Що вам варто знати про Вечірню?

Вечірня – це християнське богослужіння, що традиційно правиться ввечері (звідси й українська назва). Вечірня сягає ранніх століть християнства і правиться у всіх церквах, що бережуть апостольське передання, а також у традиційних протестантських спільнотах (лютеранство, англіканство), звісно, маючи власні особливості, притаманні тій чи іншій конфесії. Деякі пісні вечірні мають древнє походження й сходять до перших століть християнства.

Вечірня служба, чи просто Вечірня, – це перше богослужіння добового кола богослужінь Православної Церкви. Вона може відправлятися самостійно чи в поєднанні з Утренею та Першим часом, складаючи каркас Всенічного бдіння.

Оскільки за церковним численням день розпочинається з вечора, відправа Вечірні завжди відноситься до служби наступного дня. Історично час відправи цього бослужіння коригувався відповідно пори року, дотримуючись принципу «ввечері, але перед заходом сонця».


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Нехай стане молитва моя наче кадило перед Тобою…»


Вечірні церковні богослужіння Православної Церкви є спадкоємцями тих богослужінь Правдивому Єдиному Богу, які відправлялися в Єрусалимському храмі. (Вих. 29:38-39, 41, 30:1,7-8; пор. Лк 8.1-10) Інформації про вечірні богослужіння Древньої Церкви доволі скупі, бо відомі нам тексти більше описують приватні богослужіння окремих християн ніж парафій, однак уже Тертуліан у кінці ІІ ст. згадує про них в контексті розмов про агапи – «вечері любові» з благословенням хлібів і спільною молитвою християнської общини перед сном. Манусткрипт ІІІ століття під назвою «Апостольське передання» містить не лише вказівки на порядок богослужінь, але й робить спробу детального тлумачення та пояснення символіки священнодійств.

За одностайним свідченням авторитетних богословів, найкраще тлумачення символізму відправи Вечірні міститься в творі «Про божественну молитву» блаженного Симеона Солунського.

24712-p

Молитви, піснеспіви та священнодійства Вечірні мають глибокий символічний зміст. На цьому богослужінні ми згадуємо створення Богом світу, Його постійну турботу про людину та все творіння. Зачитані фрагменти Святого Писання повертають нас у старозавітні часи, нагадують про перебування людини в раю, її блаженне життя, гріхопадіння та обітницю Божу про Спасителя Світу, який прийде та поверне людям втрачене Боже Царство.

Також, у молитвах ми дякуємо Богу за прожитий з Його милості цей день, просимо прощення за свої гріхи, особливо гріхи цього дня, просимо «без гріха зберегтися нам», просимо відпочинку від праці знесиленого тіла, і разом із Праведним Симеоном, просимо тихого і мирного кінця нашого життя, коли б нам його Господь не призначив.

Важливо зауважити, що Вечірня служба, будучи лиш першою відправою добового кола, несе на собі певний відбиток незавершеності, і має більше «старозавітній», ніж «новозавітній» характер. Вона підводить християнина до моменту, коли він з впевненістю входить у таємницю ночі, освітлений світлом Христовим, яке просвічує всіх. Однак, у повній мірі відчути новозавітню радість богомольці зможуть лише під час Утрені, а особливо найбільш урочистої частини полі єлею та читання Євангелія. Тоді буде у повний голос проголошено Воскресіння, а явлений Христос Спаситель знову буде Господом усього творіння.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Про відправу Утрені та Вечірні


Важливо зауважити, що під час відправи Вечірні у повній мірі розкривається церковна наука про тижневе та річне коло богослужінь. Кожного дня тижня відповідно Місяцеслову згадується певна священна подія, звершується пам’ять одного чи кількох святих, або ж – на прославу Богородиці звершується прослава певної чудотворної ікони. Хоча, найповніше Діва Марія возвеличується в недільні дні та Богородичні свята.

Окрім того, кожен день тижня дає своє, характерне забарвлення чину Вечірні. Так, в неділю богослужіння наповнене сенсами Воскресіння Господнього, в понеділок – ангелам і Безтілесним Силам, у вівторок – пророкам, серед яких перший Іоан Хреститель, у середу – прославляється Животворчий Хрест Господній, у четвер – згадуються святі Апостоли та Миколай Чудотворець, у п’ятницю – страждання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, Його смерть на Хресті. В суботу службу присвячують преподобним отцям і матерям, а також – всім святим. Того ж дня звершується поминання померлих.

Тіпікон – книга Церковного Уставу – розрізняє три основних типи богослужінь Вечірні: повсякдення, мала і велика (1, 2 і 9 розділ). Повсякдення служиться в будні дні, мала – перед всенічним бдінням, а велика – перед святами та недільними днями. Чин Вечірні входить до складу Літургії Напередосвячених Дарів, а також, Літургії Василія Великого у Великий Четвер і Велику Суботу.
На повсякденній Вечірні початковий псалом не співається, а читається. Немає входу з кадилом. Не читаються паремії, а замість трипсалмія читається рядова кафізма.

Мала Вечірня є скороченою повсякденною і входить до чину Всенічного бдіння.

Коротка схема Великої Вечірні наступна. Після благословення священика – 103 псалом, під час якого священик кадить храм і читає «Світильнічні молитви» перед Царськими вратами. Далі – Велика ектенія, стихи і три псалми, стихири на Господи взиваж, догматик, вхід із кадилом, «Світло тихе». Прокімен дня, якщо є – паремії, потрійна ектенія, «Сподоби Господи», у свята – літія, стихири на стиховні, «Нині відпускаєш», «трисвяте по Отче наш», «Богородице Діво», тропарі та відпуст.