Катасарка, індитія, ілитон. Усе це шати, якими накривають престол. Ці три типи сакральних пелен виготовляються у комплекті зі священичим облаченням. У якому порядку їх кладуть на престол? Що символізують ці шати? З якого часу використовуються в храмах?
Із давніх давен православні християни звершували богослужіння на могилах перших християнських мучеників. Згодом у Церкві утвердилася думка про те, що Божественна літургія має звершуватися лише за наявності св.мощей, як невидимого знаку присутності святих і прямого приємництва їхньої віри. З часом, побудовані християнські храми містили в собі Престіл із вкладеними там мощами, переважно тих святих, на чию честь було збудовано храм. Символічно Престол Православного храму символізує собою нетварний Престол Пресвятої Тройці, Гріб Господень і царственну славу Вседержителя.
Із IV по VІІІ століття загострилася боротьба православних із іновіоорцями та єретиками. Не раз ставалося так, що захоплені православні храми використовувалися або як єретичні храми чи осквернені будівлі. Нерідко, один і той самий храм кілька разів змінював власників, із уваги на церковно-політичну ситуацію в імперії. Таким чином, було надзвичайно важливо мати певний видимий знак, який би підтверджував, що освячений престол безсумнівно належить православним віруючим.
Саме з тих часів зявляються історичні згадки про те, що в церковний вжиток вводяться певні плати з печаткою та підписом єпископа. Вони були свідченням того, що цей храм – православний, а мощі – дійсно належать святим угодникам. Так коротко можна описати історію появи головної частини християнського храму – св. Престола чи Трапези, із Антимінсом на ньому.
Престол – святе місце в православному храмі, на якому звершують Божественну літургію. Престол завжди чотирикутний, висотою приблизно 1 метр, а ширина визначається розмірами самого храму. Якщо престол освячується архієреєм, до чотирьох стовпців по кутах престолу, всереднині роблять п’ятий – коротший, для того, щоб на ньому можна було закріпити ковчег зі святими мощами. Закріпляються стовпчики між собою деревяними кілками, залитими воскомастикою – розплавленою сумішшю воску, мастики, товченого мармуру, смирни, алое та ладану. За тлумаченням преп.Симеона Солунського ця речовина символізує собою погребіння Спасителя, а сам Престіл є живоносним Гробом Господнім.
Кілки або цвяхи, якими скріплено частини Престолу символізують собою ті цвяхи, якими було прибито до Хреста нашого Спасителя та Бога. Після скріплення перстол особливим чином омивається теплою освяченою водою, червоним вином і розовою водою, що символізує приготування та помазування Спасителя перед стражданнями жінкою-блудницею, а також – благовонними речовинами, які помастили Тіло Спасителя кладучи до гробу.
Далі Престол облачається в особливу освячену білу одежу, яку називають катасаркою (з грецьк. катасаркінон) – натільна одіж, словянською мовою – срачиця, сорочка. Біла катасарка повністю огортає стовпці Престолу від стільниці до самої землі, смиволізуючи собою Плащаницю, в яку було огорнуте Тіло Спасителя.
Під час архієрейського освячення Престолу по сорочці обв’язуються спеціальним чином товстими нитками так, щоб усі сторони престолу увінчалися хрестоподібним зображенням. Цікаво, що при цьому використовується приблизно сорок метрів шнурків. Ці шнурки символізують собою ті дороги, якими на суд до первосвященників і старійшин вели Спасителя, а також, Божественну силу та всемогуття, які тримають собою весь всесвіт.
Далі, зверху на Престіл одягають більш святкову та нарядну одіж – індитію. (з грецьк. – одежа). Згідно давньої традиції, архієрей та священнослужителі, які допомагають йому при освяченні до часу, поки не одягнена на Престол індитія і самі звершують богослужіння в спеціальних білих фартухах, теж званими “срачицями – сорочками”. Нині Престол часто вдягається в металеву чеканку чи інше оздоблення. В такому разі на чотирьох його сторонах зображають сцени з Нового Завіту.
На час звершення освячення Престолу з вівтаря назовні виносять усе, що можна фізично винести, а також, по можливості просять вийти всіх мирян, навіть тих, які до того часу прислуговували в храмі. Після освячення предмети повертаються на свої місця. Це зроблено не лише для зручності, але й має особливий духовний зміст. На час освячення, зверштою, як і завжди, Вівтар із освяченим у ньому Престолі символізує Небо та Святеє Святих, куди не може потрапити ніщо нечисте або неосвячене.
На практиці, ковчег із святими мощами вбудований у св.Престіл буває не завжди. Особливо, якщо храм освячується ієрейським чином. У такому разі святі мощі зберігаються на Предстолі не в ковчезі, а зашитими в Антимінс – чотирикутний лляний плат із зображенням на ньому положеного до гробу Спасителя. За своїм значенням Антиміс є рівний із самим Престолом. Зберігається він складем під св.Євангелією, а розкладається на потрійній ектенії, під час прохання за святійшого патріарха та керуючого архієрея (три сторони), та на ектенії оголошених – у проханні “Щоб відкрив їм Євангеліє правди” (нижня).
Сам Антиміст перебуває постійно на Престолі складеним спеціальним чином і загорнутий у ілітон (із грецьк. повязка, обгортка) – плат матерії, переважно темно червоного кольору без жодних. знаків або надписів. Він символізує той плат, яким було обгорнуто голову Ісуса Христа в гробі (Ін.20:7).
У Західній традиції православному Антимінсу відповідає Корпорал, хоча, більше правди в тому, що корпорал швидше є ілітоном, із єдиною різницеюв кольорі – ілітон червоний, а корпорал -білий.
Звичайно, для спасіння душі знати всі ці деталі необов’язково. Однак, для того, щоб називати себе віруючим, і просто, грамотною та культурною людиною, дуже добре цікавитися історію церкви, особливостями богослужінь та їх символікою. Це не тільки розвиває кругозір, але й допомагає нам краще пізнати Бога та Церкву, себто, більше наближує до ідеалу та норми людського життя.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.