Про літію, освячення хлібів та літійник (всеношник). На Всеночній перед святами на тетраподі ставиться литійник з п’ятьма хлібинами на згадку про чудесне Христове помноження хлібів, а також із пшеницею, вином та олією в окремих посудинах. Священик благословляє ці дари, молячись, щоб Господь “завжди умножив їх у цьому місті і по всьому світі Божому”. З яких предметів складається литійник? І перед якими саме святами його ставлять на тетраподі?
1. Ще з давніх, старозавітних часів, хліб, єлей, вино та пшениця складали основу раціону – фізичної поживи вибраного народу (Повт. 8:8, 11:14; 1Пар.12:40). Вони ж і були символами щирої жертви людей Богу під час релігійних відправ (Повт.18:4; Чис.18:12; 2Пар.31:5). Лише ці продукти дозволялося приносити в храм для благословення, а нині лише вони використовуються як «матерія» – речовина, під час звершення церковних Таїнств. За своїм символізмом чин благословення хлібів схожий не лише до чину відомих «Агап» – «вечорів любові», але й до Євхаристії – Таїнства Святого Причастя. Безперечно, символічно даний чин відсилає нас до чуда Спасителя, який помножив п’ять хлібин для тисячей народу (Мф 14:13-23; Мк 6:30-46; Лк. 9:10-17; Ін 6:1-15).
2. Історія чину благословення хлібів під час богослужіння надзвичайно давня і, безперечно, сягає своїм корінням ще перших віків християнства. Очевидно, тут слід нагадати практику палестинських монастирів, і зокрема, лавру преп. Савви Освяченого та місцеву традицію звершення Всенічного бдіння. Богослужбовий чин цієї саме обителі після XII століття здобув особливе поширення у всій Православній Церкві та дійшов до нашого часу.
3. Значна частина церковних істориків і літургістів появу чину благословіння хлібів пов’язує саме з особою святого Савви Освяченого (+532), який намагався у своєму монастирі дотримуватися повноцінної відправи Всенічного бдіння, яке мало тривати від заходу сонця до сходу. І саме тому він не жалкував коштів для фізичної підтримки братії. Про це пише Кирило Скифопольський. Також він у житії преп.Феодосія Великого неодноразово згадує про чин благословення хлібів у великі свята та роздачу їх всім, хто прийшов до святої обителі. Напередодні святкових днів всі монахи, як самітники, так і ті, хто жили в келіях, а їх кількість досягала до 700 чоловік, повинні були збиратися в лавру на богослужіння, яке розпочиналося звечора. А оскільки більшість монахів, місцевих жителів і паломників не могли покидати монастир уночі через тривалі відстані та труднощі маршрутів, з’явилася традиція роздавати присутнім у храмі по шматку хліба та чаші води чи вина, які перед цим благословлялися настоятелем.
4. В одній із редакцій Єрусалимського уставу ХІІІ ст., який також отримав у церкві зальне поширення, чин благословення хлібів уже в той час не мав практичного значення. Це сталося тому, що ця «малоазійська редакція» уставу була розрахована не на аскетів чи самітників, але на практику монастирів, де братія живе разом. А відтак, має можливість перед богослужінням прийняти трапезу, як це звичайно буває при потребі. Таким чином, бдінню передують додаткові елементи – мала вечірня та вечеря (трапеза) після неї. Обряди Вченічного бдіння, які раніше мали практичне значення заміняється символічними виходом до притвору (замість урочистої хресної ходи по монастирю св.Савви ), та благословення 5-ти невеликих хлібів (замість благословення великої кількості хлібів для їжі паломників).
5. Остаточну редакцію (кодифікацію) чин благословення хлібів отримав в «Уставі священнослужіння» Царгородського патріарха Філофея (Коккіна) (+1379), вказівки якого надзвичайно близькі до вказівок багатьох пізніших Типіконів, зокрема тому, який нині використовується в Українській Церкві. Однак, в сучасному грецькому Типіконі Віолакіса (1838р.) чин благословення хлібів було зміненно відповідно до сучасної парафіяльної практики.
Тут можна поставити лайк чи поділитися дописом із друзями [fb_button]
6. Не дивлячись на те, що обряд благословення хлібів має, як ми вже згадували, суто чернече походження, він отримав широке поширення й в парафіяльній практиці. На Русі до XVІІ ст., цей чин звершувався напередодні великих свят, а чин благословення звершував старший священик, навіть якщо храмі був присутнім єпископ. Також у кафедральних соборах і монастирях могли також посвячуватися кутя (коливо) та канун (напиток із муки із солодом, але без хмелю, типу квасу чи узвару.) при чому читалася молитва на благословення колива, дещо змінена з чину літії на вченічній. В парафіяльних храмах освячені хліби віруючим не давалися, але посилалися найбільш поважним прихожанам, як особливе благословення.
7. Чин благословення хлібів на літії, відповідно Типікону, повинен звершуватися під час кожної відправи Всенічного бдіння. Однак, у сучасній практиці його звершують лише напередодні великих свят. Благословенний хліб роздається під час читання канону та звершення помазання на полієлеї. Освячений єлей та пшеницю можна використовувати в їжу, а єлеєм також помазують під час віправи Утрені. Церковні правила категорично забороняють священикам благословляти одні й ті самі продукти двічі.
8. У грецькій церкві (Константинопольському патріархаті) існують і власні особливості цього чинопослідування. Зокрема, цей чин може бути замовлений парафіянами, як треба. Віруючі приносять для благословення велику кількість хліба та вина, не лише 5, але скільки захочуть, навіть кілька десятків. А головне – він може звершуватися окремо, поза чином Вченічного бдіння, якого в грецькій парафіяльній практиці взагалі немає, а відтак, може бути звершений, як в кінці Вечірні, так і в кінці Утрені.
Що вам варто знати про Вечірню? – читайте також пов’язаний текст.
9. Літійниця – особлива церковна посудина, на якій освячуються священнослужителями хлібці, пшениця, вино та єлей (олива). Найдревніша літійниця в світі зберіглася в монастирі св.Катерини, на Синаї. Літійниця складається з трьох підсвічників, двох підставок для стаканчиків для вина та оливи, чашечки для зернят пшениці та блюда для хлібців. Старообрядці, за древнім православним звичаєм, не використовують ємність для пшениці, а ставляють хліби відразу на зерна.
10. Благословення хлібів під час відбувається наступним чином. Під час співання тропаря свята, після триразового кадінння довкола тетраподу, на якому стоїть літійниця з усім згаданим вище, священик читає молитву освячення. Під час неї він бере один хлібець і благословляє ним інші чотири, при цьому цілуючи перший. А потім, проказуючи в словах молитви «хліби ці, пшеницю, вино та єлейю…» показує на них рукою. Відповідно, вино повинно бути з лівого боку від священика, а єлей із правого, щоб при цьому ще раз утворилося хресне знамення. Після благословення священик заходить у вівтар царськими вратами, а диякон, чи інший священик, заносить за ним літійницю вже через дияконські двері. Далі священик закінчує відправу Вечірні, а церковнослужителі готують хліби, розділяючи їх на частинки та поливаючи вином, щоб потім роздати богомольцям під час помазання на полієлеї. Важливо зауважити, після вживання таких хлібців, якщо бдіння звершувалося, як це належить уночі, Устав наказує повне утримання від їжі та пиття. Єрусалимський устав також із найдревнішої редакції наказує що влітку, коли ніч коротка, благословенні хліби можна їсти лише після Літургії.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.