10 фактів із історії Церкви, які ви не знали про Священний Синод

Синод – найвища колегіальна церковна установа для вирішення важливіших справ під головуванням ієрарха вселенської, помісної, автономної чи автокефальної Церкви.
Прообразом синодальної системи був Собор (зібрання) святих Апостолів, котрі вперше зібралися у 51-52 році в Єрусалимі. Тож, які бувають Синоди? Ким і як часто скликаються? Хто може бути членом Синоду?


Главою Православної Церкви є Сам Господь наш Ісус Христос. Однак для зовнішнього керування в кожній помісній (місцевій, самокерованій) Церкві існують різного рівня колегіальні органи, які складаються з ієрархів (єпископату), духовенства (священиків і монахів) та мирян.

Канонічні принципи керівництва Церквою визначені 34-м Апостольським правилом: «Єпископам всякого народу належить знати першого з них, і признавати його за главу, й нічого, що перевищує їх владу не творити без його думки (першого).Творити ж кожному тільки те, що стосується його єпархії й до місць до неї присутніх…».

В залежності від того, який канонічний статус має Церква, у ній утворені певні керівні органи, які контролюють життя Церкви. Окрім того, в залежності від конкретної Церкви певні керівні органи можуть мати власну специфіку. Серед таких органів слід назвати – Помісний Собор, Архієрейський Собор, Священний Синод, Єпархіальна рада, збори благочиння, збори парафіяльної ради, тощо. Кожен із них має власні повноваження та контролює власну ділянку роботи, чітко визначену статутом Церкви.


Чому богослужіння священиків на чужій парафії недійсні?


Незалежно від форми устрою Церкви, глава будь-якої Помісної Церкви обирається собором єпископів і є підзвітний йому. Канони забороняють концентрувати всю владу Церкви в одних руках. 16 і 20  правила IV Вселенського Собору покладають на митрополита обов’язок скликати помісні собори й надають йому право головувати на них. I Вселенський Собор своїми 4 і 6 правилами покладають на першоієрархів піклування про овдовілі кафедри й здійснення керівництва при обранні єпископів, а також затвердження обраних кандидатів. Згідно 9 правила IV Всел. Собору, главі Помісної Церкви (митрополиту й екзарху) належить право приймати скарги на єпископів і призначати відповідні розслідування. Карфагенський Собор своїм 63-им правилом передбачає відвідування першоієрархом підлеглих єпископій, тобто надає йому право візитації. Відповідно до 14 правила Двократногого Собору підлеглі Першоієрарху єпископи зобов’язані, під загрозою позбавлення влади, підносити його ім’я за богослужінням.

У правилах визначено кордони влади першоієрарха. У справах, що стосуються всієї Помісної Церкви, він не може вирішувати нічого важливого без згоди Собору єпископів (Ап. 34, 74; Антіох. 9, 19). Першоієрарх обирається і поставляється Собором підлеглих від нього єпископів, але в разі необхідності підлягає їх суду (III Всел. 1). Першоієрарх в єпархії підлеглого йому єпископа може діяти лише як адміністративна влада, але не як архієрей: він не має права тут ні висвячувати, ні вчити народ, ні здійснювати жодних архієрейських дій без згоди місцевого єпископа (Кормча 58). При вирішенні церковних справ першоієрарх діє не одноосібно, а від імені всієї помісної ієрархії, яка представлена на Соборі. Через Собор проявляється еклезіологічний принцип рівності духовної влади, рівності служіння всіх єпископів незалежно від їх титулів і приналежної їм адміністративної влади.

Згідно 37-го правила Святих Апостолів, скликання Собору (Синоду) раніше відбувалося двічі на рік: у 4-ту неділю після П’ятидесятниці та на 20-й день жовтня. Згодом Трульський Собор видав нове правило: скликати Собор не рідше 1 разу на рік: «Але як, через набіги варварів, і по іншим випадковим перешкодам, предстоятелі церков не мають можливості збирати собори двічі на рік, то вирішено: для вирішення церковних справ, які ймовірно можуть з’являтися, в кожній області обов’язково скликати Собору згаданих єпископів раз в на рік у тому місці, яке, як було сказано раніше, обере єпископ митрополії » (Труль. 8). На запрошення першоієрарха всі єпископи зобов’язані прибути до вказаного їм місця (IV Всел. 19; Карф. 87; Труль. 8). Щоб постанови Собору мали законну силу, він повинен складатися не менше ніж з 3 ієрархів: митрополита і 2 єпископів (Антіох. 16, 20). До компетенції Собору відносяться всі справи, що стосуються церковної області, вирішуватися вони повинні відповідно до догматів і канонів; в іншому випадку Помісна Церква ризикує відпасти від вселенської єдності.

Сьогодні Вищим керівним органом Церкву Священний Синод є у всіх Помісних Церквах, окрім Сербської, Грузинської та Польської Церков. Найбільша кількість членів Синоду в Румунській – Предстоятель та 51 єпископ. Найменша – у Сербській – п’ятеро з Предстоятелем. Повноваження Священного Синоду можуть дорівнювати рішенню Архієрейського собору, а в окремих місцях ці дві структури діють паралельно. Синод дорівнює Архієрейському Собору в Антіохійській, Болгарській, Грузинський, Кіпрській, Елладській, Польській, Албанській, Чеській і Словацькій Церквах. У Церквах Греції, Румунії та Болгарії діють два Синоди – Великий та Малий.

У кожній Помісній Церкві власна кількість постійних і змінних членів Священного Синоду. У Константинополі, Сербії, Елладскій Церквах – по одному постійному члену (зазвичай це сам Глава Церкви.) Найбільше постійних членів у Румунській Церкві – 52. Тимчасових членів немає у Синодах Антіохійської, Олександрійської, Єрусалимської, Румунської, Болгарської, Грузинської, Кіпру, Польської, Албанської, Чеської та Словацьких Церквах. Регулярність скликання Священного Синоду також різна – від щомісяця (Константинополь, Єрусалим), до одного разу на рік (Антіохійська, Елладська). Синоди Росії, Сербії, Болгарії та Грузії збираються декілька разів у році. Румуни, чехи та поляки збираються двічі на рік. На Кіпрі – тричі.

До часу проголошення Православної Церкви України, українські Церкви керувалися наступними правилами.Українська Православна Церква Київського Патрірахату мала свій Синод, в УАПЦ – така структура була взагалі відсутня. Положення про Священний Синод УПЦ Київського Патріархату поміщено в п’ятому розділі свого Статуту. Вища влада в УАПЦ належала Помісному собору. Архієрейським Собором є орган, що діє між Помісними Соборами. Однак вищий постійно діючий орган управління УАПЦ ‒ Патріарша рада


Якщо вам сподобався текст, ви можете підтримати проект гривнею, репостом чи лайком. 


Синод Київського Патріархату складався з патріарха та одинадцяти архієреїв, з них восьмеро ‒ постійні, а троє ‒ тимчасових членів. Постійні діляться на дві групи: 1) за посадою (патріарший намісник митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський, митрополит Львівський і Сокальський, керуючий справами Київського Патріархату й архієрей ‒ секретар Священного Синоду); 2) по обранню (по одному архієрею від Східного, Центрального і Західного регіонів України і один від закордонних єпархій). Тимчасові члени викликаються патріархом і Синодом на один рік по одному від трьох регіонів України. Постійні члени обираються Архієрейським Собором. Кворум Синоду ‒ дві третини членів. У Синоді відбувається одна сесія на рік. Таким чином, каденція тимчасових членів ‒ також один рік. Повноваження ті ж, що і у Синоду РПЦ. Відмінність у тому, що Синод тут є судом другої інстанції (вища інстанція ‒ Помісний собор).

23. До обов’язків Священного Синоду належить:
а) нагляд і піклування про неушкоджене збереження і роз’яснення православної віри, норм християнської моралі і побожності;
б) підтримування єдності з іншими Православними Помісними Церквами;
в) турбота про внутрішню єдність Української Православної Церкви Київського Патріархату;
г) організація внутрішньої і зовнішньої діяльності Церкви та вирішення питань загальноцерковного значення, які в зв’язку з цим виникають;
д) тлумачення канонічних постанов і вирішення практичних питань їхнього застосування;
е) регулювання богослужбових питань;
є) підготовка матеріалів до канонізації святих;
ж) прийняття дисциплінарних постанов, які стосуються кліру, чернецтва і церковних працівників;
з) піклування про рівноправні та партнерські відносини між Українською Православного Церквою Київського Патріархату і Державою згідно з українським законодавством;
и) висловлювання пастирської стурбованості суспільними проблемами;
і) звернення зі спеціальним посланнями до української пастви;
ї) координація дій, спрямованих на підтримку миру і справедливості;
й) прийняття статутів Київської патріархії, єпархіальних управлінь, синодальних установ, монастирів, духовних навчальних закладів, братств і місій, подвір’їв та інших установ, а також змін та доповнень до них.
24. Священний Синод:
а) пропонує і обирає кандидатів на єпископів Української Православної Церкви Київського Патріархату;
б) переміщує єпископів на інші кафедри, у випадку необхідності звільняє їх на спокій;
в) викликає єпархіальних архиєреїв для участі в сесії Священного Синоду;
г) розглядає звіти про стан єпархій і виносить за ними постанову;
ж) в разі необхідності перевіряє діяльність єпархіальних архиєреїв та виносить відповідну постанову;
з) призначає і звільняє ректорів православних богословських академій і духовних семінарій, керівників синодальних установ;
и) приймає постанови про канонізацію святих та про включення до церковного Місяцеслова днів пам’яті святих, канонізованих іншими Помісними Церквами.
25. В разі необхідності Священний Синод може створювати комісії або інші робочі органи для піклування про:
а) переклад богослужбових книг на українську мову і їх видання;
б) підвищення рівня богословської освіти, покращення духовного та морального стану кліру;
в) благодійницьку, місійну і просвітницьку діяльність;
г) виготовлення церковного начиння, свічок, облачення і всього необхідного для відправлення богослужінь;
д) покращення стану чернечого життя.
26. Священний Синод утворює, реорганізує і ліквідує єпархії і синодальні установи, змінює їх назви, утворює ставропігії з наступним затвердженням Архиєрейським Собором.
27. Священний Синод судить усі справи, передані єпархіальними судами.
28. Священний Синод піклується про бюджет Української Православної Церкви Київського Патріархату.
29. Священний Синод тлумачить даний Статут у разі необхідності.

 

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.