Як правильно причащатися?

Таїнство Причастя або Євхаристія – це таїнство Православної Церкви, в якому віруючі під виглядом освяченого хліба та вина приймають найсвятіші Тіло та Кров Спасителя нашого Ісуса Христа, для відпущення гріхів та здобуття вічне життя з Богом. Це Таїнство встановлене Самим Ісусом Христом на таємній вечері (Мф. 26:26-28), та заповідано звершувати в Церкві для духовної та фізичної користі усіх вірних. А приналежність до Церкви Христової визначається фактом усвідомленої участі людини в церковних Таїнствах, серед яких перше та основне – Пресвята Євхаристія або ж Причастя. Причащаючись людина освячує, обожує власну природу, найтіснішим чином з’єднується з Богом, звідси і етимологія слова «Причастя» – тобто, мати частку (з Христом).

Причащатися потрібно якомога частіше. Найкраще про це можна порадитися із духівником або отцем-настоятелем. Звичайно, сповідаємося і причащаємося обов’язково в дні багатоденних постів, зокрема у Великий піст, у день свого Ангела, в день народження, на храмові свята. Подружні парам радять причащатися у річницю свого вінчання. У будь-якому разі, Свята Літургія відправляється щодня впродовж цілого року, за винятком усього кількох днів Страсного тижня. І рекомендований сучасними пастирями термін – хоча б двічі на місяць. Звичайно, Причастя повинне стати глибокою внутрішньою потребою душі, а не однією з формальностей, які ми робимо в храмі. Нагадаємо, що не можна причащатися в православних храмах не православним, не хрещеним, тим, хто не допущений священиком до Причастя, а також усім жінкам, у час місячного очищення.

Євхаристія є серцевиною всього церковного життя людини. Усі богослужіння добового кола готують віруючих до відправи Літургії, а її центром та метою є звершення Євхаристії. Звичайно, велич цього дійства вимагає ретельної підготовки від віруючого. Така підготовка в церковному вжитку має назву говіння. Це слово з’явилося як модифікована, скорочена версія слова благоговіння. Тобто, під говінням розуміємо особливо ретельну працю над власним духовним життям. Ця праця полягає у посиленій молитві, неухильному відвіданні храмових богослужінь, милостині та добрих справах. В наш час обов’язковою умовою до таїнства Причастя є таїнство Покаяння або Сповіді. Сповідаємося напередодні причастя увечері попереднього дня, або вранці того самого дня. В окремих парафіях існує практика по окремого існування цих таїнств. Вважаємо, що вона не є корисною, а може бути виправдана лише в окремих випадках окремих людей, як вийняток.

«Традиційне» говіння в наш час триває близько тижня. В особливих умовах може бути скорочено до трьох днів. У ці дні слід вести себе традиційно до поведінки у дні посту, ретельно, з максимальною увагою та благоговінням прочитувати ранкові та вечірні молитви, а напередодні Сповіді та Причастя потрібно також прочитати і правило до Сповіді та канон до Святого Причастя. Молитов там багато, і молитися без досвіду молитви може бути складно. Тому, можна за кілька днів до події підійти до священика та взяти благословення на скорочення правила по можливості. Хоч не слід і забувати, що краще читати, ніж скорочувати.

Інший аспект – утримання в їжі напередодні причастя, або, як його ще по іншому називають, Євхаристійний піст. Від опівночі, напередодні причастя, категорично забороняється вживати їжу чи пити. Перед сном потрібно ретельно почистити зуби, а вранці з максимальною увагою можна прополоскати рот чистою водою, щоб не напитися. Не можна палити (курити) чи жувати гумку. За порушення Євхаристійного посту духівник може відмовити в причасті, або благословити його на інший день. Вважається, що Причастя без належного приготування не лише не принесе жодної користі, але й навпаки – може бути небезпечним. Порівнюючи Пресвяту Євхаристію з вогнем, святі отці нагадують, що вона може спалити все лихе та недостойне, але очистити все гідне так само, як вогонь очищує золото.

prichastie

Частина вірних вважає, що до причастя слід приступати лише навколішки. Iншi кажуть, що стоячи. Православна традиція не знає Причастя на колінах. Це запозичення з римсько-католицької практики. До причастя православним та греко-католикам слід підходити з побожністю склавши руки хрестоподібно на грудях. (Зазвичай, ліва рука на правій, щоб не можна було випадково перехреститися, і не штовхнути Святу Чашу в руках священика. Хоча правильно – саме навпаки).

Саме причастя відбувається наступним чином. На літургії, після причастя священнослужителів у вівтарі, (після співу «Отче наш») відкриваються Царські ворота, а священик, якщо є то диякон, виголошує «Зі страхом Божим і вірою приступіть». У цей час причасники, тобто вірні які сповідалися напередодні та готувалися до Святого Причастя, підходять ближче до амвону, слухають та повторюють про себе молитву священика перед причастям «Вірую Господи і визнаю…». Здоровий глузд говорить пропустити поперед себе спочатку жінок з немовлятами, дітей та людей похилого віку. А по цьому, не хрестячись підійти до священика де чітко та зрозуміло промовити своє ім’я. Звісно, якщо ви давно знайомі з панотцем, імені можна не називати – він його пам’ятає без вашого нагадування. Тим не менше, не буде нічого гріховного в тому, якщо ви проявите смирення, та будете вести себе так, як ведуть всі інші причасники в храмі.

Священик набере спеціальною ложечкою частинку Тіла та Крові Христової, годуючи вас. У цей час не потрібно закривати очі, виставляти язика чи хреститися. Дивіться на край ложечки та заберіть губами все, що на ній для вас приготовлено. У деяких храмах є традиція одразу після причастя цілувати руку священику та св.Чашу. При цьому слід звернути увагу на наступне. Цілуючи руку священика ми цілуємо руку Самого Ісуса Христа, котрий подає нам через пресвітерів церковних святі Таїнства. Цілуючи святу Чашу, ми прикладаємось до ребра Христового. Тим не менше, у різних храмах ця традиція виконується по різному. Одні священики дають собі цілувати руку, інші не дають. На інших парафіях після причастя цілувати св.Чашу може бути обов’язково, а в ще інших – не обов’язково. Це зумовлено обережністю: щоб не пролити вміст Чаші на підлогу.

Після того, як ми причастимося, слід взяти трохи порізаної просфори та випити трохи запивки – теплої води змішаної з вином для того, щоб у роті випадково не залишилися частинки Святого Причастя.
У день причастя не можна ставати на коліна, тому молитовне правило – молитви подяки після Сповіді та Причастя, а також вечірні молитви, з уваги на святе Таїнство, що відбулося з нами, того дня читаємо не на колінах, а стоячи просто перед домашньої іконою. Після відпусту літургії, коли священик буде давати цілувати нам хреста, з благоговінням цілуємо всі – і ті хто причащався, і ті хто не причащався.

Ніхто ніколи не може причаститися в один день двічі. Це страшний гріх. Для причастя хворого вдома слід запросити священика, який обов’язково відвідає вашу оселю. Якщо планується причастя немовляти, якому складно перебути всю службу не привертаючи до себе уваги, краще всього приходити з ним або в будні дні, або після «Отче наш». Дітям до 7 років можна причащатися без сповіді, але при цьому слід продумати розпорядок дня так, щоб він теж максимально повно приготувався до Таїнства, в т.ч. і Євхаристійним постом. Люди літнього віку та хворі можуть причащатися перед цим прийнявши ліки.

Гидування причастям багатьох людей однією ложечкою – ознака маловіства. Історія Церкви не знає випадків, коли б люди заразилися хворобою через Причастя. Навпаки! Безліч прикладів того, як священик після всіх миє та споживає Святі Дари упродовж життя, жодного разу при цьому не заражуючись – диво Боже, яке ми зустрічаємо щодня. І не лише у парафіяльних, але навіть у лікарняних храмах!

День Причастя добре провести у християнських розважаннях, читанні Святого Писання та душе корисної літератури. Цей день особисте свято християнина, тому православні християни мають традицію вітати своїх братів та сестер зі Святим Причастям після богослужіння. У свою чергу ті, хто причащався, намагаються зберегти благодать Пресвятого Таїнства на якомога довший час. Тому, цього дня потрібно бути особливо уважним до своїх думок, намірів і вчинків. Людина ж бо спасається не самим Причастям, а Причастям, з’єднаним із бездоганним християнським життям. Пам’ятаючи це, будемо надалі жити так, щоб Святе Таїнство Євхаристії завжди для нас було не в суд і осудження, а на зцілення душі та тіла. Поможи нам в цьому, Господи!

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!