10 фактів, які ви не знали про Воскресіння Христове та воскреслих людей

Святе Писання свідчить про вічність, вкладену в природу людини. Для християнина земне життя, з його біологічними та фізичними обмеженнями лише тимчасова подорож і підготовка до «основного» життя, яке має реалізувати себе у всій повноті у Царстві Божому. А до того всі думки та сподівання християнина спрямовані до того місця, де перебуває Христос.


1. Факт тілесного Воскресіння Христового з самого початку історії Церкви вважався центральним фактом людської історії після гріхопадіння, являючи собою сукупністю всього того, що мовою богослов’я називаємо «Викупленням». «А якщо i Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша» (1 Кор.15:14). Воскресіння Христове перемогло основний наслідок гріха- смерть. Христос Воскрес із мертвих і своєю смертю переміг смерть нашу. Прийнявши на себе людське тіло він оновив людську природу, обожив її, а після смерті – воскресив і возніс на Небеса. Все це Він звершив маючи наше, людське тіло, яке після Воскресіння змінилося, отримавши нові властивості.

2. Апостол Лука у книзі «Діянь Святих Апостолів» свідчить, що впродовж перших сорока днів після свого тілесного воскресіння з мертвих Христос з’являвся апостолам (Діян.1:2-11). Згодом Він зібрав своїх найближчих учнів у Єрусалимі та повелів чекати часу сходження на них Святого Духа. «9 Сказавши це, Він вознісся перед їхніми очима, i хмара взяла Його з очей їхніх. 10 I коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі 11 i сказали: «Мужі галилейськi, чого ви стоїте i дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо» (Діян.1:9-11). Вознесіння Господнє одна з ключових подій історії людства. У ній людська плоть, прославлена та обожена, була піднесена на небеса, де величчю та владою Сина Божого, стала причасною вічної слави.

3. «А наше життя — на небесах, звiдкiля ми чекаємо i Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, 21 Який перемінить тiло смирення нашого так, що воно буде вiдповiдне славному Тiлу Його, силою, якою Вiн дiє i підкоряє Собi все» (Фил.3:20-21). Святе Писання свідчить про вічність, вкладену в природу людини. Для християнина земне життя, з його біологічними та фізичними обмеженнями лише тимчасова подорож і підготовка до «основного» життя, яке має реалізувати себе у всій повноті у Царстві Божому. А до того всі думки та сподівання християнина спрямовані до того місця, де перебуває Христос (Кол. 3: 1), і звідки Він знову з’явиться, щоб привести віруючих до очікуваної мети. Ми знаємо та чекаємо часу, коли Христос змінить наші земні тіла, в яких відчуваємо себе наче в полоні (пор. Рим. 8:23) на нове, інше тіло, схоже на те світле тіло, в якому постав із мертвих Христос (пор. Рим . 8:29). Ап. Павло стверджує, що це преображення людської природи в тілі є проявом чудесної сили Господа Ісуса Христа, яка простягається на всіх християн, як живих, так і померлих (1 Кор. 15:51 і далі).

4. Після Воскресіння Христового змінюється сам спосіб існування людської природи. Господь зберігає тварну людську природу, зокрема й людське тіло, але ця природа відрізняється від нашого людського єства самим способом свого існування. Людська природа Христова після Воскресіння в значній мірі, хоча й не повністю, звільнилася від підпорядкування тій природній необхідності, якій підпорядковане наше тлінне єство. З одного боку, це дійсно людська природа: Сам Господь говорить, що Він не дух і не примара, оскільки «дух тіла й костей не має» (Лк. 24, 39). Апостоли бачать місця від цвяхів на руках і ногах Спасителя, апостолу Фомі Христос пропонує вкласти палець у ці рани. Разом із учнями Христос вживає їжу (Лк. 24: 42-43). З іншого боку, людське тіло у оновленій природі проявляє дивовижні властивості: Господь проходить крізь замкнені двері (Ін. 20:19), вмить зникає після розмови з Клеопою дорогою в Еммаус (Лк. 24:31), вільно змінює Свою зовнішність. Євангелист Марк зауважує, що двом учням Господь з’явився «в іншому образі» (Мк. 16:12), під час явища Воскреслого Спасителя учням на озері, вони Його не впізнали (Ін. 21:4).

5. Православні богослови також зауважують, що зміни, які відбулися після Воскресіння в людській природі Христа, мають не лише негативний аспект. Це означає не тільки звільнення людської природи від влади смерті та тління, але й відновлення нашого єства в його первозданній гідності. Підставою цього відновлення є найтісніше єднання людини з Богом і досконале послух Божественній волі. В. Лоський у своєму «Догматичному богослов’ї» закінчує виклад вчення про Воскресіння словами: «Воскресінням Христа вся повнота життя прищеплюється висохлому дереву людського роду, щоб його оживити».

6. Можемо припустити, що й воскреслі в Царстві Божому людські тіла матимуть інший вигляд ніж мають тепер, однак воно володітимуть рисами, що відображають на собі благодать Божу та віру людей. Так, святі мученики збережуть на своєму тілі шрами від мук, якими вони прославляли Триєдиного Бога. Не зникнуть і на тілах подвижників і аскетів сліди їх багатьох подвигів та аскези, бо ці сліди є символом освячення та обожнення їх фізичної природи. Але й навпаки. За свідченням святителя Василія Великого душі грішників принесуть до пекла з собою сліди своїх гріхів: «Ті, які робили зло, воскреснуть на поталу і сором собі, щоб побачити в самих собі гидоту і відбиток гріхів, яких вони допустилися».

7. Повернення людства до первозданної Адамової гідності означатиме те, що люди знову сприймуть ту природу, яку мали наші прабатьки живучи в Едемі до гріхопадіння. Вони не будуть більше товстими, бо огрядність є наслідком гріхопадіння. У них не буде втоми, голоду та спраги. Не буде потреби в сні та відпочинку. Не буде навіть статевих ознак, але буде особливий стан, схожий до ангельського.

8. Сучасні грецькі богослови стверджують, що така точка зору водночас є відповіддю всім тим, хто зі схоластичних позицій висловлює сумніви стосовно долі тих людських тіл, які зазнали пересадки органів чи трансплантації. Якщо пересадка органів є актом любові, безкорисливого, жертовного служіння, тоді цей вчинок буде навічно зафіксованим на наших духовних тілах, як пряме свідчення повернення людей до стану Адама. Афанасій Великий свідчить, що «той, хто помер у каліцтві в Царстві Божому воскресне здоровим».

9. Воскресле тіло людини також буде мати особливу близькість із вічністю, нетлінням і безсмертям. Кожна людина в момент смерті одразу відчує на собі заперечення, скасування часу та перед до вічності, а згодом – нетління та скасування тління, скасування смерті та стан безсмертя, отримання свободи від гріха. Яскравий приклад такого стану можна бачити на святих мощах – тілах померлих святих чи навіть обожнених живих подвижниках. На них ще в нашому, тварному – фізичному світі проявляються надприродні ознаки, чудеса та знамення. Святі угодники випромінюють Божественний пахощі, навіть коли довго не миються, а незважаючи на сувору аскезу, багаторічний піст і утиски, вони часто є прикладами здоров’я та довголіття. Тіла померлих подвижників, святі мощі, будучи мертвими самі випромінюють життя.

10. Чи не найбільша проблема, яка поки немає остаточного та догматизованого рішення у контексті нашої розмови – це доля шлюбних стосунків у вічності. Ми вже згадували, що «після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах» (Мф.22:30). Звідси маємо сподіватися, що так само, як у більш досконалий бік зміняться самі люди, так у значно кращий, більш досконалий бік зміниться форма та якість стосунків між людьми. На місце шлюбу з’явиться щось, що буде відповідати цьому оновленому та обожненому стану людей. Як зернятко відрізняється від прекрасної квітки чи вже зрілого плоду, так щось принципово нове має змінити звичний нам шлюб і між статеві стосунки, які тепер фактично зникнуть, а з іншого – зникнуть не цілком, бо наша стать є важливою частиною нашої особистісної ідентичності. Як це все поєднається в одному – нам поки невідомо. Ми не можемо це описати, бо така реальність поки не існує.

****
У кінці часів Царство (Царювання) Боже досягне своєї повноти. Після загального суду праведники, прославлені в тілі й душі, будуть царювати з Христом навіки, і сам всесвіт оновиться. Це таємниче оновлення, яке перетворить людство і наш світ (2 Петро 3:13; Об’явл 21:1), в Святому Письмі називається новим небом і новою землею. Це буде час остаточного сповнення Божого задуму, який полягав у тому, щоб все небесне і земне з’єднати під главою Христом (Еф 1,10).

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.