У попередній нашій розмові ми згадували про важливість, і навіть, обов’язковість читання. Окрім того, що читання книг є, чи принаймні має бути, постійним супутником всякої адекватної та культурної людини, бо це є наш розвиток, поступ, ріст, у справі саме духовного читання у нас є ще один важливий пункт.
Вступаючи на стежку Чотиридесятниці, особливо корисно нагадувати собі про те, що піст – це не лише утримання в їжі та розвагах, але й водночас – час максимальної чесності, відвертості. І звичайно, в першу чергу – чесності самим із собою. Наприклад, коли знаєш напевне, що можеш понести подвиг, але виправдовуєш себе, і придумуєш сотні причин, чому цього не робити: не постити, як треба, або не молитися скільки визначено, тощо.
Що таке пророцтво з точки зору Церкви? Пророцтво – це така харизма (особливий Божий Дар) обраній людині чи спільноті відкривати волю Божу для всього світу. Слово пророцтво люди часто пов’язують із передбаченнями майбутніх подій, однак це не зовсім вірно. Дійсно, в давнину syjls пророче служіння було пов’язане із знанням пророками майбутніх подій.
Сьогодні гість нашої рубрики – протоієрей Євген Заплетнюк, клірик Тернопільської єпархії УПЦ Київського Патріархату. – Отче Євгене, наскільки реальним є об’єднання Української Православної Церкви Київського Патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви? – Об’єднання Православних Церков України в єдину спільноту – це процес, який, насправді, вже давно триває.
Із лицьового боку купюр євро зображені ворота та вікна, а на зворотній – мости. Чимало людей намагаються ідентифікувати ці об’єкти, вгадуючи де ж саме вони могли їх бачити раніше. У дійсності, щоб вони не відгадували – вони помиляються. Усі ці «фото» не є зображеннями реальних об’єктів, вони вигадка дизайнерів, які таким способом намагалися зобразити різні архітектурні стилі.
Наша розмова сьогодні про парамани і аналави. Це елементи одягу ченців різної ієрархії. Походження, що символізує, у яких випадках використовується? Чернецтво – унікальний духовний феномен у Християнській Церкві. Із одного боку, це вже не мирянський чин, але з іншого – ще й не священицький.
Некоторые люди, когда хотят унизить институт Церкви, всегда показательно подчеркивают, что для них вера и религия – это понятия не всегда идентичны. То есть, в Бога они, конечно, верят, но вот традиционные способы поклонения для них совершенно не приемлемы. В первую очередь потому, что в Церкви работают очень плохие священники, которые уж никак не имеют права учить жизни других.
