбутнього, людина – це всього лиш пристрій для придбання та споживання вироблених товарів. Ми повинні працювати, купляти, використовувати та переробляти собою все нову та продукцію.При чому, виключно продукцію конкретних брендів. А оскільки бренди, зазвичай, суттєво дорожчі товарів широкого вжитку, то все життя людини побудоване на гонитві за грошима, за які можна придбати ці брендові речі.

Звісно, коли людина живе заради грошей, чи інших тимчасових речей, то жити заради Бога та спасіння власної душі їй просто ніколи. Двом панам служити не можна (Див.Лк.16:13). Не оманюймо себе в цьому. Не випадково Святе Писання порівнює шлях людини лише до двох доріг: однієї широкої та розлогої, а другої – вузької та тернистої (Мф.7:12-14).  Все, що без Бога – ідол. Без різниці, як саме він виглядає.

Особливо слід згадати про наші пристрасті, які є наслідком зловживань цілком правильними речами. Не гріх їсти, але гріх об’їдатися і робити черево своїм ідолом. Не гріх працювати за комп’ютером. Але гріх буде на нас, коли за моніторами будемо проводити більше часу, ніж зі своїми близькими та рідними. Не гріх займатися спортом, але гріх на нас буде, коли ми будемо жити заради культу тіла, віддаючи всі свої сили тренажерній залі. Не гріх слухати музику, але гріх до божевілля обожнювати артистів і виконавців, чи будь-який вид мистецтва взагалі. Не гріх мати довіру до науки, але вважати її панацеєю проти всіх проблем – гріх. Для когось ідолом може стати сім’я, коли хтось прагне вийти заміж або одружитися за всяку ціну. Ідолом можуть бути навіть власні діти, якщо з їх появою на світ ми вирішуємо перестати жити для себе. Це неправильно. Дайте дітям спокій. Все що не в міру – це ідол, іншими словами – личина, маска диявола. Навіть якщо мова не йде про безпосереднє релігійне поклоніння, навіть не сумнівайтеся в тому, що тут не обійшлося без злих сил.

Християнин – це той, хто прагне у власному житті вірно розставляти пріоритети. І горе тому, хто замість важливого обере дріб’язкове. Тому, що за цим дріб’язковим майже завжди стоїть ідол. Ідол це все, що зміняє нам Бога. Особливо тоді, коли він на ідола зовсім не схожий.

Що робити, щоб не стати ідолопоклонником? Правильне духовне життя, згідно традиції святих отців Східної Церкви, зможе стати для людини надійною передумовою духовного здоров’я. Частіше відвідувати храм Божий, більше читати Святе Писання та духовних книг, а головне – виконувати все те, що там пише.

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!