Не сумуйте! Ми їх врятуємо!

Коли на похоронах хочуть заспокоїти згорьованих родичів чи друзів, то завжди знаходиться людина, яка голосно всім каже: «Ну, що ж… Померлим – вічна пам’ять, а нам живим – многая літа!», цим самим натякаючи, що життя продовжується навіть всупереч існуючим смертям, хворобам та проблемам, а відтак, присвячувати весь свій вільний час лише стражданнями за покійними людьми дуже не конструктивно та не розумно. Треба знаходити в собі сили та йти далі, як би важко це не було. І така думка доволі здорова, хоча погоджусь, що адекватно її сприйняти буває неймовірно складно.

Як священик хочу сказати про інше. Я дуже тішуся, що в ці дні наша нація преображується. Вона якісно змінюється на наших очах, а неймовірний приклад жертовності та героїзму одних людей, запалює до цього інших.

Будьте певні, що ці зміни помітні не лише нам. Україна в ці дні та місяці показує себе цілому світу такою, якою вона є. Особливо для тих, у кого раніше вона асоціювалася лише з Шевченком – футболістом, Чорнобилем і братами Кличками. Це найкраще вкладення в розвиток та відновлення нашої держави – здатність конкретними вчинками здобути собі добру репутацію та довіру в партнерів. Так, ті згадані епізоди нашої історії, безумовно, знакові для всіх нас. Але, історія України – це не лише ці три епізоди! Ми всі різні та набагато глибші ніж про нас знає світ.

Безглуздий теракт над Україною – лакмусовий папірець на людяність. Він не лише показав справжнє обличчя вбивць, він ще й показав наше вміння співчувати людському горю. Слава Богу, що нині ми ще здатні сприйняти чужу біду, як свою власну. А це краща ознака того, що ми залишаємось людьми, всупереч будь-якій сатанинській агресії та чисельним спробам ворога зробити нас подібними собі. Коли люди плачуть за незнайомими людьми, бо не вважають їх чужими для себе, це вже перемога нації. Ми ростемо, а це не може не вражати і не надихати.

Так, у нас є ще чимало проблем на фронті. Але будьте певні, що Бог ніколи не покине людей, які потребують Його допомоги. Особливо тих, що намагаються бути її гідними. З богословської точки зору ця війна, як і всяка інша війна чи випробовування, – це щось схоже на біблійне дерево пізнання добра і зла. Кожен зриває з нього плід на свій власний смак – хтось добро, а хтось – зло.

1456_n

У ці дні мене часто запитують, чому Бог допускає таке жахіття. Відповідаючи на це я намагаюсь пояснити, що ця трагедія, які і будь-яка інша трагедія в житті людини – лише один невеликий пазл величезного Божого плану. Ті кусочки, які складені в цю картину не Богом, а людьми, можуть бути для нас дуже й дуже болючими. Наше завдання в такому випадку не закривати на них очі, а робити правильні висновки, тобто, надалі облаштовувати своє життя так, щоб більше такого не допускати. Смерть тіла це, безумовно, жахливо. Але й не найгірше, що може трапитися з людиною.

Пригадуєте, як Гіркін виправдовуючись плів, що люди в збитому ним літаку вже були мертвими задовго до інциденту? Я одразу подумав, що це сам Гіркін говорить про себе. Він давно духовно мертвий. Він живий тілом, але більше нічого живого та цінного в ньому не залишилося. Це просто духовно та душевно хвора чи пуста людина, яка має своїм завданням на землі помножувати гріх: смерті, брехню та горе. Все що завгодно, тільки не честь та гідність, за яку так виступають. Ви подивіться, що навіть мусульманські терористи знаходять у собі мужність визнавати свої вчинки, а після терактів офіційно виголошують, що це справа їхніх рук. Тут ми бачимо ще більшу ницість – я не я, хата не моя, і взагалі, це не ми, а вони!

Це люди (?), які живуть у тій паралельній реальності, де є сенс каятися в гріхах царевбивства Ніколая ІІ, але недопустимо визнати вбивство трьох сотень неповинних дорослих та діточок. Так само й брехливе й боягузливе Ху@ло жодного разу не зміг визнати, що він розпочав війну проти України. Це війна боягуза, що навіть у випадку перемоги (чого бути не може в принципі), означала б його чергову ганьбу та пекло. Люди переможців, можливо, й дійсно не судять, але Бог судить усіх і кожного і цей суд неминучий.

Збити літак вимагає особливої техніки та навичок. Спробуйте лише власноруч зробити рогатку і попасти нею в живу пташку. Не думаю, що це вам удасться з першого разу. Збити літак на такій висоті це не випадкове вбивство – «з необережності». Особисто я ніколи в це не повірю. І безумовно, це саме той випадок, коли тварюки вистрілили, але вбили не лише 300 невинних людей, але й самих себе. І буквально і духовно.

Вічна пам’ять померлим, а нам – многая літа. Життя продовжується. На нас чекають нові перемоги. Не уникайте їх, якщо можете: без скорботи не буває спасіння, а без Голгофи немає порожнього гробу. Своєю святістю та простотою ми врятуємо себе, а разом із цим Європу та Америку. Не вони нас спасатимуть, а ми їх! І не сумнівайтесь. Бо де козак – там і слава!

Дякую за увагу. Доброї вам суботи, навіть якщо ви не єврей :). Не сумуйте!

19/07/14

************************

Я давно не писав довгих нотаток. Не тільки тому, що в мене було обмаль часу. Хоч і це правда. Просто, я дав собі час прийти в себе, а від неймовірних емоцій та переживань, які мене переповнюють, повернутись до здорового глузду. Принаймні, до того, що видається здоровим глуздом особисто для мене. То ж коли я міг не писати – я таки не писав. Але нині я не стримався. Соррі )

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!