Дата Великодня. Щороку ми святкуємо Пасху в інший день. Як саме визначається дата цього святкування у католиків і православних. Чому частина протестантів святкує Великдень разом із католиками, а інші — з православними?
Із давніх-давен, для обрахунку дати дня святої Пасхи використовуються спеціальні таблиці, звані пасхаліями. Вони враховують значну кількість календарно-астрономічних величин для визначення дати Пасхи та інших перехідних свят для будь-якого року. Українські Церкви користуються традиційним календарем, укладеним ще при Юлії Цезарі в 45 році до Р.Х. Саме цей календар називають «старим стилем», на відміну від григоріанського календаря, який використовує Західна (Католицька) Церква. Григоріанський календар, введений 1582 року папою Григорієм ще називають «новим стилем».
Про дату святкування Великодня Церква мала міркування ще на Першому Вселенському Соборі 325 року, що зібрався в Нікеї. І хоча задовго до IV століття існувала практика святкувати Великдень у першу неділю після 14 нісана, все ж для того, щоб поставити остаточну крапку в іноді виникаючих суперечках про це, Святий Собор уклав та узаконив певні непорушні принципи обчислення цього дня. На перший погляд, це досить складно збагнути людині, яка ніколи не займалася дослідженням цих питань. Зрештою, від пересічного християнина таких навичок сьогодні ніхто й не вимагає.
Отже, згідно правила цього Собору, святкування православної Пасхи повинно звершуватися в першу неділю після весняного повномісяччя. Повний місяць повинен бути або в сам день весняного рівнодення, або після нього, якщо ця неділя випадає після єврейської Пасхи. Якщо це не так, святкування православного Великодня переноситься на перший недільний день після єврейської Пасхи. Таким чином, святкування православної Пасхи завжди лежить у границях від 22 березня до 25 квітня старого стилю, або від 4 квітня до 8 травня нового стилю.
Проблема полягає в тому, що враховуючи відому похибку «13 днів», Православній Церкві нині дотриматися цих постанов не завжди можливо. Дослідники календарного питання приводять у приклад 2002 рік. Тоді перша неділя після астрономічного рівнодення (21 березня) і повного місяця (це єврейська Пасха, 15 нісана = 28 березня, вівторок) випала на 31 березня. Це й був законний день Пасхи у західних християн, і він відповідав всім нормам пасхалії, прийнятої I Вселенським Собором. Однак, за юліанським календарем ця неділя випадала на 18-те березня, яке не могло бути Великоднем, оскільки юліанське рівнодення відстає на 13 діб! Тому, православні святкували Великдень уже після другого весняного повного місяця. Так само буде вираховуватися Пасха і цього, 2016 року, і ще в 2021-му. Так відбувається в кожному 5,8,11,16, 19 роках 19-тирічного циклу. Таким чином, не перейшовши на григоріанський календар, Православна Церква сама змушена порушувати власні канони.
Розбіжність між датами Великодня у Православній та Католицькій Церквах зумовлена різницею в обчисленні церковних повень і різницею в 13 днів між сонячними календарями. Західна Пасха в 30% випадків збігається зі східною, в 45% випадків випереджає її на тиждень, в 5% на 4 тижні і в 20% на 5 тижнів. Різниці в 2 і в 3 тижні не буває.
Для тих протестантів, які підкреслюють своє історичне спадкоємство з часів Мартіна Лютера та Кальвіна, важливо наслідувати традиції католицької церкви, в лоні якої вони й з’явилися. Для іншої групи протестантських деномінацій більше важлива власна інтеграція в те середовище, де вони перебувають. Отже, вони без проблем користаються “старим” стилем, разом із православною більшістю.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.