Про лiтургiю Ранішосвячених Дарiв

Головним богослужінням Православної Церкви є Божественна літургія, під час якої молитвою та Благодаттю Святого Духа хліб та вино сутнісно перетворюються на Тіло та Кров Христові. Приймаючи їх «зі страхом Божим та вірою», християнин обожується, та ще за свого земного життя, онтологічно поєднуючись з Христом Спасителем, стає причасником Вічного Життя з Богом.

Фактичний зміст літургії, на котрій звершується Таїнство Євхаристії – метафізичний, духовний. Своїми очами, та іншими органами відчуттів, ми можемо бачити лише невелику частину з того, що насправді відбувається під час кожної такої відправи. Cаме тому Євхаристія і називається Таїнством.

За посередництвом священнослужителів, Сам Господь, зішестям Святого Духу, благословляє принесені людьми хліб та вино, та надає їм властивостей поза-матеріального характеру. Тож немає нічого дивного в тому, що відправа Літургії – це не лише найбільш важлива, але й найбільш урочиста, «оптимістична», завжди Пасхальна, піднесена та святкова відправа Православної Церкви.

Серед інших чинів літургії, основним сьогодні є чин Божественної літургії Іоана Златоуста, який відправляється щодня упродовж року, окрім днів Великого посту, якщо немає вказівки служити іншу – святителя Василія Великого. Оскільки скорбота та покаянний дух Чотиридесятниці не поєднується з духом Євхаристійної радості, а Церква не бажає залишати вірних без найважливішого Таїнства, то з апостольської давнини закріпилася інша практика. Так, у дні Чотиридесятниці в богослужбову практику увійшла інша відправа, за котрою віруючі теж можуть причащатися Святих Таїнств. Головною особливістю її є те, що Святі Дари для причастя освячуються на одній із передніх «повних» Літургій. Звідси й назва такого богослужіння – Божественна літургія Ранішосвячених (“Напередосвячених”) Дарів.

Хоча її авторство часто приписують Григорію Двоєслову, римському єпископу, численні літургічні та історичні факти свідчать, що це, насправді, не відповідає дійсності. Єрусалимський патріарх Досифей II (XVII століття) пише: «Передосвячена літургія прийнята від наступників апостольських і не є творінням Григорія Двоєслова». Це саме читаємо у св.Симеона Солунського, патріарха Вселенського Михаїла (Керулларія) та інших. Відомо, що авторство молитви на перенесення св.Дарів на жертовник належить св. Афанасію Олександрійському.

56651.b

Тим не менше, варто наголосити, що Церква завжди розуміла сенс літургії Ранішосвяченних Дарів саме, як апостольської установи. Однак, це слід розуміти не в тому сенсі, що укладачами богослужінь були безпосередні учні Христові.  Все ж, як ми знаємо, що богогослужбові чини писались та викристалізовувались упродовж багатьох віків, і продовжують вдосконалюватись навіть до нашого часу. Відтак, посилання на апостольське походження цієї служби в першу чергу відноситься до її змісту та глибинного сенсу. За змістом та богословським наповненням такі служби були відомі з найдавніших часів, але зовнішня форма певний час ще упорядковувалась.

Так відомо, що в перші віки християнства віруючі приступали до Євхаристії дуже часто – кожного богослужіння. Для тих, хто не мав можливості бути присутнім на Літургії, священики особливим чином заготовляли Святі Дари, а потім – причащали приватним чином. За свідоцтвом Юстина Мученика, вже перші диякони розносили хворим членам общини Святе Причастя по домівках на другий чи третій день. З плином часу, особливо в монастирях, така традиція трансформувалась в сукупність певних молитов та богослужбових чинопослідовань. Оскільки в ченців могли бути різні послухи, призначені на різний час доби, то турбуючись про відсутню на Літургії братію, зародилася практика залишати для них Святе Причастя. Згодом ця традиція перенеслась на мирян й іншу частину духовенства.

Виходячи із символіки та змісту православних богослужінь, у Великий піст «повну» Літургію можна відправляти лише в суботу та неділю. В інші дні Чотиридесятниці можуть звершуватись інші служби добового кола. Щосереди та щоп’ятницi звершують лiтургiю Ранішосвячених Дарiв. Її служать у такi днi: у середу i п’ятницю перших шести тижнiв посту, у вiвторок або четвер 5-го тижня, у першi три дні Страсного тижня. Лiтургiю Ранішосвячених Дарiв можуть відправляти також у понеділок, вівторок i четвер, починаючи з 2-го тижня Великого посту.

В сучасній практиці Православної Церкви, Літургія Ранішосвячених Дарів розпочинається читанням Часів, переходить у Вечірню, під час якої читаються Паремії – уривки з Старого Завіту. А далі, після необхідного приготування, раніше заготовлені Святі Дари – «напоєний» св.Кров’ю Агнець переноситься спочатку з Престолу на Жертовник, а потім, після необхідних молитов та приготувань, знову урочисто і з благоговінням, уже через Царські врата, вноситься на св. Престол. Там уже його священик розділяє для всіх, хто готувався до Причастя, і звичним чином причащає себе, диякона, та весь народ Божий.

Сповнена особливої таємничості та глибини, Божественна літургія Ранішосвячених Дарів, або, як ще її називають за ім’ям її укладача – літургія святителя Григорія Двоєслова – одне з найбільш улюблених у народі Божому богослужінь. Не дивлячись на те, що триває вона трохи довше ніж ми звикли, і до того ж, кілька разів переривається читанням молитви Єфрема Сиріна з доземними поклонами, віруючі люди переконані, що саме на таких богослужіннях вони не лише не втомлюються, але й очищаючи свої душі від гріхів і нечистот, оновлюються та набираються сили. Саме з цієї причини наші храми у дні середи та п’ятниці щедро наповнені богомольцями.

Кожен християнин спішить використати цю унікальну можливість, спільно та однодушно з усією Церковною повнотою, приготуватись до зустрічі Воскреслого Христа у грядущі світлі дні Пасхи Господньої.

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!