У своїх попередніх розмовах про богослужіння Православної Церкви ми вже згадували про те, що серцевиною всього богослужбового кола є відправа Божественної літургії. Саме слово «Літургія» – грецьке, в перекладі українською означає «спільна справа», або «загальне служіння» оскільки, звершується Літургія завжди урочистим чином, у присутності духовенства та мирян. Слід згадати, що сам священик без пастви звершувати цю відправу не має права, бо один не може явити собою повноту Церкви – духовенства та мирян.
У Літургії існує ще інша назва – «Обідня». Вона з’явилась у наслідок практики древньої Церкви, котра полягала в тому, що віруючі після цього богослужіння влаштовували особливі обіди для бідних, із принесених до храму дарів. Цю назву не потрібно плутати з «Обідницею» – штучно утвореним богослужінням на зразок Літургії, однак без моментів приготування до Причастя, освячення св.Дарів та самого Причастя.
Святе Таїнство Причастя було встановлене Самим Господом Ісусом Христом під час Таємної Вечері (Мф.26:26-29, Мк.14:22-25, Лк.22:19-21). Після благословення Хліба та Вина Спаситель подав першу Євхаристію своїм Учням та заповів звершувати її на спомин про Нього.
Згідно цього заповіту, вже після Вознесіння, Апостоли почали збиратися разом та звершувати таїнство Причастя, поєднуючи його з читанням Святого Писання, співом псалмів, молитов та інших пісень. Перший такий чин Літургії відомий нам надзвичайно давно, ще з апостольського часу. Його авторство приписують апостолу Якову, першому єпископу Єрусалимської Церкви. Згодом, близько IV століття чин Божественної літургії був записаний святителем Василієм Великим, а по ньому – святим Іоаном Золотоустим. Ці два чини й до нині присутні в церковному вжитку та є основними в нашій Помісній Церкві.
Сам чин Літургії можна символічно розділити на три частини. Спочатку приготовляється «речовина» для таїнства – правильним чином хліб та вино готуються до освячення. Далі – до таїнства молитвами священика та народу Божого готуються самі люди. І заключна, третя частина, на якій звершується саме таїнство. Перша частина називається – Проскомідією, друга – Літургією оголошених, третя – Літургія вірних.
Сьогодні ми поговоримо про першу частину Літургії – Проскомідію. Українською – це слово «принесення». Так названо першу частину відправи, оскільки в древності до початку служби віруючи приносили до храму хліб та вино для Таїнства Причастя. Хліб принесений віруючими називається «просфорою» – від грецького слова – просферо –«приношу», тобто, просфора – це хліб, що приноситься Богу.
Для причастя використовується квасний, чистий, пшеничний хліб. Печуть його спеціальним чином – у вигляді двохповерхової булочки зі знаком хреста на верху, яку нині теж називають просфорою.
Для звершення Проскомідії потрібно п’ять просфор. Та просфора, з якої беруться частинки для причастя вірних називається – Агничною просфорою. Та, з якої витягуються частинки в честь Божої Матері – Богородичною просфорою. А за чини святих – Девятичинною. Якщо є традиція приносити віруючими просфори на поминання, то перші п’ять випікаються більшими за розмірами.
Вино для Причастя береться виноградне, червоне, яке своїм виглядом символізує кров Христову. Під час служби його двічі змішують з водою, в пам’ять про те, як із пробитого ребра Спасителя витекла кров і вода.
Перед відправою Проскомідії відкривається завіса Царський врат, і після виголосу священика «Благословен Бог наш…», читець на клиросі починає читання Часів – Шостого та Дев’ятого. За своїм змістом ці молитви відповідають духовному змісту самої Проскомідії.
- Проскомідія звершується наступним чином. Спочатку з найбільшої просфори вирізається та витягується середина, т.зв. Агнець. Священик ставить його посередині дискосу та робить на ньому невеликі надрізи з чотирьох сторін. Далі він копієм «пробиває» – проколює Агнець з правого боку, та вливає до чаші вино та невелику кількість води.
- Далі з іншої просфори – Богородичної – витягують частинку в честь Божої Матері, яку покладають із лівого боку від Агнця.
- Із третьої просфори витягаються дев’ять частичок, на честь святих угодників: Іоана Предтечі, пророків, апостолів, святителів, мучеників,преподобних, безсрібників, праведних Іоакима та Анни, святого дня та святого, чия Літургія звершується.
- Із четвертої просфори виймаються частички за здоров’я живих – тих, хто за кого подали «записки» на проскомідію.
- П’ята просфора завжди призначена для виймання частичок за померлих. Пом’янувши всіх живих і померлих, священик знову повертається до четвертої просфори, з якої витягує частичку за себе, промовляючи слова «Пом’яни, Господи, і моє не достоїнство, та прости мені всяку провину вільну та невільну».
Символічно перша частила Божественної літургії в різний час згадує нам різні біблійні події, зокрема, Різдво Христове та Його пречисті страждання. А детальний перелік чинів святих показує єдність земної та небесної Церкви. Із цього богослови роблять висновок про важливість і значення Проскомідії не тільки для звершення самого таїнства Причастя, але й узагалі – для всіх віруючих. Після причастя витягнені частинки за живих і померлих опускаються в чашу з найсвятішою Кров’ю Христовою, а священик просить, щоб Господь «омив (у Ній) гріхи всіх, що поминался Чесною Своє Кров’ю, молитвами Святих».
Після звершення Проскомідії, диякон або паламар приносять до жертівника розпалене кадило. Священик обвіває почергово фіміамом звіздицю, та покриває нею дискос, а дискос – першим малим покрівцем. Так само, він обвіває другий малий покрівець, покриваючи Чашу, а великим «Воздухом» покриває Чашу та Дискос одночасно.
Завершується проскомідія кадінням св.Жертовника та заготовлених на ньому Св.Дарів. Далі священик читає заключну молитву та після звичайного закінчення – короткий відпуст та після кадіння храму – починається сама Божественна літургія.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.
