Омофор – (З грецьк. омос – плече. форос – носити, несу. Буквально – наплічник ) – основний фрагмент облачення православного єпископа, без якого той не може священнодіяти. Це широка довга стрічка матерії, із зображенням хрестів, з оздобленням по краях. Одягається на плечі архієрея таким чином, що обвиває його обидва плеча, одним кінцем спускається через ліве плече спереду, а другим кінцем – також через ліве плече – назад.
За свідченнями істориків, омофори раніше робилися з шерстяної білої матерії та прикрашались хрестами. Згодом їх почали виробляти з парчі, шовку та іншої матерії, не лише білого, але й інших кольорів, відповідно до символіки, що прийнята в Православній Церкві. До XІ-XII омофор одягали поверх фелонів, котрі були єдиним спільним верхнім богослужбовим одягом всіх єпископів, до патріархів включно. Однак, як свідчить іконографія святителів, стародавні фелони за своїм кроєм суттєво відрізнялись від сучасних. Відтак, слід зауважити, що раніше різниці в зовнішньому вигляді між священиком та єпископом майже не було. Тим не менше, це не повинно давати підстав ототожнювати ці дві різні ступені священства. Мова йде не про догматичне значення, але про зовнішній вигляд цих ступенів Таїнства священства.
За тлумачення святого Германа, Вселенського Патріарха, як і інших тлумачів та літургістів, архієрейський омофор символізує собою старозавітній Ефод – фрагмент одягу первосвященника (Вих.28:6-14; 39:2-7) Однак, замість табличок з надписами колін Ізраїлевих на омофор нанесено зображення хрестів.
Блаженний Симеон Солунський пояснює духовне значення омофору так: «Омофор означає втілення ради нас та воплочення Слова, що сталося від Діви. А тому, він робиться з вовни, оскільки зображає заблудлу вівцю, яку взяв Спаситель на свої рамена. Тобто, єство наше, і що він зійшов із небес, воплотився, і будучи названий Агнцем, був принесений у жертву заради нас. Цю думку, також, висловлюють слова молитви, що читається при одяганні омофору на плечі: На плечі, Христе, заблудле взяв єство, возніс ти його до Бога і Отця привів його, назавжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.»
Отже, зодягнений в омофор єпископ символізує собою Христа Спасителя, Який своїм викупним подвигом врятував людство від влади гріха та смерті, тобто, він має так само опікуватися духовно над ввіреною йому паству. Це не лише проповідь Слова Божого, звершення Святих Таїнств. Кожен архієрей повинен бути готовий відати своє життя заради Церкви не тільки у переносному, але й прямому значенні слова. Так, як Христос віддав Себе заради нас, так і кожен архієрей повинен бути готовий пожертвувати ради Церкви та народу Божого найдорожчим, що в нього є – власним життям.
Другим, не менш важливим значенням омофору, є символізм особливої повноти Божої благодаті, що є лише в третій ступені священства – архієрействі. Як відомо, серед богослужбового облачення священнослужителів, існують предмети, що особливим чином підкреслюють символізм пастирського служіння. Так у диякона таким символом облачення є орар, а в священика – єпитрахиль. І якщо прослідкувати його форму, стає помітно, як проста стрічка орара складена удвоє складає єпитрахиль – символ подвійної благодаті священства, а складена втроє – символ потрійної, єпископської благодаті.
В сучасній богослужбовій практиці архієрейський омофор буває двох виглядів: великий та малий. Великий омофор одягається з початку Літургії до читання Апостола. Євангеліє єпископ слухає без омофору. Після цього одягається вже малий омофор – значно коротший, який обома кінцями спадає наперед, по грудях. Хоча він схожий на єпитрахиль, він її не заміняє. Одягаючись у повне архієрейське облачення, під сакосом єпископа все одно повинна бути єпитрахиль. Так в малому омофорі владика перебуває до Великого входу, перед яким він знову знімається – зустрічає Святі Дари вже без омофору. В малому омофорі єпископ, звершуючи Євхаристію, закликає Святого Духа для перевтілення хліба і вина на Тіло та Кров Господні. Але коли Таїнство вже звершилось, і на св.Престолі невидимо перебуває Сам Христос, омофор знову знімають з єпископа. І потім, на виголосі диякона «Будьмо уважні!» омофор одягається на архієрея знову, і він у ньому перебуває до кінця Літургії. Це пояснюється тим, що коли під час богослужіння Церкві з’являється Сам Христос у Святих Таїнствах, єпископу більше немає потреби Його символізувати. Про це пише святий Ісидор Пелусіот (IV-V ст.)
В Західній Церкві омофор називається паллiум або паллій. Згідно канонічного права Католицької Церкви, Папа служить у паллії за кожною месою, а митрополит може використовувати його лише в межах своєї єпархії( ККП, кан. 437 § 2).