Священослужителі особливо готуються до кожної Літургії. Зокрема, кожен священик одягаючи усі властиві його елементи одягу, читає при цьому відповідні молитви, складені з текстів Священного Писання. Як відбувається облачення священика?
Насамперед слід зауважити, що одяг священнослужителів відрізняється не лише від того, який сан має служитель – диякон, священик чи єпископ, але й від того, яке саме богослужіння він звершує. Чим більш урочиста служба, тим більше елементів одягу.
Також, на це впливає ієрархічне становище – настоятелі та священики, які очолюють богослужіння, в окремих випадках богослужіння можуть одягати фелонь, єпитрахиль чи інші елементи, у той час, як іншим священикам цього робити не потрібно.
Для звершення Божественної літургії священик облачається наступним чином. Увійшовши до храму, він чинить три поклони перед св.Престолом, і накладає на себе єпитрахиль і ще раз поклонившись св.Трапезі благоговійно, не кваплячись, йде на солію, перед Царські ворота, де читає вхідні молитви.
Прочитавши молитви священнослужителі заходять у вівтар, цілують Євангеліє та Престіл, тричі вклоняються на схід. По цьому священик бере на ліву руку підризник і благословляє знаком св.хреста промовляючи «Благословен Бог наш…». Так само кожну річ священик благословляє та цілує зображення на ній св. Хреста.
1) Священик одягаючи підризник ( а диякон – стихар) читають молитву: Нехай зрадіє душа моя в Господі, бо зодягнув мене в ризу спасіння і в одежу радощів зодягнув мене; мов на жениха поклав на мене вінець і як невісту прикрасив мене красою.
2) Другим, і найголовнішим елементом священицького облачення є єпитрахиль. Беручи його до рук священик так само благословляє його, цілує на ньому хрестик і промовляє слова: Благословен Бог наш, що виливає благодать Свою на священиків Своїх, як миро на голову, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить до краю одежі його.
3) Третім елементом є пояс – його одягають лише при повному облаченні. Одягаючи його читається молитва: «Благословен Бог, що підперізує мене силою, покладає непорочною путь мою, зміцнює ноги мої, як у лані, і на висотах ставить мене.»
4) А далі – два поручі (нарукавники). Під час одягання правого читається вірш: «Правиця Твоя, Господи, прославилась силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів і великою славою Твоєю стер єси супротивників»., а лівого: Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, – і навчуся заповідей Твоїх.
5) Якщо священик має нагороду набедреник, то одягає його на праве плече говорячи такі слова: «Прив’яжи меч Твій до стегна Твого, Сильний, силою Твоєю і красою Твоєю, і натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.»
6) На всіх богослужіннях, де читається св.Євангеліє священик обов’язково одягає фелонь та якщо має нагороду – митру. Хоча, під час самого читання Святого Писання головні убори скидаються всіма, окрім архієреїв. Священики одягаючи митру нічого не говорять, а одягаючи архієрея протодиякон читає молитву «Положи Господи на голову вінець..»
7) Благословляючи фелонь перед одягненням, священик цілує його та вдягаючи, проказу: «Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.»
Після повного облачення, перед звершенням Проскомідії ( першої частини Божественної літургії, яка звершується у Вівтарі), священнослужителі обов’язково молячись миють руки. Звичайно, в наш час таке миття має більше символічне, духовне значення. Хоча з практичних міркувань воно на Літурнгії використовується двічі – перший раз на початку богослужіння, а вдруге – після «Отче наш» – перед Причастям.
Важливо зауважити, що диякони не мають права не лише облачатися, але й розоблачатися без благословення священика. А тому, перед службою беруть благословення на те, щоб одягнути стихар із орачем і поручами, а після неї – споживши св.Дари – благословляються щоб знімати священний одяг.
Спеціальний церковний одяг священнослужителів, як і все інше, що зустрічаємо в православному храмі, багатьом критикам сьогодні може видаватися чимось архаїчним або застарілим. Тим не менше, саме таке спадкоємство у внутрішньому та зовнішньому є тим скарбом святих отців, яким у повній мірі володіє сьогодні лише Східна Церква. Будемо цей скарб досліджувати, шанувати, а через пошану до церкви будемо шанувати і Самого Бога, Який там невидимо перебуває свою благодаттю.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.