Особливості архієрейського богослужіння: рипiда

Святкові богослужіння завжди вражають богомольців своєю красою та пишнотою. Храмова архітектура, церковний спів, благоговійні руки священнослужителів не можуть не справляти враження на жодного віруючого. Але можна сміливо стверджувати , що справжнім апогеєм всякого урочистого богослужіння Православної Церкви є його відправа архієреєм. Символізуючи Ісуса Христа в Його славі, кожен єпископ звершує службу з особливими предметами, які є приналежністю лише найвищого духовенства. Давайте про них коротко згадаємо.

Насамперед, можна згадати особливі підсвічники – дикірій і трикирій. У першому підсвічнику дві свічки які символізують дві природи Ісуса Христа – Божественну та людську, а в другому три свічки, на символ Пресвятої Тройці. Тримаючи їх у руках в особливі моменти єпископ хрестоподібно благословляє ними народ в храмі. Іншим елементом архієрейського богослужіння є орлець – круглий коврик, який стелеться під ноги єпископу. Свою назву він отримав тому, що на ньому зображено орла, який летить над містом. Орлеці підкреслюють особливу гідність єпископського сану. Орел – символ вищого небесного творива, на якому і тримається, твердо стоїть архієрей увесь час богослужіння. Також слід згадати і архієрейський жезл. Це прикрашена палиця, увінчана нагорі символом хреста та зображенням символічних двох змій, – символів мудрості. Ще іншим елементом архієрейського богослужіння є рипіди. І про них ми зараз скажемо трохи більше.

Рипіда (опахало, віяло) – зображення шестикрилих серафимів відбите на металевому крузі, прикріпленому до довгої ручки. Символічно рипіди нагадують віруючим про присутність на богослужінні небесних сил безтілесних. Використовувались вони під час відправ ще з найдавніших часів. Літургічні вказівки до Апостольських постанов вказують двом дияконам стояти по обидва боки св.Престолу та обвівати Святі Дари, тихо відганяючи комах. У той час рипіди виготовляли з тонкої шкіри, з пір’я павичів чи тонкого полотна та мали суто практичне значення.

Уже до VII cт. у свідомості Церкви рипіди отримують своє духовне значення, являючи собою херувимів та серафимів, невидимо присутніх під час молитви. І за переконанням істориків, уже приблизно з часів правління Патріарха Єрусалимського Софронія (+641), на них почали зображати ангелів – переважно серафимів.

Вселенський Патріарх Фотій (IX ст.) говорить про рипіди вироблені з пір’я, як образ шестикрилих серафимів, які, за його думкою покликані «не допускати непросвіченим зупиняти свій погляд на видимому, але відволікати їхню увагу, щоб вони навернули свій мислений зір на небесне, а від видимого прямували до невидимого та прямували до невимовної краси».

86100633_4842959_ripidi_nakloneni

У сучасній практиці бувають круглі, квадратні чи зіркоподібні. Свій кінцевий вигляд рипіда отримала наступний. Це промінисте золоте коло, може бути із срібла чи позолоченої бронзи, на яке нанесено зображення шестикрилого серафима. Це коло закріплене на довгій дерев’яній палиці.

Подібно тому, як під час богослужіння диякони відганяють від Святих Дарів комах і створюють над святим Престолом рух рипід, схожий на помах крил, так Сили Небесні відганяють духів пітьми від місця звершення найголовнішого Таїнства Церкви, та осіняють храм своєю присутністю. Доречно буде пригадати, що ще в Старозавітній Скинії, за повелінням Божим на Ковчегом Завіту було облаштовано образи двох херувимів із чистого золота. Але не лише там – багато зображеннь херувимів були й в інших місцях.

Щойно висвячений диякон, який символізує собою ангела, отримує в руки рипіду, якою неспішно та хрестоподібно обвіває Дари, після виголосу священика: «Пісню перемоги співають, виголошують , викликують і промовляють… »

Рипіди виносяться під час Великого входу під час Літургії, в інших передбачених уставом часах, зокрема під час хресних ходів за участі єпископа. Рапідами осіняється гріб спочилого архієрея та читання дияконом Євангелія.

Оскільки, як ми вже згадували, архієрей під час богослужіння символізує собою Самого Ісуса Христа, то з часом рипіди стали приналежністю лише архієрейського богослужіння. Лише як виняток, право служіння з рипідами давалось архімандритам деяких великих монастирів. Сьогодні така практика майже забута.

Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.