День святого Миколая Чудотворця

Бесіда на день святителя Миколая Чудотворця, виголошена в Свято-Воскресенському соборі м.Тернополя протоієреєм Євгеном Заплетнюком 19 грудня 2014 року.

Щиро вітаю вас, дорогі браття та сестри, з днем пам’яті великого угодника Божого – святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських. Напевне, немає іншого такого великого святого, чия б слава так сягала усіх кінців землі. Певно немає і в українському народі іншого такого святого, якого б так любив та шанував наш народ. І треба сказати, що слава в Миколая невипадкова. Наші люди настільки прагматичні, та в певному сенсі навіть цинічні, що до сухого струмка не ходять. То ж якби святий Миколай нам не допомагав, не чув наших молитов, і головне – не відповідав на них, то швидше за все, його слава давно б минула та забулася.

Він жив у IV столітті, а нині вже, слава Богу, XXІ. І за цей час, звичайно, давно минуло те покоління, яке особисто знало цього святителя. Водночас, упродовж багатьох віків із того часу знаходяться люди, які мають особливий, духовний зв’язок із святим Миколаєм. Вони моляться до нього так, наче розмовляють із живою людиною. Звичайно, мирським людям надзвичайно складно це зрозуміти. Складно зрозуміти, як інші можуть вести настільки глибоке духовне життя, щоб спілкуватися з людьми, які вже померли тілесно багато років тому.

Насправді ж у цьому немає нічого дивного, бо так побудована людська природа. Кожна людина, яка помре, вона не зникає в небутті, але починає жити іншим життям у іншому, духовному вимірі. Але підкреслю, вона так само жива та може бути присутня на землі так само реально, як усі інші люди, яких ми бачимо. Звідси треба зробити висновок, що наше спілкування зі святими, наше благоговійне їх шанування – це доволі логічний та правильний наслідок розуміння людиною її природи.

Святий Миколай прославився тим, що був милосердним і люблячим. Він походив із заможної родини, але багатство не стало для нього пасткою – ще з молодих років майбутній святитель використовував своє багатство для спасіння душі та ближніх. До кінця свого життя він роздав бідним усе, що мав, залишаючись істинним ченцем, хоча й був при цьому архієреєм.

Ми добре знаємо одну з багатьох історій, яка описує характер Миколая. Якось він допоміг своєму сусіду зберегти своїх дочок від безчестя. Той вирішив уже допустити найгірше, найжахливіше, що може допустити батько – віддати своїх дочок на блудне співжиття до інших чоловіків, щоб заробити гроші. Дізнавшись про це святитель Миколай уночі, таємно, підкидав їм хусточки з золотими монетами для того, щоб зберегти від вічної ганьби трьох сестер.

Бачимо, що цей прекрасний звичай таємно робити подарунки дійшов і до нашого часу. Дуже добре, що багато з нас розуміють це, проявляючи свою любов не лише до власних дітей, але й стосовно тих людей, які їм близькі та дорогі.

Віримо, що коли подарунки і не приносить сам Миколай, тим не менше, це він посилає нам свою благодать та можливості робити подарунки та добро іншим. Разом із цим нам треба розуміти, що цей святитель не робив добрі справи лише один раз у рік. Ми якось звикли вже, та й дітей своїх привчаємо, що для подарунків існує лише один чітко визначений день у році, напередодні Нового року. Це неправильно. Потрібно робити все можливе для того, щоб якомога частіше проявляти свою любов стосовно своїх дітей, родичів чи друзів, проявляючи свою любов більше, ніж 1 день із 365-ти.

Тільки та людина збагачується, яка вміє віддавати. А справжнє щастя людина відчуває лише тоді, коли вона віддає. Тому, нинішній день для нас важливий ще й через те, що він нагадує нам про те, що здобувати щастя можна тільки ділячись любов’ю. Звісно, ми говоримо передусім про любов, а не про гроші. Не в грошах тут справа!

Багато людей чомусь так не вважають. Вони переконані, що від власних дітей, дружин і навіть чоловіків можна відкупитися грошима та подарунками. Приходить зовсім мало часу, як стає зрозуміло, що ці гроші нічого не варті. Іноді за цими грошами не стоїть жодного прояву любові – ні батьківської, ні дружньої, ні подружньої. Любов також буває різна: буває оригінал, а буває лише її імітація.

Існує одна відома історія про це. Якось один хлопчик звернувся до завжди зайнятого батька з питанням, чому той ніколи з ним не розмовляє та не грається. Батько відповів, що турбується про нього та маму, тому мусить багато працювати для того, щоб заробити грошей для родини. Почувши це син запитав батька, скільки ж коштує година його роботи. Як тільки він почув конкретну цифру, то одразу відповів – я обов’язково зберу цю суму і куплю хоча б годину твоєї уваги!

Швидше за все, ця історія – цілком реальний випадок. У цьому немає нічого надзвичайного чи придуманого. Таке може бути в кожній сучасній сім’ї, де є працюючі батьки. Та й самі ми маємо багато подібних провин стосовно своїх близьких, не даючи їм достатньо свого тепла та уваги.

Звідси і наше намагання замінити грошами духовне, моральне чи інтелектуальне. Хто може навчити дітей молитви, якщо цього не зроблять рідні батьки? Хто може навчити їх поважати старших, коли цього не зроблять батько та мати? Хто може виховати з дитини повноцінного члена суспільства чи повноцінного члена Церкви?

Світ його обов’язково навчить свого – гріха, блуду та лукавства. Її будуть вчити друзі в нічних клубах, у під’їздах та на лавочках. Грішний світ обов’язково свого навчить кожну дитину, і вашу теж. Пам’ятаючи про це, батьки повинні клопітливою щоденною працею максимально закладати в свою дитину добро та любов.

Батьки це не лише ті люди, які приведуть у світ. Батьки це ті люди, які допоможуть людині зростати повноцінними, духовно та психічно зрілими особами. Народити дитину справа не хитра. Звісно, це боляче, важко, вимагає особливих зусиль і коштів. Але разом із цим, тягар виховання дітей на цьому не обмежується. Насправді повноцінно виховати будь-яку дитину зможе тільки той дорослий, який по-справжньому любить її та здатен вкласти в її серце цю любов, як зернятко. Згодом, зростаючи це зернятко потрібно доглядати та допомагати йому розвиватися.

Тому, до речі, тих людей, які тримали нас під час святого Хрещення на руках та відрікалися замість нас від сатани, ми називаємо саме хресними б а т ь к а м и. Ці люди при певних умовах заміняють нам рідних батьків, бо роблять послугу, не меншу за важливістю до фізичного народження – сприяють нашому духовному народженню та повноцінному християнському зростанню. Іноді вони дають нам те, чого навіть рідні батьки не можуть дати. Так сталося історично – Церква навчає, що хресні батьки вступають у свої права по вихованню дитини у той час, або разом із фізичними батьками, або коли з певних причин вони цього робити не можуть. Опікуватися – це означає не лише дарувати дитині подарунки в День іменин чи на День народження. Орікуватися дитиною – це означає приводити її до храму, навчати перших молитов, більше розповідати про Бога.

Узагалі, християнське богослів”я, а тим більше – православне богослів’я настільки глибоке та цікаве, що остаточно його вивчити не можливо. Не можна сказати, що від того, що я прочитав одну книжку я став справжнім богословом і фахівцем у Законі Божому. Ця наука настільки цікава, багатогранна та захоплююча, що багатьом священикам, не тільки не мені одному, дивно, чому люди цим не цікавляться.

Чому при цьому вони хочуть дивитися телевізор? Як узагалі в сучасної та психічно здорової людини бракує часу його дивитися? Це неймовірно визнавати, але виявляється, що досі живуть люди, які обожнюють дивитися телевізор! У певній мірі вони навіть живуть заради нього та присвячують цьому пристрою більшу частину власного життя. І як наслідок – крадуть час у власного духовного життя. Коли ж вчити молитву та молитися, якщо через 2 хвилини розпочнеться новий цікавий серіал!

Молитва дає величезну силу для людини. Не тільки тому, що Бог чує наші молитви та виконує наші прохання. Насправді, коли душа людини молиться, то в цей час вона очищується. Людина стає кращою вже сама по собі. Не можна сказати, що це стається без допомоги Господньої. Тим не менше, вся людська природа благо приємно реагує на сам акт молитви.

А в цей день, коли святий Миколай приносить подарунки дітям, ми повинні зауважити одну, надзвичайно важливі річ. Дорослі, зазвичай, подарунків не отримують не тому, що Миколая не існує, а тому, що дорослі – надзвичайно погано ведуть себе упродовж року.
Я вітаю всіх нас із святом. Вірю в те, що святий Миколай, який завжди чує наші молитви та відповідає на них, сьогодні невидимим чином був присутній також і на нашому богослужінні. Вірю в те, що наша любов до власних і чужих дітей буде проявлятися не лише в коштовних подарунках, а натомість ми знайдемо в собі сили бути для них щодня прикладом у вірі та благочестивому християнському житті.

Нехай Господь дозволить нам у доброму здоров’ї та щасті дожити до наступного дня пам’яті святителя Миколая, коли вже не буде ні війни, а всі українці перебуватимуть у зовсім іншому для себе стані: і політичному, і економічному, і психічному. Маймо віру в те, що все в нас буде добре, тому, що за нами стоїть Господь, всі святі, де одним із перших сяє ім’я святителя та великого угодника Божого Миколая, архієпископа Мир Лікійських.

Дякую вам усім за увагу. Нехай Господь щедро поблагословить усіх вас. Слава Ісусу Христу! // 19 грудня 2014

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.