Звідки походить традиція освячувати хліб (паску), яйця і молоко перед Великоднем? І чи така традиція притаманна всьому православному світу чи лише наша локальна?
Свято Пасхи, Воскресіння Христового – найважливіше та найбільш радісне свято для християн. Із давніх-давен віруючі зустрічали його з особливою урочистістю та пишнотою. Годі вже говорити, що всі богослужіння добового кола Православної Церкви мають своєю серцевиною відправу Євхаристії, до якої вони є своєрідним введенням і підготовкою. Кожна недільна відправа Божественної літургії є своєрідним прожиттям і оновленням у досвіді «малої Пасхи». У той час коли саме відправа Божественної літургії в ніч Великодня є нашою повноцінною участі у службі «Святої та Великої Пасхи».
Слово «Пасха» – означає «перехід», «визволення». Ми святкуємо свій перехід від існування в полоні гріха смерті до вічного життя з Богом, у Його вічному й блаженному Царстві. Христос Воскрес Своїм Тілом, щоб дати нам можливість самим уже більше ніколи не вмирати. Тіло Христове – це Свята Церква. Отже, Воскресіння Христове – це воскресіння кожного члена Церкви.
Одним із найбільш древніх ритуалів на Великдень, які в наш час збереглися лише в окремих помісних Церквах, був ритуал «христосування» – люди вітали один одного тричі «святим поцілунком» тричі цілуючись у ланіти (щоки) зі словами «Христос Воскрес – Воїстину Воскрес». Сьогодні такий чин можна зустріти лише в окремих парафіях і монастирях. Зазвичай, подібна традиція цілування зберігається лише в чині Літургії між священнослужителям, під час співу Символа віри. Про цей звичай пише святитель Іоан Золотоуст.
Вітання: «Христос Воскрес – Воїстину Воскрес» є надзвичайно давнє. Його можна знайти ще в Святому Євангелії від Луки, яке розповідає нам про подію Воскресіння та радісну звістку, яку розносили по світу апостоли (Лк. 24:34).
І вже безперечно, особливим моментом святкового богослужіння на Пасху є освячення Артоса, та принесених Пасхальних хліба, масла та яєць. Власне, освячений пасхальний хліб, який приносять для освячення віряни – є певним різновидом Артоса – особливим способом освяченого церковно-ритуального хліба. Справа в тому, що з роками традиція причастя всіх присутніх у храмі почала занепадати. Не в останню чергу це було викликано тим, що християни особливо ревно та кілька разів сповідалися та причащалися в час Чотиридесятниці та Страсної седмиці. Для того, щоб не позбавляти їх можливості відчувати особливу духовну радість цього дня, було встановлено особливий чин освячення Пасок і пасхальних куличів.
В окремих Помісних Церквах Пасхальний Агнець для освячення та споживання на Великдень роблять саме у вигляді Ягнятка – на символ Ісуса Христа – Пасхального Агнця, який був мучений, убитий, але воскрес на третій день.
Подібна традиція освячення ритуального хліба на Великдень відома не тільки в Православній Церкві по всьому світу, але й у багатьох інших християнських віросповіданнях, які не відмовилися від давньої апостольської традиції. Чим «новіша» та радикальніша спільнота чи культ, тим частіше вони відмовляються від цієї чудового та благодатного обряду.
Освячення яєць та масла на Великдень символізує собою освячення та благословення тієї їжі, яка більше сорока днів була заборонена для вживання. Якщо хто з християн боявся «занечиститися» вживанням скоромного, то тепер священик своєю молитвою явно благословляє її вживання. Особливо цінним таке благословення їжі було для тих, які прибули до храму, долаючи десятки чи сотні кілометрів, як це було в давнину. Для цих людей участь у пасхальній трапезі мала не лише духовне, але й цілком практичне значення: вона відновлювала сили втомленим подорожуючим богомольцям, які витрачали нерідко кілька днів для того, щоб взяти участь у Великодньому святкуванні.
Іншою важливою особливістю святкування Великодня в Православній Церкві є те, що на відміну від усіх інших святу році, Пасха святкується цілий тиждень, а якщо з Фоминою неділею (Антипасхою), то всі вісім днів. Усі ці дні Царські ворота залишаються відчиненими, і не закриваються навіть під час причастя священнослужителів. Богослужіння в ці дні повторюють Пасхальні, лиш із невеликою різницею. З уваги до величі свята, читання «Царю небесний» (молитву до святого Духа) замінено на триразове «Христос Воскрес».
А традиція дарувати та освячувати на Великдень крашанки – яйця прийшла до нас з І століття. Тоді імператор мав звичай отримувати дарунки від своїх підлеглих. Марія Магдалина – одна з учениць Христових, прийшла до Тіверія Августа, то принесла йому в подарунок звичайне куряче яйце. Імператор почувши про те, що сталося в Єрусалимі не повірив, і сказав – не можливо тому статися, щоб мертва людина ожила. Швидше це яйце поперед нами поміняє колір. У цю ж мить біле яйце в його руках стало червоним, засвідчуючи правдивістьслів святої Марії та правдивість проповіді Святої Православної Церкви з того часу та по наші дні.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.