Вечірня – це християнське богослужіння, що традиційно правиться ввечері (звідси й українська назва). Вечірня сягає ранніх століть християнства і правиться у всіх церквах, що бережуть апостольське передання, а також у традиційних протестантських спільнотах (лютеранство, англіканство), звісно, маючи власні особливості, притаманні тій чи іншій конфесії. Деякі пісні вечірні мають древнє походження й сходять до перших століть християнства.
Вечірня служба, чи просто Вечірня, – це перше богослужіння добового кола богослужінь Православної Церкви. Вона може відправлятися самостійно чи в поєднанні з Утренею та Першим часом, складаючи каркас Всенічного бдіння.
Оскільки за церковним численням день розпочинається з вечора, відправа Вечірні завжди відноситься до служби наступного дня. Історично час відправи цього бослужіння коригувався відповідно пори року, дотримуючись принципу «ввечері, але перед заходом сонця».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Нехай стане молитва моя наче кадило перед Тобою…»
Вечірні церковні богослужіння Православної Церкви є спадкоємцями тих богослужінь Правдивому Єдиному Богу, які відправлялися в Єрусалимському храмі. (Вих. 29:38-39, 41, 30:1,7-8; пор. Лк 8.1-10) Інформації про вечірні богослужіння Древньої Церкви доволі скупі, бо відомі нам тексти більше описують приватні богослужіння окремих християн ніж парафій, однак уже Тертуліан у кінці ІІ ст. згадує про них в контексті розмов про агапи – «вечері любові» з благословенням хлібів і спільною молитвою християнської общини перед сном. Манусткрипт ІІІ століття під назвою «Апостольське передання» містить не лише вказівки на порядок богослужінь, але й робить спробу детального тлумачення та пояснення символіки священнодійств.
За одностайним свідченням авторитетних богословів, найкраще тлумачення символізму відправи Вечірні міститься в творі «Про божественну молитву» блаженного Симеона Солунського.
Молитви, піснеспіви та священнодійства Вечірні мають глибокий символічний зміст. На цьому богослужінні ми згадуємо створення Богом світу, Його постійну турботу про людину та все творіння. Зачитані фрагменти Святого Писання повертають нас у старозавітні часи, нагадують про перебування людини в раю, її блаженне життя, гріхопадіння та обітницю Божу про Спасителя Світу, який прийде та поверне людям втрачене Боже Царство.
Також, у молитвах ми дякуємо Богу за прожитий з Його милості цей день, просимо прощення за свої гріхи, особливо гріхи цього дня, просимо «без гріха зберегтися нам», просимо відпочинку від праці знесиленого тіла, і разом із Праведним Симеоном, просимо тихого і мирного кінця нашого життя, коли б нам його Господь не призначив.
Важливо зауважити, що Вечірня служба, будучи лиш першою відправою добового кола, несе на собі певний відбиток незавершеності, і має більше «старозавітній», ніж «новозавітній» характер. Вона підводить християнина до моменту, коли він з впевненістю входить у таємницю ночі, освітлений світлом Христовим, яке просвічує всіх. Однак, у повній мірі відчути новозавітню радість богомольці зможуть лише під час Утрені, а особливо найбільш урочистої частини полі єлею та читання Євангелія. Тоді буде у повний голос проголошено Воскресіння, а явлений Христос Спаситель знову буде Господом усього творіння.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про відправу Утрені та Вечірні
Важливо зауважити, що під час відправи Вечірні у повній мірі розкривається церковна наука про тижневе та річне коло богослужінь. Кожного дня тижня відповідно Місяцеслову згадується певна священна подія, звершується пам’ять одного чи кількох святих, або ж – на прославу Богородиці звершується прослава певної чудотворної ікони. Хоча, найповніше Діва Марія возвеличується в недільні дні та Богородичні свята.
Окрім того, кожен день тижня дає своє, характерне забарвлення чину Вечірні. Так, в неділю богослужіння наповнене сенсами Воскресіння Господнього, в понеділок – ангелам і Безтілесним Силам, у вівторок – пророкам, серед яких перший Іоан Хреститель, у середу – прославляється Животворчий Хрест Господній, у четвер – згадуються святі Апостоли та Миколай Чудотворець, у п’ятницю – страждання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, Його смерть на Хресті. В суботу службу присвячують преподобним отцям і матерям, а також – всім святим. Того ж дня звершується поминання померлих.
Тіпікон – книга Церковного Уставу – розрізняє три основних типи богослужінь Вечірні: повсякдення, мала і велика (1, 2 і 9 розділ). Повсякдення служиться в будні дні, мала – перед всенічним бдінням, а велика – перед святами та недільними днями. Чин Вечірні входить до складу Літургії Напередосвячених Дарів, а також, Літургії Василія Великого у Великий Четвер і Велику Суботу.
На повсякденній Вечірні початковий псалом не співається, а читається. Немає входу з кадилом. Не читаються паремії, а замість трипсалмія читається рядова кафізма.
Мала Вечірня є скороченою повсякденною і входить до чину Всенічного бдіння.
Коротка схема Великої Вечірні наступна. Після благословення священика – 103 псалом, під час якого священик кадить храм і читає «Світильнічні молитви» перед Царськими вратами. Далі – Велика ектенія, стихи і три псалми, стихири на Господи взиваю, догматик, вхід із кадилом, «Світло тихе». Прокімен дня, якщо є – паремії, потрійна ектенія, «Сподоби Господи», у свята – літія, стихири на стиховні, «Нині відпускаєш», «трисвяте по Отче наш», «Богородице Діво», тропарі та відпуст.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.