22 грудня відзначають свято Зачаття Пресвятої Богородиці праведною Анною. Згадка про цей празник міститься у Типіконі святого Савви V ст., однак його поширення припадає аж на VIII ст. Що відомо про цю подію та загалом про виникнення свята? Чому саме 22 грудня?
Зачаття Пресвятої Богородиці – свято Православної Церкви, яке щороку відзначається 22 грудня. Важливість цього свята прямо випливає зі значення події, згадуваної того дня. У цей день видимо для людей починається здійснення нашого спасіння: на світ приходить Та, яка стане Матір’ю нашого Господа.
Свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була донькою священика Матфана, який походив із коліна Левія. Заміж Анна вийшла за Іоакима – чоловіка родом із Галлії, однак, певний час родина жила у Вифлеємі, поки не перебралася до Єрусалиму. Більше двадцяти років праведне подружжя просило для себе продовження роду. Зглянувшись на смиренні молитви Йоакима та Анни, Господь послав їм архангела Гавриїла з доброю звісткою. Той сповістив уже літньому подружжю про скоре народження в них Доньки, якій належить бути прославленою серед усього роду людського. Ця історія не ввійшла до Святого Писання, але відома нам із древнього писемного джерела ІІ століття – протоєвангелія Якова.
Оскільки Церква вважає початком життя людини не фізичне народження, але вже сам момент її зачаття, то зовсім скоро поява цього свята започаткувала цілу низку святкувань, присвячених Пресвятій Богородиці. Відомо, що до часів Несторіанської єресі (IV ст.) Церква майже не знає свят на честь Діви Марії. І лише з того часу, відколи Третій Вселенський Собор сформулював правдиву точку зору на особу, значення та роль Діви Богордиці в справі нашого спасіння, поступово з’являються все нові способи вшанувати Її пречисте ім’я серед народу Божого. Серед таких способів – присвята особливих днів у церковному календареві Божій Матері.
Так ми знаємо, що свято Різдва Пресвятої Богородиці з’явилося в VІ столітті, а в місяцесловах Церкви до V століття не було жодного свята на честь Божої Матері. Свято Зачаття, яке святкується рівно за дев’ять місяців до Різдва Богородиці, вважається святом пізнішим, але й нижчим за своїм значенням. Не відомо коли воно з’явилося вперше, але письмові джерела XVIII-XI cтоліть до нас донесли проповіді та повчання на це свято Андрія Критського, Георгія Нікомидійського, Іоана Евбейського. Це дає пістави стверджувати, що все-таки свято Зачаття Богородиці – одне з найдревніших Богородичних свят Церкви. Точно відомо, що воно вже вшановувалося як загальноцерковне в першій половині VІІІ століття. 1166 року Візантійський імператор Мануїл визначив свято Зачаття Богородиці одним із тих церковних свят, у які заборонялося працювати.
Подія зачаття праведною Анної Пресвятої Богородиці – предмет богословських суперечок між Східною та Західною Церквами. 8 грудня 1854 року папа Римський Пій IX видав буллу (офіційну грамоту, розпорядження) Ineffabilis Deus, згідно якої стверджувалося, що зачаття Пресвятої Богородиці відбулося надзвичайним способом, а саме, Йоаким і Анна з уваги на майбутні заслуги свого фізичного онука – Спасителя Світу Ісуса Христа – не передали своїй доньці Марії першородного Адамового гріха. Це твердження було введено в догмат Католицької Церкви, обовязковий для спасіння всім католикам. У той час, як Православна Церква таку думку категорично відкидає, не знаходячи для неї жодних вагомих підстав ні у Святому Писанні, ні в Священному Переданні Церкви.
Цей день віддавна є улюбленим святом вагітних жінок, які моляться до святих прабатків Іоакима та Анни, а також, до Пресвятої Богородиці, про легкі та успішні пологи. Це свято стверджує гідність людського життя ще з часів зачаття, та є кращою проповіддю проти абортів – навмисного убивства ненароджених дітей.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.