Що вам потрібно знати про ікони?

Чи справдi вшановуючи ікони православні вiруючi порушують Заповiдь Господню? Як не перетворити вшанування iкон в iдолопоклонство? Шанування ікон – одна з головних ознак Православ’я. Святі отці пишуть, що православним, тобто правдиво віруючим, можна назвати лише того, хто благоговійно шанує святі ікони. Однак, в поклонінні іконам є одна величезна небезпека і сьогодні ми про неї поговоримо.

З одного боку ікони – це «Євангеліє в красках». Чудовий засіб донести богооб’явлені істини та історії з життя Ісуса Христа, Богородиці та святих. Особливо – простим людям, часто неграмотним у питаннях віри. Однак, із іншого боку, неправильне розуміння іконошанування дуже часто перетворювало добрих православних християн на ідолопоклонників чи єретиків.

Друга Заповідь Божа навчає: “Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі зверху, і що на землі знизу, і що в водах нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм” (Вих. 20, 4–5). Як її потрібно тлумачити? Що вона означає в наших умовах?

Цією Заповіддю Богом забороняється ідолопоклонство. Ідолом або кумиром називають предмет чи зображення, якому поклоняються наче Самому Творцеві. В цьому – принципова відмінність між шануванням ікон та поклонінню ідолам. Тому, можна сміливо стверджувати, що ця Заповідь зовсім не про ікони, а про щось інше.

Коли віруючі поклоняються, вшановують ікони, то вони поклоняються та вшановують не матеріал, з якого ті зроблені, а того, хто на них зображений. Через образ вшановують первообраз. Натомість, ідоляни поклоняються власноруч створеним зображенням або скульптурам, яких вважають за своїх богів: у такому випадку образ і первообраз тотожні між собою. Поклоняючись іконам, на яких зображено Спасителя, Богородицю чи святих – ми, цим самим, вшановуємо реальних осіб, а не видуманих чи створених власноруч.

Із Святого Писання ми знаємо, що Сам Бог повелів поставити в Скинії, над Ковчегом Завіту, золоті зображення Херувимів. І не лише їх, але й багато інших рукотворних зображень, які мали не декоративне, а релігійне, богослужбове призначення. І це Бог об’явив тому ж Мойсеєві, через якого  дав людству Свої Заповіді. Отже, Друга Заповідь ніяк не суперечить феномену існування священних зображень у Церкві. Натомість вона навчає нас правильного поклоніння, яке приємне Богу.

76512 (Large)

Слово ікона – грецьке, в перекладі на українську означає «образ» або «зображення». Власне, на іконах зображають Бога та Святих. Хоча Бог за Своєю природою нетварний, і зобразити Божество ми не можемо, ми можемо зобразити Бога в тому вигляді, в якому Він об’являвся людям на сторінках Священного Писання. Більше того. Догмат іконопочитання цілком ґрунтується на догматі Боговтілення. Бог Невидимий та Незбагненний прийняв людське тіло та став одним із нас. Тому, після Богоявлення та Різдва у християн з’явилася можливість зображати Свого Бога, що з’явився в плоті.

Також слід підкреслити, що православні ікони – це завжди символи, а не фотографічні зображення. Згадаємо лише феномен т.в. зворотної перспективи – унікального явища, яке присутнє лише на іконі. Він полягає в тому, що на іконах предмети та явища віддаляючись від глядача – збільшуються. У звичайному житті, чи навіть в образотворчому мистецтві загалом, такий прийом був би абсурдний. Але оскільки православна ікона – це вікно в метафізичний світ, у якому діють зовсім інші закони, то ця техніка висловлення красками богослівя отримала загальну практику.

Іншим унікальним прийомом іконописує є те, що на них святі люди зображаються не такими, якими вони були на землі, а вже зі святою та преображенною плоттю. Тому, ви ніколи не побачите на них подвижників сліпих, кривих чи з іншими фізичними вадами, навіть якщо в реальному, земному житті вони такими були. Ікона це зображення реальності нового віку.

Побожно споглядаючи на святі ікони та поклоняючись до них, ми не повинні загострювати своєї уваги тільки на їх зовнішньому вигляді. Радше, ми повинні своїм розумом та серцем звертатися до Самого Бога чи до Святих, які там зображені. Святий Григорій Великий називає ікони «книгами, що написані не літерами, а ликами та речами».

Святий Іоан Дамаскін навчав, що «ікона – це не зображення видимого, а об’явлення прихованого». Ікона возводить наш розум до духовного, невидимого, потойбічному. А той, кого на ній зображено, посилаючи нам свою благодать, впливає на нас особливим чином. Ікони – це не бездушна матерія, а двері в надприродній світ.

Саме тому, чи не найголовніше завдання ікони – допомагати нам молитися, створюючи через матеріальні засоби в душі християнина особливо сприятливу для богоспілкування духовну атмосферу. Через споглядання образу, душа християнська сягає первообразу, освячується та обожується. Можна сказати, що через благоговійне споглядання ікон християнин причащається Божества, але на відміну від причастя Святими Дарами, духовна єдність з образом має благодатний, а не онтологічний характер. Ікона є видимим знаком слави невидимого Бога, що діє через святих своїх. Саме тому, ікона, хоча й належить нашому «емпіричному» світу, але за своїм релігійним значенням водночас є явищем світу благодатного та духовного. Це видимий знак присутності Божої благодаті на землі, посеред людей. Таким чином, сектанти та всі ті, хто відкидає іконошанування цим водночас не визнають можливість втілення Святого Духа та одухотворення матерії. Це суперечить основам християнського вчення і називається єрессю.

Для тих, хто хоче ревно виконувати Другу Заповідь Божу, потрібно різними способами боротися не зі святими іконами, але, радше боротися з тим тонким ідолопоклонством, до якого ми припускаємось щодня, а саме: черевоугодництва, гордині, марнославства, лицемірства, зажерливості. (Фил.3:19) Захоплення людини цими пороками можна назвати ідолослужінням, оскільки вони, перетворюючись у пристрасті, стають для людини ідолами або кумирами. Тому, забороняючи ці пороки заповідь закликає нас творити протилежні їм добрі справи: служити Єдиному правдивому Богу, прагнути безкорисливості та щедрості, стриманості, смирення та нелицемірного благочестя. Православна Ікона це не ідол. Ідоли – це всі наші пристрасті, з якими ми не боремося.

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.