Йдеться про молитву “Достойно є…” Кого ми славимо в цій молитві? Яка історія цієї молитви? Коли саме її співають? Що означають слова: “присноблаженну і пренепорочну”, “без істління Бога Слово породила”, “сущу Богородицю”? Чому Богородицю порівнюють з Херувимами?
Проповідь у неділю Жінок-мироносиць, виголошена в Свято-Воскресенському соборі м.Тернополя протоієреєм Євгеном Заплетнюком 26 квітня 2015 року.
Про літію, освячення хлібів та літійник (всеношник). На Всеночній перед святами на тетраподі ставиться литійник з п’ятьма хлібинами на згадку про чудесне Христове помноження хлібів, а також із пшеницею, вином та олією в окремих посудинах. Священик благословляє ці дари, молячись, щоб Господь “завжди умножив їх у цьому місті і по всьому світі Божому”. З яких
У наш час багато хто вважають себе християнами і це, звісно, чудово. Однак, треба бути відвертим, і з повною відповідальністю треба сказати й інше. Якщо ми називаємо себе християнами, але не робимо того, чого навчає Церква, ми обманюємо самі себе. Ми – лицеміри, самозванці. Коли я, білий українець, почну на всі лади називати себе негром,
Святе місце пустувати не може. Цю відому фразу зазвичай говорять ведучи мову про конкуренцію між людьми. Мовляв, будь-яка зручна та прибуткова вакансія ніколи не буде простоювати, – на неї завжди знайдеться відповідна кандидатура. Що, погодьмося, цілком логічно. Але, ще більше ця фраза є правдивою, коли ведемо мову про духовне життя людини.
Невід’ємною частиною православних богослужінь є читання чи спів під час відправ фрагментів Святого Писання. Він найменших, окремих віршів до розлогих текстів, які цитують цілі абзаци чи навіть сторінки Біблії. Оскільки Святе Писання є безумовним віронавчальним, моральним і догматичним авторитетом для віруючих людей, свята Церква вважає не тільки бажаним, але й необхідним напоумлювати, навчати своїх вірних
Дуже часто люди приходячи до храму очікують, що Бог усіма можливими способами буде віддячувати їм за зовнішнє благочестя ( за піст, молитву, милостиню) та, буквально, “втручатиметься” у їхнє побутове життя. Такі «віруючі» чомусь свято переконані, що Сам Господь, як мінімум – особисто, вирішуватиме для них усі існуючі проблеми, ще по мірі поступлення. На жаль, саме такою для певної категорії людей
