«Нехай стане молитва моя наче кадило перед Тобою…»

А коли кадять? Існує кілька способів кадіння у храмі. Зокрема, є велике та мале кадіння. Та коли саме це кадіння проводять під час Літургії та інших чинів? Як вірні мають поводитися під час кадіння? І як саме кадіння відбувається?

Ще з давнини Старого Завіту віруючі в правдивого Бога виробили певні зовнішні форми свого богошанування. Деякі з них були відкриті їм безпосередньо Самим Богом. Серед них – кадіння фіміаму. Господь повелів Мойсею побудувати у Скинїх Завіту особливий жертовник, на якому б спалювалися ароматичні речовини (Вих.30:7-8). Нині, цю фунцію виконує особливий предмет церковного начиння, який має назву «кадило». У спеціальну посудину з розпеченим вугіллям кидають кілька кусочків ароматичної речовини – ладану, а пахучим димом – фіміамом – обвівають храм, людей або священні предмети.

У символізмі кадіння зберігається ціла низка прихованих образів. Найперше – це згадка про часи, коли люди приносили свої жертви Богу через цілопалення. Ще перші діти наших прабатьків Адама та Єви, двоє братів – Каїн та Авель приносили жертву Господеві саме таким чином. Так само чинив боговибраний народ багато сотень років. Окрім символу жертвоприношення, у Святому Писанні знаходимо на згадку про фіміам, як про силу, що знатна відганяти злих духів (Тов.8:2-3). У Другій книзі Хронік фіміам є символом слави Божої (2 Хрон. 5:14),а у псалмах – символом молитви: «Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!» (Пс.140:2)

За тлумаченням святих отців, вогонь як речовина яка, спалює та зігріває, зображає собою Божество. Тому, вогонь кадильного вугілля знаменує собою Божественну природу Христа, а речовина вугілля – Його людську природу. Ладан – символ молитов людей, принесених Богу. Кадильниця є образом Богоматері, Яка вмістила Невмістимого Христа. У багатьох молитвах Пречиста називається «кадилом запашним».

fotor1512
Глибокий символічний зміст кадіння став справжньою окрасою та невід’ємною частиною й Новозавітного богослужіння. Суть православного розуміння такого священнодійства розкрито в молитві, яку читає священик благословляючи кадило: «Кадило Тобі приносимо, Христе Боже наш, як пахощі духовні Ти ж прийми їх у Свій наднебесний жертовник і пошли нам благодать Пресвятого Твого Духа».

Існує кілька способів кадіння. Під час відправ воно може бути повним і не повним (малим). Під час малого кадіння, єпископ, священик або диякон кадять св.Престіл з чотирьох сторін, Жертівник, Горне місце, та весь вівтар, іконостас, інших священнослужителів та людей. Повне кадіння доповнюється послідовним кадінням священнослужителями всього храму. Кадіння єпископа супроводжують два диякони зі свічками.

Повне кадіння звершується на Всенічному бдінні під час читання 103 псалма, при співі стихир на «Господи, взиваю до Тебе». На Утрені – під час читання двопсалмія, на полієлеї та під час співу 9-ї пісні канону. Повне кадіння храму також передбачене Церковним уставом на початку Божественної літургії, після того, як священик звершить Проскомідію.

У такому разі, диякон або священик звершуючи кадіння чотирьох сторін святого Престому промовляє тропар:“У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний”. А далі, за традицією, звершує кадіння молячись про себе словами 50-го псалма «Помилуй мене, Боже!».

На Літургії мале кадіння звершується священиком під час читання Апостола та перед Херувимською піснею. Також, мале кадіння звершується під час освячень та від

Кадячи священні речі та ікони священик не лише сам від себе, але й від імені ввіреної йому громади віддає славу Богу. Коли ж священик повертається з кадилом до людей, то таким чином віддає належну шану образу Божому, що перебуває на всіх людях. Кожна людина – богоподібна, жива ікона Бога.

У деяких храмах є традиція богомольцям повертатися в бік священика, який звершує повне кадіння храму. Такої практики схвалювати не можна, оскільки віруючим у в православному храмі не прийнято без особливої потреби повертатися задом до св.Престолу. Відповідаючи на кадіння в свій бік, віруючі лише легко схиляють голову. Архієрей, приймаючи кадіння, благословляє диякона рукою.

На православних іконах із кадилом у руках зображають дияконів Стефана та Лаврентія. Так само з кадилом часто зображається перший біблійний первосвященик Аарон. За давнім православним звичаєм, померлого диякона хоронять із кадилом у руках.

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!