Слово після відправи “Страстей”

Слово протоієрея Євгена Заплетнюка виголошене після відправи – Утрені з читанням 12 страстних Євангелій у Великий Четвер, 09 квітня 2015 року, – в Свято-Воскресенському соборі м.Тернополя.

Слово після відправи “Страстей” by Bogoslov.Org on Mixcloud

Немає більшого горя, як проводжати в останню дорогу рідних людей. Україна в ці місяці поховала безліч своїх героїв. І ми сьогодні, напевне, як ніколи раніше, відчуваємо наскільки це складно – прощатися з дорогими та рідними людьми. Наскільки складно усвідомлювати, що ми вже більше їх ніколи не побачимо, що вони більше ніколи не заговорять до нас, не посміхнуться до нас та не будуть більше з нами. Принаймні, на цій землі.

Сьогоднішнє богослужіння перенесло нас в ті хвилини та години, коли Господь прощається з цією землею та з нами. Прощається, щоби на третій день після смерті на хресті, знову до нас повернутися, як про це було написано. У ці хвилини ми, дорогі браття та сестри, переживаємо особливі відчуття. Зустрічаючи радісні події, ми сприймаємо їх певним чином. Але коли ми бачимо, що на наших очах знущаються, б’ють та вбивають праведника, то повинні ставити перед собою кілька важливих запитань.

Найперше питання: – Де я в цьому натовпі? Що я зараз роблю? Чи це не я своїм гріхами призвів до того, що цього святого та направду безгрішного чоловіка б’ють по щоках, палицею по голові, плюють та кричать: відгадуй, хто тебе вдарив?

Безперечно, ми не були там присутні під час такого ганебного дійства. І це не ми вбивали цвяхи в пресвяті Руки Спасителя. Але, ми все одно несемо відповідальність за все те, що відбувається на Голгофі, бо Христос прийшов постраждати для того, щоб нам із вами простити гріхи та дарувати Життя. «Так Господь полюбив цей світ, що віддав Сина Свого єдинородного, щоб кожен хто повірує в Нього не загинув, а мав Життя Вічне». Господь так нас полюбив, що вирішив за нас постраждати. Він волів померти заради нас, щоб ми з вами жили вічно.

Наше завдання сьогодні – сприйняти цю жертву особисто. Довести в першу чергу самим собі, а потім і показати Богу, що ця велика, безцінна жертва для нас пройшла недаремно, що ми є співучасниками смерті та Воскресіння Спасителя. Маємо показати своє розуміння того, що це наш гріх призвів до того, що відбувається нині на Голгофі. Ми хочемо виправити та загладити свій гріх і стояти по той бік від хреста Господнього, де благоразумний розбійник взиває «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє…»
Можна й насміхатися кажучи: «Якщо ти Син Божий зійди з хреста та спаси себе й нас!». Але й можна, лише поглянувши Спасителеві в очі, ясно зрозуміти, що це була не проста людина.

Ми з вами щойно почули з Євангелії про те, як під час розп’яття люди побачили зміни в природі. Це доводило, що перед ними висить убитою не звичайна людина, які лише видавала себе за земного царя не будучи царем. Люди ясно побачили, що вони розіп’яли Сина Божого!

Це були ті самі люди, які напередодні кричали «Осанна Сину Давидовому! Благословен хто йде в ім’я Господнє». Вже за кілька днів ті ж самі люди будуть вимагати від Пилата крові цього праведника. Вони вголос волали про Його кров на себе та своїх дітей. Яке ж це страшне побажання самим собі та своїм дітям – щоб ця кров не була з них змита поки існує всесвіт! І тут потрібно сказати, що це не лише євреї винні в тому, що Христа розіп’яли. Коли ми нині роздумуємо про все те, що відбувається в преторії, на суді в Каяфи та Пилата, ми всі повинні бачити й себе причиною тих подій.

А тому, всі ми повинні частіше каятися в своїх особистих гріхах. Частіше роздумувати про Христа, дивлячись на його любов до нас. Маємо вчитися сприйняти цю любов і ділитися нею з іншими людьми.

Господь не вимагає від нас обов’язкової смерті заради ближнього в обмін на Царство Небесне. Хоча й таке для нас тепер цілком реальне – в країні йде війна. Радше Господь хоче, щоб ми жили заради інших. Він раніше сказав, що «по тому будуть знати, що ви учні Мої, якщо матимете любов між собою». Не по тому, в яку церкву ви ходите та на яку годину ви збираєтесь на богослужіння. Скільки молитов знаєте на пам’ять і які акафісти читаєте чи скільки свяченої води ви випили. Христос хоче від нас одного – любові між собою та всім світом.

Дорогі браття та сестри! У цей Великий Четвер, читаючи ці страсні Євангельські фрагменти, і переживаючи всі ці трагічні події, які передували хресній смерті Спасителя на Голгофі, ми повинні розуміти свою причетність до того, про що читали. Але щоб ми не були просто пасивними спостерігачами, але бути там разом із Христом.

Апостол Петро сказав Ісусу, що навіть коли від Нього відречуться всі, то він сам ніколи не відречеться. На що отримав відповідь: ще півень не проспіває, як ти тричі відречешся від мене. Кожного разу й ми з вами думаємо про себе, що ми здоровіші та сильніші. Але без Бога та Його Благодаті ми безсилі та слабкі, не здатні ні на що. Тому, будьмо обережними надалі, та слідкуймо за своїми вчинками, словами та думками. Щоб коли Христос зустрінеться з нами, ми були визначені стояти по правому боці. Дякую за спільну морлитву. Нехай Господь Бог допомагає нам з християнською гідністю пройти цей шлях, який ще залишився до свята Воскресіння. Спаси вас Господи!

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!