Євромайдан очами священика УАПЦ. Як і де шукати вихід?

Ситуація в Україні набирає обертів, емоції зашкалюють, гнів затуманює очі, закриваючи серця на Любов. Заклики до мирного протесту не завжди і не всіма почуті, а багато хто навіть вважає їх неправильними. Як і де шукати вихід – читайте в розмові журналістки видання «Львівська пошта» Ольги Хворостовської з протоієреєм УАПЦ Євгеном Заплетнюком.

– Отче, яка позиція в цьому конфлікті УАПЦ?

Наша свята Українська Автокефальна Православна Церква категорично засуджує прояви будь-якого насильства, а тим більше того, що спрямоване на мирне, невинне та беззахисне населення. Ми закликаємо обидві сторони конфлікту сісти за стіл переговорів і вияснити усі болючі питання, не допускаючи жодних силових методів. Безперечно, УАПЦ вимагає від чинної влади знайти та притягнути до відповідальності винних у кривавому побоїщі, що сталось з п’ятниці на суботу 1 грудня, на Майдані Незалежності. Як самих виконавців, так і тих, хто давав команду.

Українці мають бути цілковито упевнені в тому, що в майбутньому такого жаху з ними більше ніколи не повториться. А для цього ми повинні поіменно знати тих нелюдів, що живуть серед нас. Не варто надто виправдовувати їх кажучи, що це всього лиш їх робота. Стокгольмський синдром – це те, що колись погубить Україну. Якщо людина лише за одну зарплату може бути здатною на таке звірство, то на що вона буде здатна, коли їй запропонують подвійну суму? Краще про це подумати заздалегідь та підстрахуватись.

– Як втримати людей від дій, які можуть призвести до непоправного?

Треба розуміти, що навіть найвдаліший експромт повинен бути ретельно підготовлений. Ціль людей, які хочуть сьогодні перемогти існуючу злочинну систему, не в самих мітингах, і не лише в мільйонних зібраннях. Тож, перше, що повинні робити люди – це об’єднуватись під розумними началом. Без спільної координації дій найбільше наше товариство буде нагадувати лише стадо баранів, що розбігається у різні сторони, як і куди хоче. Координатори повинні тримати людей в курсі всіх справ, а основне – стримувати їх від необдуманих дій, здатних привести до непоправних наслідків. Очевидно, війни перемагаються не в битвах, а за столами переговорів.

У нас війни, слава Богу, ще немає, але якщо люди будуть вести себе не так як треба – вона обов’язково буде. За повідомленнями преси, до Києва вже стягують танки. Перемогти неприятеля без крові – дуже велика мудрість. Церква завжди залишалась з народом, бо Вона і є сам народ. Тому, перш ніж почати всяку добру справу, ми закликаємо людей помолитись до Бога, і попросити для всіх Небесної допомоги. Я чимало чув докорів, навіть на свою адресу, що священикам не місце в політиці. Але це не бажання знайти себе в політиці. Це бажання пастиря розділити долю своєї пастви в повній мірі.

Євромайдан очами священика УАПЦ. Як і де шукати вихід?

Ви напевне чули, що Михайлівський Золотоверхий прихистив чимало людей. За повідомленням, що облетіли весь світ, мітингувальники навіть спали в одному з приділів собору. Так от, хочу зауважити, що для того, щоб перемогти, потрібно не спати в соборі, а молитися Богу. І не лише в якусь одну ніч, а постійно. Бо лише той, хто з Богом – може перемогти, бо сила Божа в немочі являється. Загальнонаціональна молитва перед цілком непевним майбутнім – чудове продовження вдало розпочатої учора справи.

– Як «розрулити» цю ситуацію так, щоб не втратити шансів змінити країну, але і не призвести до загострення чи затягання конфлікту?

Краще всього на цьому розуміються політики та політтехнологи. Єдина порада від Церкви – не бути байдужим. Мовчанкою зраджується і Бог, і Церква, і Україна. Нема чого відсиджуватися перед телевізором, коли вирішується майбутнє власних дітей та внуків. В залежності від того, скільки нас буде, змінюватиметься й інтонація тих, хто вестиме з нами переговори. Якщо ви вірите в те, що діти нинішніх політиків, котрі не знають української мови, мають мільйони в іноземних банках та вілли за кордоном, пов’язують своє майбутнє з нашою державою, мені вас безнадійно шкода. Ви живете у світі власних хворобливих фантазій.

– Яким Вам бачиться вирішення нинішньої ситуації, у чиїх це силах?

Достеменно сказати про це вам не зможе ніхто. Все залежатиме від того, як довго люди будуть готові триматись, і наскільки кардинально вони будуть налаштовані уже через кілька днів. Не треба забувати, що Помаранчева революція увійшла в історію й тим, що минула без крові. Чорна п’ятниця з невинної крові лише розпочалась. Тому, жоден з ймовірних варіантів виключати не можна.

У будь-якому випадку, Церква нагадує усім людям доброї волі про те, що злом перемогти зло – неможливо. Лише добро та любов можуть перемогти диявола, від якого вони сильніші. Не біймося виявляти свої громадянські права, і, як жителі цивілізованої держави в центрі Європи, сміливо заявляймо про них, поки є можливість. В іншому випадку ми ризикуємо втратити усе, а злочинна влада більше ніколи нам цього не простить. Наша власна «Європа» не може початися з байдужості. Зате саме в байдужості можна буде знайти її кінець.

Ми закликаємо духовенство та мирян УАПЦ помножити свої молитви за мир, та упродовж часу, поки не врегулюється конфлікт, додавати на богослужіннях особливі прохання та читати молитви на ектенії за Україну. Так робить наш Предстоятель, так роблять наші всі єпископи. Нехай так надалі роблять і всі інші священики та миряни. Наша зброя – молитва та любов. Ними й переможемо!

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.