«Рік у нас новий, але гріхи старі …»

Про Новий рік та про те, як його правильно зустріти ми розмовляємо з постійним автором нашого видання – митрофорним протоієреєм Євгеном Заплетнюком, Головою місіонерського відділу Патріархії УАПЦ, священиком собору Різдва Христового м.Тернополя.

- Отче Євгене, якщо варто святкувати Новий рік, то, на вашу думку, як це має відбуватися в християнській родині?

Ну, якщо ви вже зробили салат Олів’є, купили шампанське, нарізали собі смачнючої ковбаски, та ще й наробили цілий стіл канапок трьох сортів, то навряд чи ви будете серйозно ставитись до будь-яких порад священика щодо смертельної шкідливості гріхів обжерства чи гурманства. Як вам напевне відомо, в Православній Церкві і досі триває передріздвяний, Пилипівський піст, який ще буде тривати до самого свята Різдва. Ми, християни, за древньою традицією в ці останні дні перед святом прагнемо бути особливо уважними до своїх думок, слів та вчинків. То ж розривати піст заради масового психозу на один день нам навряд чи варто.

Як відомо, святкування Нового року у «звичній нам редакції» з’явилось в Радянському Союзі саме як атеїстичний аналог Різдва. І на жаль, в наш з вами час нічого принципово не змінилося. Люди, а особливо молодь, святкуючи незрозуміло що, буквально на наших з вами очах сходять з розуму та, відверто кажучи, сатаніють. Зі дзвоном курантів мільйони людей по чиїсь невидимій команді об’їдаються, обпиваються, блудять, вбивають один одного, замерзають покинуті друзями на дорозі, чи просто, потрапляють в ситуації, які без алкоголю і цієї масової ейфорії ніколи б не сталися.

Тому, особисто я раджу усім найбільш аскетичний, і на мій погляд, найбільш тверезий та правильний спосіб зустрічі нового року : після легкої перекуски з бокалом вина (якщо для когось і справді важливо їсти після дванадцятої ночі), зателефонуйте друзям і родичам щоб їх привітати, а по цьому помоліться Богу в подяку за минулий рік, і попросіть благословення для себе та всіх кого ви знаєте у році наступному. Після цього, не вагаючись, лягайте спати, щоб вранці можна було легко прокинутися, як звично, для молитви і нових добрих справ. В деяких християнських парафіях є чудова традиція усім разом збиратися у Божому храмі, і відправляти там новорічний молебень саме коло опівночі. Поцікавтесь, чи у вашому храмі таке богослужіння буде відправлятись цього разу. Якщо ж його немає у новорічну ніч, то воно обов’язково буде правитись 1 січня вранці, або після Літургії.

- Чи принциповим питанням для Церкви є святкування дати нового року саме за старим стилем; може простіше було б «узгодити» церковний і світський календарі для практичної користі, пов’язаної з постом в період світських святкувань?

В цьому сенсі питання календаря для нас має доволі опосередковане значення. Кожен хто намагався більше дізнатись про історію сучасної календарної системи міг доволі просто переконатись у тому, що і григоріанський і юліанський календарі не позбавлені своїх вад. То ж питання вибору одного з них – це питання не стільки пошуку істини, скільки питання пошуку розумної альтернативи, чи кращого вибору з двох гірших.

Новий церковний рік ми маємо у вересні, і всі інші святкування «Нових років» вважаємо всього лиш черговою людською традицією, яка з’явившись свого часу на заміну Різдву, з плином часу стала обростати цілою низкою суто комерційних атрибутів, мутуючи про цьому в щось цілком аморфне й незрозуміле. Посталі атрибути новорічних свят вже давно замінили собою самі свята настільки, що без них сучасній людині новорічні святкування вже й не уявляються повноцінними. Люди нині справді чекають новорічних розпродажів більше, аніж чекають приходу у світ Самого Спасителя. Це дуже й дуже сумно.

Очевидно, що кожна нормальна людина повинна розуміти те, що будь-які святкування повинні мати під собою відповідний ґрунт . От особисто я вважаю, що Новий рік це доволі штучне свято. Для кожного з нас святкування власного Дня народження – нічим не менше свято, а навіть і більше, бо більш конкретне. Мій особистий Новий рік починається в день мого народження, але не з указу Юлія Цезаря чи Петра Першого. Хоча, звісно, все це доволі суб’єктивно. Хочуть люди святкувати – нехай собі святкують. Була б лиш користь з цього їхнім душам. Але якраз цього ми, зазвичай, і не зустрічаємо…

- І ще таке питання. Рік Водяного Дракона, рік Вогняного Тигра, рік Пухнастого Зайця… Як це сумістити з поняттям «Рік Божий»?

Як би хто не називав кожен наступний рік, і яким би тваринам його не присвячував, все ж треба бути реалістом і чесно визнати, що в повній мірі всі часові рамки, і абсолютно всі біологічні, хімічні, фізичні чи духовні процеси які проходять у Всесвіті – це все безпосередня дія нашого Бога. Дуже шкода, що навіть сучасні освічені європейці спокушаються історично чужими нам, а головне – помилковими Східними традиціями ідолопоклонства, анімізму та астрології, за якими доволі очевидно проглядається тисячолітній досвід спілкування людей з нечистю та бісовщиною. Навіть і в тому випадку, коли біс приховується за маскою рожевощокого поросяти чи симпатичної мавпочки.

Тож принагідно, хотів би застерегти усіх тих, хто навіть жартома наважується гратися з бісенятами. Повірте, це може бути надзвичайно небезпечно. Не дивлячись на те, що ви до цього можете ставитись по-дитячому, злі духи можуть сприйняти вас доволі серйозно та по-дорослому.

Дуже часто буває так, що допомогти людині, обплутаній сітями диявола, дуже важко, а то й взагалі неможливо. Сьогодні вже немає старців, які б могли б своїм праведним життя і святістю перемагати бісів. Найчастіше, ми з вами стаємо «старцями» та «професіоналами» не у святості, а у гріхах. Тож, оскільки ліків від бісів у наш час дуже мало, я б не радив з цим гратися. Хоче подарувати комусь на пам’ять про Новий 2012 рік зображення дракона? Немає нічого складного! Подаруйте ікону святого Георгія Переможця. На ній, зазвичай трохи нижче від святого великомученика, часто зображають і омріяного вами персонажа. Правда, у трохи іншому, більш відвертому і правдивому своєму статусі.

Чудо Георгія про змія має алегоричне тлумачення: царівна – церква, змій – язичництво тобто Георгій, вбиваючи дракона, рятує християнську церкву від язичників. Також це диво розглядається як перемога над дияволом – «стародавнім змієм» (Откр.12: 3; 20:2)

- Наскільки гучним (в прямому сенсі) повинне бути будь-яке свято – з петардами, феєрверками, піснями, маскарадами; а чи від цього варто утримуватись?

Знаєте, ми з вами маємо бути стриманими і культурними зовсім не дивлячись на листки календаря. Ми повинні жити так, щоб увесь світ радів бачучи нашу поведінку, відчуваючи до себе нашу нелицемірну любов та вдячність, повагу та милосердя. Тим більше не варто навіть говорити про те, що своєю присутністю ми не маємо заважати нікому з тих, хто поруч. Я знову ж таки нагадаю, що досі триває Різдвяний піст, і для його повного втілення більше всього личить тиша, спокій, і наше вперте бажання серед цього шуму і гаму від петард та феєрверків почути голос власної душі. Звичайно, це корисно і цінно не лише в час посту. Але саме тепер, коли (не побоюсь цього слова) найкраща частина людства очікує Боговтілення, благоговійна і молитовна тиша була б особливо доречною. Святі отці дуже часто звертали нашу увагу на простий приклад : роби лиш те, в чому тобі захоче допомогти Христос, і тим спасешся.

- Чи прийнятними є Дід Мороз та Санта-Клаус в його нинішньому образі, як атрибути «справжнього свята»?

Це саме ті випадки коли народні вірування, та чийсь впертий комерційний талант витіснили справжній релігійний зміст свят, а блискучими та лукавими вітринами магазинів було заступлено найсвятіший лик Господа нашого Ісуса Христа. Санта Клаус – це той же Святий Миколай. Але подивіться як його спотворили бізнесмени заради своєї нікчемної економічної вигоди. Сьогодні в багатьох країнах світу святкування «Різдва» починається ще з кінця листопада, але про Христа згадувати там або не прийнято, або вже навіть законодавчо заборонено. Педерастів дозволяють, а Христа – забороняють! Культ Христа Спасителя нині доволі свідомо замінено культом Мамониі блуду. Звісно, я нічого не маю проти Кола-Коли, і сам доволі часто її п’ю. Але коли її сотню років рекламує Святий Миколай, і для всіх цей факт цілком є цілком нормальним і допустимим, то даруйте, але це вже конкретне свідчення духовної і моральної деградації суспільства. Якщо нині не покаємось у своїй богозневазі – скоро загинемо. Пекло – це не щось створене Богом. Це те, що ми будуємо самі для себе.

- Як відомо, зимові християнські свята в українській народній традиції мають багато напів- або цілком язичницьких елементів обрядів і звичаїв. Як з цим боротися?

Тут немає нічого страшного. Церква має своїм безпосереднім завданням обожити увесь світ, кожну людину, благословити кожну істоту, наповнити справжнім змістом усі речі та явища. В тому числі мета Церкви – замінити людям помилкові уявлення про духовне життя на правильні та спасительні. То ж я б не лякав жодного колядника пекельними муками лиш через те, що колядки українці-язичники співали і раніше. Однак, чесно можу попередити всяку людину, яка після народження Ісуса Христа не перестала бути язичником. Не покаєтесь у ідолопоклонстві – не спасетесь. Ну, а як боротись з язичництвом? Добрим і праведним християнським життям, поєднаним з вивченням історії та богослов’я .

- Що ви хочете побажати нашим читачам напередодні Різдва Христового і Нового року?

В час новорічних свят я з особливими відчуттями та переживаннями згадую притчу Христову про неплідну смокву (Лук.13,8). Сенс цієї притчі у тому, що Господар – Бог Отець три роки підряд очікував добрих плодів з дерева смоківниці, але так і не діждавшись, врешті, запланував зрубати дерево. В той же час, виноградар – Ісус Христос, ублагав його ще на один рік зберегти дерево. Насправді, це історія не дерева, але нашого з вами життя. Для когось цей рік може бути роком значних духовних падінь і катастроф. Для когось – це буде дивна співпраця з Спасителем на шляху до Божого Царства. І я дуже хотів би, щоб кожен з нас врешті розумів своє життя не як беззмістовний набір подій, людей та явищ, але як написаний перстом Божим чіткий план нашого спасіння. Чим більше життя кожного буде схожим на те, яким написав і запланував для нас Бог, тим щасливішими ми будемо не лише після смерті, але ще за життя – вже тут й зараз. Ось чого я і бажаю всім нам. Єдності і однодумності з Христом Ісусом. Сердечно вітаю з грядущими днями Нового Року і Різдва. Нехай Господь допоможе прожити оцей 2012 Новий рік гідно і чесно, щоб на Страшному суді Божому ми не почули у свою адресу слів осуду та суворого вироку, але люблячий голос Творця : « Рабе добрий і вірний, ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!».(Мф.25:21) Усіх з Новим роком, і Різдвяними святами, що наближаються!

Спілкувався диякон Миколай Катрич
для інтернет-видання “Погляд” // 31 грудня 2011

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!