Чи бути в Україні Різдву 25 грудня?

Останнім часом досить часто в ЗМІ почали висвітлювати ідеї різних представників церкви про можливий перехід християнської України з юліанського на григоріанський календар. До прикладу, за словами глави УГКЦ блаженнішого Святослава (Шевчука), значна частина греко-католицьких та православних церков світу святкує Різдво та інші свята за григоріанським календарем, проте в Україні й далі зберігається святкування за юліанським.

Наша розмова про це буде з протоієреєм Євгеном Заплетнюком, кандидатом богослів’я, ключарем кафедрального собору Костянтина та Єлени м.Тернополя (УПЦ Київського Патріархату).

- Отче, як ви вважаєте, чи можливий перехід із Юліанського  на Григоріанський календар?

Люди живуть у світі певних домовленостей. Скажімо, колись давно вони домовилися, що тиждень має сім днів, а ці дні мають певні назви, та що починається тиждень він не з середи, а з понеділка. Так само ми знаємо, що тепер у році є саме 12 місяців, які теж мають свої, відомі усім назви. Знаємо, що існує лише сім нот або чотири пори кроку. Звичайно, кожне з цих тверджень можна піддати критиці та сумніву, навіть оперуючи певними науковими та історичними даними. Усі вони, та ще безліч нами не згаданих прикладів, далеко не безсумнівні. Так само, як існування певних способів вирахування календаря є доволі не однозначним. Узагалі, його укладання залежить від великої кількості чинників, і тому календарів насправді було та є неймовірна кількість.

Із досягненнями науки помилки певного літочислення можуть бути поміченими та по можливості виправленими. Візьмемо для прикладу Юліанський календар, відомий людству ще десь із 45 року до Різдва Христового. Мета його створення була доволі практична – потрібно було узгодити тривалість року з сонячним календарем. Згодом виявилося, що ці намагання були недосконалими, бо ті обрахунки в кінцкевому результаті мали суттєві вади. Справа в тому, що в ньому все-таки залитшалася різниця між юліанським і астрономічними календарями, а з плином часу вона ще більше зростала. Вже за папи Григорія 1582 року було зроблено найвідомішу реформу календаря, що мала ліквідувати зсув весняного рівнодення, який був у календарі Юлія Цезаря. Нині, як відомо, різниця між цими календарями складає фактично пів місяця.

Чи можливий перехід із одного календаря на інший? Теоретично можливий. Інша справа, що оскільки календар це справа доволі динамічна, навіть найкращий календар із часом перестає бути ідеальним. Так сталося із обома календарями, прийнятими всім світом за основу. Отже, Григоріанський календар був кращий за Юліанський на час свого складання та проголошення. Звісно, із XVI століття вже й він потребує невеликого „ремонту”. Те, що він найбільш поширений, зовсім не робить його найбільш досконалим. У житті, зазвичай, ми не купляємо поламаних речей, чи не так?

- А чи можливий альтерантивний варіант, так званий “Новоюліанський” календар, щоб уникнути поділу чи розколу Церкви?

Слід розуміти, що ідеальних календарних систем в принципі не існує. Кожна спроба обрахування нового календаря – це спроба пошуку найбільш компромісного варіанту з кількох можливих. Чи досконалий Юліанський календар? Ні, оскільки в ньому є певні математичні помилки. Чи досконалий Григоріанський календар? Теж ні, оскільки в ньому математичну похибку було виправлено, але ціною відступлення від догматів Церкви. Справа в тому, що календарна система базується на астрономічних змінах. Це дає можливість існуванню рухомих свят календаря, зокрема „плаваючої” дати Великодня. Згідно вчення Православної Церкви, день Пасхи не може бути раніше або разом із пасхою юдеїв. Про це постановив ще І Вселенський Собор 325 року. Григоріанський календар легковажить цим правилом, а тому по-суті, з погляду віруючих є єретичним. Саме з цієї причини Православні Церкви не можуть прийняти його в тому вигляді, яким він прийнятий нині в католиків.

Альтернативою цьому є т.зв. Новоюліанський календар, авторства вченого Мілутіна Міланковича, якого тепер дотримуються більшість Православних Церков світу. Він одночасно враховує те цінне, що є в Юліанському та Григоріанському календарях, але при цьому максимально позбавлений їхніх хиб. При такому календарі Різдво православні зустрічають разом із католиками, однак Пасха співпадає не завжди, як це належить відповідно канонічного права.

- Із якимим труднощами зіткнеться Церква при переході зі старого стилю на новий?

Враховуючи сказане вище насмілюся припустити, що ніякого переходу саме на Григоріанський стиль не буде, й бути не може. Перехід на новий стиль моживий лише в границях згаданого вже Новоюліянського календаря. Як на мене, найбільші труднощі такого переходу можна поділити на кілька аспектів: літургічний, психологічний, історичний.

Стосовно літургічної практики слід зауважити, що у випадку запровадження нового стилю в Церкві суттєво зміниться практика постів другої половини року – Петрівки та Пилипівки. Ми наскільки ліниві християни, що позбавляти нас ще й можливості постити – дуже велика духовна небезпека. Зрештою, тут можемо вчитися в Матері-Церкви Константинопольської. Там не гірші богомольці за нас.

Історичний аспект для нас має надвичайно велику вагу. В нашого народу склалося особливе ставлення до циклу Різвяних свят. У них залишки язичницької творчості дуже тісно переплилися з християнськими святкуваннями. А знаєте чому, ми досі не побулися залишків українського поганства? Тому, що наш народ має неймовірну любов і пошану до свого минулого. Навіть недосконалого та невірного. Можливо, це не завжди очевидно, все ж, пошана до свого минулого не дасть, або дасть з дуже з великими труднощами, змінювати настільки важливі та принципові речі.

calendar-pages

Відтак, хотів би назвати найважливішу проблему, яка стане на заваді швидкого прийняття та поширення нового стилю в Церкві. Це психологіна проблема, яка породжується двома вищезгаданими. Юліанський стиль вже зрісся з нашим побутом і разом із нашими неймовірними, самобутніми церковними та народними національними традиціями. Вони разом складають образ нашої нації та нашого народу. Поки ми зберігаємо свої традиції та звичаї, ми залишаємося самі собою, залишаємося українцями. Якщо ми, в пошуках якоїсь аморфної більшості, будемо відмовлятися від свого рідного, дуже швидко ми розчинимося в середовищі народів та країн, які більш розвинуті за нас духовно, морально чи інтелектуально. Не варто лестити собі. Нам є багато над чим працювати.

Із іншого боку, ми вже маємо приклад того, як Російський патріарх Тихон (який на той час керував і Україною) намагався ввести на початку XX cтоліття новий стиль, але люди його не прийняли. Вони, як і раніше, приходили святкувати Різдво 7 січня, а Преображення не 6, а 19 серпня.

Якщо ви погортаєте мої статті минулих про календарну проблему то зможете помітити, що раніше я щиро хотів нового стилю. Але з часом все більше обдумуючи це питання, зважуючи всі „за” та „проти”, я дійшов до висновку, що на нині це питання зовсім не на часі в церковних людей. Так, ці теми чомусь дуже популярні. Як і питання послаблення посту, скорочення богослужінь, чи благословення одностатевих пар. Здається, що всі ці речі – намагання гордиливої людини не самій підлаштовуватися до премудрих законів Церкви, але навпаки – підігнати Церкву під себе, виправдовуючи свої пристрасті тим, що в Церкві давно вже „застаріло”, „закостеніло”, „відстало від життя”.

Тому, давайте більше говорити не про те, що ми святкуємо Різдво, чи інші свята, не тоді, коли це потрібно, але про те, що робимо це зовсім не так, як цього вимагає Христос. Особисто мені, як священику та християну, це багато важливіше та більш актуально. Говорячи про календар ми говоримо про порожні шухлядки в шафі, у той час коли багато більше значення має те, чим ми їх наповнимо. Живімо хоч за Францу́зьким революці́йном календа́рем, лише залишаймось людьми, живіть по совісті та Заповідях Христових.

Розмовляв Віталій Ониськів
для видання “20 хвилин”

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!