Священик про сексуальність і віру

Питання сексуальності та міжстатевих стосунків для християн настільки незвичні та непрості, що Церква через власну чистоту й цнотливість довгий час соромилася говорити про них уголос. Навіть сьогодні священики говорять про це дуже несміливо, торкаючись їх лише в приватних розмовах або в публікаціях для обмеженого кола читачів. Все ж, це зовсім не означає, що священики не мають що сказати людям на ці теми.

1. Ставлення Церкви до сексу
Сфера інтересів Церкви – духовне життя людини, налагодження її особистих стосунків людини з Богом. Відтак, у Церкви нема жодних підстав для особливої акцентуації на проблемах сексу й статевого життя, чи то особливого вирізнення цього аспекту життя людини серед інших її граней. У списку восьми головних людских пристрастий блуд є рівним, серед семи інших пристрастей. А, отже, гріхи неправильного використання власної сексуальності нічим не відрізняються від усіх інші наших гріхів, і безперечно, несуть явну шкоду, впливаючи на стан якості життя людини, а також, на її долю у вічності. Православна Церква не має особливого вчення про рамки допустимого в питаннях статевого життя віруючої пари, залишаючи це на совісті самих людей. Вона не втручається в стосунки закоханих у ліжку, однак чітко попереджує про можливі небезпеки, які можуть підстерігати людину, яка буде легковажити власною цнотливістю. Церква не дає чітких директив про допустиму поведінку в ліжку, однак устами досвідчених духівників прямо говорить про речі, яких треба уникати.

2. Умова сексу – законний шлюб
Головною умовою для статевих стосунків двох людей різної статі є законний, зареєстрований шлюб. Секс це не милий спосіб провести вечір із незнайомцем, але дарунок Бога одруженій парі. У всіх інших випадках він вважається гріхом, не лише в Православ’ї, але й більшості релігій світу. Очевидно, що впорядковане статеве життя є передумовою не лише духовного, але й психологічного та фізичного здоров’я людини. Для віруючих людей секс – це не просто грубе, фізичне злягання партнерів, але містична єдність «двох людей в одну плоть». Тож якщо в шлюбі така єдність природна та навіть необхідна, то поза сімейними стосунками – секс є аномалією, вадою. Розпутне життя змушує людину «ділити себе», витрачатися, вичерпуючи свої внутрішні ресурси, кожного разу віддавати себе повністю іншим людям. Немає сумнівів, що запас не тільки фізичного фізичного, але й психічного та духовного потенціалу в людині не безмежний. А, якщо це так, то кожен позашлюбний секс – це крадіжка щастя у власного шлюбу.

3. Церква розрізняє блуд і перелюб
Невпорядковане статеве життя в Церкві розрізняють на блуд і перелюб. Блуд це будь-яке порушення фізичної чистоти до шлюбу, незалежно від того, яким способом воно здійснено. Блудом називають навіть нечисту думку, а не тільки певну дію сексуального характеру. Перелюб – це зрада подружньої вірності. Блуд – це небезпечна духовна хвороба, яка може уразити людину незалежно від її фізичних сил. Блудниками можуть бути не лише підлітки, але й дідусі, не лише здорові та сильні молоді дівчата, але й жінки літнього віку, не лиш е багаті, але й бідні, не лише освічені, але й невігласи. Блуд – це гріховний стан душі, неприборкане бажання тілесних насолод, при якому людина страждає від одержимості нечистими думками та намагання за всяку ціну задовольнити свої похоті.


Десять кроків до вашого щастя в стосунках – перечитайте, якщо вже стали забувати.


4. Мастурбація – це гріх витрачання ресурсів
«Легендарний» біблійний Онан, який дав назву цій пристрасті, під час статевого акту витрачав своє сім’я, «гублячи його на землю», замість того, щоб продовжити свій рід. У цьому полягав його смертний гріх. Сьогодні від людей, на щастя, вже не вимагається бути родоначальниками народів, а тому Бог нікого не покарає смертю за мастурбацію. У різні часи суспільство мало різні погляди на це явище. Із одного боку, пуритани сприймали такі практики за пряму дорогу до пекла, навчаючи дітей, які тримають руки в кишенях відчуття сорому, провини та страху. Із іншого, – існування статевого потягу, лібідо, – це нормальна реакція здорового організму. Навпаки, було б дивно та страшно, якби такого бажання в людини не виникало. Отже, треба чітко розуміти різницю між онанізмом підлітків періоду гіперсексуальності та одружених людей, які роблять це свідомо, уникаючи своїх подружніх партнерів. Якщо в першому випадку все можна чудово зрозуміти, то в другому – самозадоволення є гріхом проти природи. Для здорової та повноцінної людини нормою є задовольняти свої потреби з партнером, а не наодинці. Людина яка намагається задовольнити свою хіть онанізмом схожа до білки, яка крутиться в колесі. Вона начебто й щось робить, старається, але все одно залишається на місці. Те, чого прагне отримати від себе людина, яка стимулює своє органи, вона не знайде в собі. Бо має тягу не до себе самої, але до іншої людини. Звичайно, гріх рукоблудства менш страшний за гріх перелюбу, однак, християни намагаються не обирати для себе кращий сорт отрути, але прагнуть за всяку ціну залишатися здоровими максимально довго.

5. Церква та протизаплідні засоби
У той час, як для Католицької Церкви вважається гріхом будь-яке планування вагітності окрім природного (тобто того, який базується на біологічних циклах жінки), Православна Церква сформулювала на це дещо інший погляд. Вона допускає протизаплідні засоби не абортивного типу (зокрема презервативи), які перешкоджають злиття двох начал, однак категорично засуджує використання тих препаратів та маніпуляцій, який направленні на вбивство вже сформованого людського ембріону. Батьківство – це неймовірний привілей і дар Божий. А тому, ставитися до нього слід із великою повагою та священним трепетом. Дітей не «заводить» як песиків – їх треба вимолювати в Господа. І, безперечно, їх не можна вбивати, відривати їм по частинках кінцівки чи травити кислотою, як травлять тарганів. Це ж люди! У багатьох випадках – ще живі.

Переважна частина статевих збочень є не лише духовними, але психічними захворюваннями людини
Переважна частина статевих збочень є не лише духовними, але психічними захворюваннями людини

6. Аборт
Можливість відносно легко позбутися небажаної дитини у випадку вагітності, свого часу відкрила двері багатьом жінкам для активного статевого життя, при цьому даючи можливість не брати на себе надмірної відповідальність за вчинене. Вони більше турбувалися про себе, а не про власноруч убиту дитину. Тим більше, що в таких випадках жінки переважно перекладають усю провину на чоловіків або на обставини, а чоловіки, як «справжні джентльмени», готові зі своєї кишені оплачувати операцію дітовбивства. І хоча відсоток абортів у наш час хоч і потрохи, але впевнено зменшується, особливо в порівнянні з попередніми безбожними роками, аборти й досі залишаються страшною бідою багатьох країн, які розвиваються, зокрема й нашої. Церква категорично засуджує і чоловіка, і жінку, які зробили аборт, і навіть карає лікаря, який зробив це не через медичні потреби, але заради заробітку. За своїм жахом, ніяка історія звершеного аборту не відрізняється від історій убивств дітей своїми батьками вже в зрілому віці. «Аборт не анулює вашу вагітність, а лише робить вас матір’ю мертвої дитини». Церква не лише заохочує людей народжувати та ставати батьками, але й у багатьох випадках готова розділити тягар проблем і випробувань родини, яка опинилася в певній скруті. Християни вчаться допомагати один одному.

7. Збочення та сексуальні перверсії
Не дивлячись на те, що секс для подружньої пари є цілком здоровим і правильним явищем, слід також розуміти, що він, як будь-яка інша добра річ, може бути використаний неправильно, на шкоду самій людині. Якщо ми не будемо вчитися стримувати себе, не будемо докладати свідомих зусиль для боротьби з блудною пристрастю, то зовсім скоро ця пристрасть зробить нас своїми рабами. Переважна частина статевих збочень є не лише духовними, але психічними захворюваннями людини, які слід лікувати в психіатра. Церква нагадує, що цнотливість – ( целомудріє –цілісна мудрість) здобувається свідомою боротьбою з гріхом. І блуд, і святість людини – це її особистий вибір. І хоча людям простіше зняти з себе всяку відповідальність кажучи, що вона народилася з певними задатками, зокрема гомосексуалізмом чи постійним бажанням сексу, треба чесно визнати, що майже завжди це їх особистий вибір і потакання власним нечистим бажанням. Пристрасть це те, що не може нас наситити. Саме тому існують секс-шопи, що люди пересичуються нормальним, здоровими стосунками, а потребують протезів та іграшок.


Поділитися цим текстом із своїм друзями, які будуть вам вдячні. І ставте лайк, звісно.


8. Утримання в піст
В умовах здорової та люблячої християнської родини, на час посту Церква рекомендує статеве утримання. Це нормально і корисно для здорових стосунків. Однак, якщо в родині є проблеми, або віруючим є лише один, намагання дотримуватися церковних обрядів за рахунок явної шкоди партнеру було б недалекоглядно. Апостол Павло радить усе робити «за спільною згодою». Утримуватися в піст від подружнього співжиття, посилаючись на власну побожність, при цьому, не цікавлячись бажаннями та потребами свого партнера – гріх. Про це прямо пише Біблія.

9. Чернецтво та асексуальність
Хоча наші з вами сучасники вже не уявляють життя без надміру інформації про секс, як і тиску з усіх сторін, де використовується людська сексуальність, слід згадати й про тих, хто цілком відкинув статеве життя, як перешкоду до власної досконалості. Монахи та целібатні священики свідомо відмовляються від служіння пристрастям свого тіла, докладаючи зусиль, щоб перемогти бажання власної плоті. Вони мріють подолати бажання тіла заради спасіння душі. Однак, тут треба підкреслити, що чернецтво – це особливий подвиг, доступний лише обраним, і який ніколи не був передбачений для всіх віруючих. Так ось, монахи не заперечують своєї сексуальності, але намагаються приборкати її. У той час, коли особи, які називають себе асексуалами навпаки – відмовляються від статевого життя через відсутність усіляких бажань. Як перші, так і другі не ведуть статевого життя, але заслуги та результат у них різний. Перші отримують вінець праведника, якщо зможуть жити чесно та свято. А іншим потрібно лікування в сексопатолога чи психотерапевта, бо для нормальних людей нормально мати пару, дарувати та отримувати любов, послуговуючись при цьому своїм тілом – храмом Святого Духа.

Статеве життя – це чудова та важлива частина повноцінного та здорового життя людини. Віруючі люди теж ним займаються, при чому, не тільки для продовження роду. Однак секс – це лише вишенька на торті людського щастя. У більшості випадків, живитися тільки такими вишенькамий більше нічим – небезпечно та нерозумно.

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.