Аллилуйя – вигук у церковних піснях, що віддавна вживався у християнському богослужінні, як вступ або закінчення молитви з додаванням слів: “Слава Тобі, Боже”. Слово «аллилуя» – це латинська транслітерація древньоєврейського слова «халелу-Йа’х» – «славте Бога». Це одне з небагатьох слів єврейського лексикону, що залишилося без перекладу в християнській, православній традиції. Зазвичай, у нас в православному побуті багато оригінальних грецьких слів, у той час, як єврейських багато менше.
Це короткий піснеспів, що прославляє Творця за Його велике милосердя до людей. Найчастіше вживається, як заключний приспів інших молитов, наприклад при читанні кафізм на Утреній, після псалмів на всіх Часах, під час читання шестопсалмія, під час молебнів та панахид. В православній практиці, найчастіше, читається тричі, з додаванням слів «Слава Тобі, Боже». На повсякденній Утреній Великого посту співається без цього додатку. Також, «аллилуйя» співається замість «Бог Господь…» там само.
У Старому Завіті це слово зустрічається близько 24 рази. Один раз у книзі Хронік, а 23 рази в Псалмах. При чому, в випадку псалмів це слово може бути частиною вступу до псалма (Наприкл. Пс. 106, 111—113, 135, 146—150), його закінченням (104—106, 113, 114—117, 135, 146—150) або ж основною частиною – першим та другим одночасно (106, 113, 135, 146—150).
У Новому Завіті слово «аллилуйя» зустрічається чотири рази, зокрема в 19 розділі книги Об’явлення Іоана Богослова. (Об. 19:1,3,4,6). Там воно вживається в пісні прослави Богу, після того, як ним було знищено велику блудницю – Вавилон Великий.
– А коли під час богослужіння вживається такий вигук?
Під час православних відправ, можна зауважити кілька основних фрагментів служби, коли це словосполучення використовується.
1) Під час Малого входу. Клирос, а на архієрейському богослужінні священнослужителі, входячи до вівтаря, співають вірш «Спаси нас Сину Божий, що воскрес з мертвих, співаємо тобі: Аллилуйя»
2) Після Апостола, але перед Євангелією співаються т.зв. алиллуарії – три вірші зі Святого Писання, розділені співом «Аллилуйя».
3) Цим виголосом завершується Великий вхід після «Херувимської пісні» та сама «херувимська».
4) Під час причастя священнослужителів у вівтарі, хор співає причасник. Він, зазвичай, закінчується триразовим виголосом «Аллилуйя».
5) Його так само співається тричі після причастя мирян.
6) Пісня подяки після причастя Святих Дарів «Нехай сповняться уста наші…» також закінчується цим словом.
У богослужіннях добового кола це слово надзвичайно поширене, оскільки вживається під час читання псалмів. Воно може завершувати читання кількох або одного псалмів, чи навіть, окремого вірша з псалма.
– Чому не вживається перекладена форма цього вигуку?
Швидше за все, так сталось тільки тому, що на момент перекладу священних текстів це, а також кілька інших оригінальних єврейських слів (наприклад «Амінь»), були вже відомою та усталеною формулою. Отже, їх переклад був не тільки зайвий, але й в певному сенсі шкідливий: він ще більше заплутував людей, для яких вводилося нові слова та нові поняття. Хоча, безумовно, видозмінені форми цього слова, у значенні «Хваліть Бога» чи «Слава Богу» вживаються під час богослужінь. (Порівняйте «Хваліть імя Господє…» або «Слава во Вишніх Богу…»). Приклади, коли під час перекладу сакральних текстів окремі слова чи словосполучення залишаються не перекладеними доволі поширені.
– І чи не гріх вживати це слово у повсякденних розмовах, як це дехто робить?
Звичайно, це порушення третьої Заповіді Господньої (Вих.20:7, Повт.5:11), яка буквально навчає так: «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно». Як ми вже раніше згадували, це слово – складне. Воно утворилося від поєднання слів «славте – Яг». «Яг»- скорочена форма одного з Старозавітних імен Божих – Ягве. Отже, той, хто виживає бездумно, без належної пошани та благоговіння слово «Аллилуйя» переступає конкретну заборону Божу.
Сьогодні в багатьох країнах стало «модно» використовувати це слово замість радісного вигуку «Ура!». Пісня з назвою «Hallelujah» є звуковою доріжкою мультфільму про Шрека, а відомий шведський співак Др.Албан уже багато років виконує на дискотеках і вечірках композицію «Sing Hallelujah».
Очевидно, сучасні християни надалі повинні бути особливо ретельними до своєї мови та поведінки, та не допускатися того, до чого свідомо допускаються безбожники та атеїсти.
І на завершення. Наша коротка розмова про відомий церковний виголос буде не повною, якщо ми не згадаємо майже курйозну історію, пов’язану з ним. Сталася вона в Росії. Богословські суперечки щодо того, як правильно співати «аллилуйя» по закінченні псалмів – тричі чи два рази – стали однією з причин церковного розколу XVII cтоліття. Раніше, однаково вживалися обидва способи. Після довгих та жорстоких суперечок Великий Московський Собор 1666-1667, який засудив та позбавив сану патріарха Никона, остаточно заборонив «сугубити» – співати двічі «аллилуйя». Досі така традиція збереглася тільки серед старообрядців і єдиновірців.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.