Про Різдвяну просфору

Напередодні Різдва – 24 грудня римо-католики під час вечері діляться оплатком (це дуже тонка біла пластинка хліба, зазвичай прямокутної форми, прісна ( виготовлена з незаквашуваного, несоленого тіста), яка випікається з білого борошна та води без додавання дріжджів). А от вірні східного обряду ділять проскуру (просфору). Звідки походить така традиція? Наскільки вона розповсюджена? Як готують просфору, та чи її слід освячувати?

Вшанування свята Різдва Христового по всьому світі супроводжується великою кількістю традицій та обрядів. Кожен народ, який прийняв у своє серце світло Євангельського вчення, зберігає притаманні своєму краю особливості вшанування цього радісного свята. Такі традиції можуть бути надзвичайно різноманітні. Все ж, не дивлячись на їхню зовнішню розмаїтість, дуже часто, як на Сході так і на Заході, Різдво Спасителя зустрічають однією чудовою традицією – сімейною вечерею напередодні самого свята. Різдвяний святвечір чи “пісний”, чи “багатий” має одну свою особливість. Серед усіх страв, на святковому столі обовязково повинен бути ритуальний хліб – просфора (чи оплаток).

Із давніх-давен хліб був символом життя. Там де є хліб, там є добробут і благополуччя роду. Там де неврожай – неминуче завітають біда та горе. Про це знали наші пращури ще завдовго до прийняття християнства. Саме тому традиції нашого, та й багатьох інших народів світу, були підкреслено акцентовані на особливій повазі до хлібу. Хліб був супутником найважливіших традицій від народження до смерті людини. Цікаво, що як велику святиню хліб часто випікали не для споживання, але для ритуального зберігання на видному місці. Скажімо, скоромний хліб під час пісної святої вечері не споживали, а просто клали на стіл.

Із прийняттям святого Православ’я, давні язичницькі обряди на наших землях цілком не зникли, але набули свого нового, християнського звучання. Так, важливість ритуального хліба не зникла, але тепер акцент робиться на його християнській – духовній складовій. Якщо раніше хліб був цінністю лише тому, що мав здатність насичувати людей тільки фізично, то нині він символізує “Хліб Небесний” – Самого Спасителя Ісуса Христа, причащаючись Якого ми стажмо причасниками Його Воскресіння та вічного життя. Сам Христос називав Себе Хлібом: ” Я є хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли. Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре. Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу” (Ін.6:48-52).

У повній мірі богословський зміст цього розкривається у значенні просфори – богослужбового хліба, який використовується під час Таїнства Євхаристії (Причастя). Рідзв’яний Святвечір обовязково розпочинається молитвою та вживанням просфори. “Найміцніші” намагаються нічого не їсти до першої вечірньої зірки. Однак, мало хто сьогодні згадує чому саме так потрібно робити. А відповідь тут дуже проста. Причина не в зірці, а в просфорі, яку за древньою традицією потрібно приймати натщесерце – зовсім нічого не вкушаючи перед цим.

prosfora

Що ж таке просфора? Просфорою (грецьк. приношення) називається невеликий, спеціально спечений хлібець, який використовується для звершення Літургії та благочестивого вживання вірними для користі душі та тілу. Зовнішній вигляд просфори доволі оригінальний. Зазвичай, вона нагадує невелику булочку, яка складається з двох частин, з’єднаних між собою, причому, нижня частина трохи більше за верхню.

На верхній частині просфори перед запіканням, ще на тісті, ставлять спеціальну печатку – знак хреста або символ, чи іконографічне зображення Богородиці. Просфору, з якої під час проскомидії священик витягує “Агнець” – речовину для причастя Тілом Христовим – називають “агничною” просфорою. Просфору, з якої витягують частинку на честь Діви Марії називають “Богородичною” просфорою, а дев’ять частинок у честь святих – “дев’ятичинною”.

Тісто для просфор готується квасне, себто, приготовлене з використанням закваски з хмелю чи дріжджів. Окрім цього, використовується лише пшенична мука, вода та сіль. Вода береться освячена, з поступовим додаванням окропу. Звичайно, весь процес приготування просфор супроводжується читанням молитов та благословенням священика. А тому, правильним чином приготовлені просфори особливого освячення не потребують. Навпаки. Перед вживанням просфори читають молитву, в якій просимо не освячення просфори, а навпаки – на освячення через тих, хто з благоговінням буде її споживати. І, очевидно, слід розрізняти чин освячення просфор від чину благословення хлібів на літії під час Всенічного бдіння.

Молитва на прийняття просфори і святої води
Господи Боже мій, нехай буде дар Твій святий: Просфора і Свята Твоя Вода, на прощення гріхів моїх, на просвітлення розуму мого, на здоров’я душі і тіла мого, на приборкання моєї пристрасті і моєї немічності, безмежним Милосердям Твоїм, молитвами Пречистої Твоєї Матері і Всіх Святих Твоїх. Амінь.

На відміну від Східної (Православної) Церкви, Західна (Католицька) Церква в літургійному та позабогослужбовому житті використовує не квасний, а прісний хліб, який часто також називають опрісноками, облатками чи гостією. Під час Різдвяного святвечора християни римо-католики, звазвичай, приймають облатки, з відбитком на них іконографічного зображення свята Різдва, або інші схожі сюжети. Однак, важливо зауважити, що гостії часто називають оплатками, а це не вірно. Гостія – це освячений хліб для причастя. Оплатка ж це традиційний різдвяний хлібець у Польщі та інших країнах Східної Європи, який не має богослужбового використання.

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!