10 порад священика, як підготуватися до зустрічі Різдва Христового

Хто з нас не чекає Різдва! Хрускіт білого снігу під ногами, темно-синє зоряне небо з безліччю мерехтливих зірочок і однією найбільшою! А ще, незабутній смак мандаринок і запах ялини з сіном. Кутя, узвар і пісний борщ із вушками. У кожного з нас свої власні асоціації з цим святом. Усі ми знаємо, що до Різдвяних свят потрібно особливо готуватися. Краще всього – заздалегідь. І чим раніше, тим краще. Як тут не пригадати старий анекдот про те, як чоловік повернув продавцеві напередодні придбану ялинку, мотивуючи єдиним аргументом – вона хоча й красива, блистить і пахне, але все одно бракована – не приносить радості.

Сьогодні я б хотів поговорити з вами про те, як зробити, щоб Різдвяна ялинка тішила кожного з нас, а свята стали для нас не лише причиною для обжерства та лінощів, але й джерелом справжньої сердечної радості. Вашій увазі десять порад від священика, як краще всього підготуватися до зустрічі Новонародженого Спасителя. Вони, звісно, не є панацеєю, але при умові дотримання хоча б половини з них, ви ніколи не забудете цьогорічне Різдво! Я вам обіцяю!

1. Відвідати церкву щодня, або максимально часто. Незалежно від того, православний ви чи католик, у традиції цих церков святу Різдва Христового передує особливий піст. Піст це не лише особливий раціон, але й особливий спосіб життя. В час посту християни мали б вести себе зовсім по-іншому. Чекаючи особливого Гостя, ми не лише ззовні прикрашаємо свої оселі, але й готуємо для Нього своє серце. І тут мають значення найменші дрібниці. Бог не проти того, щоб ми їли, пили та веселилися. Однак, всьому свій час. Поки, наше завдання – до свят покращити свої стосунки з Богом через молитву, піст та милостиню. Краще всього молитися в храмі. Краще всього постити разом із усією Церквою. Краще всього, творити милостиню разом із іншими братами і сестрами. Давайте спробуємо з вами зробити те, чого ми ніколи не робили : будемо ходити в храм Божий щодня, і там проводити в молитві хоча б пів години. Можна й більше, але краще менше, але не лінуючись виконувати це правило ревно й без утоми. Чимало людей беруть на себе неймовірні подвиги, які вважаються їм спочатку легкими, але минає кілька днів, вони взагалі про них забувають. Те, що швидко запалюється, швидко й згорає!

2. Прочитати Катехізис чи Закон Божий. Митрополит Філарет (Дроздов), упорядник одного з найкращих підручників із Закону Божого, актуального вже кілька століть, якось писав, що кожен православний християнин повинен прочитувати Катехізис хоча б один раз на рік. Зауважте, він говорив це людям, які в школі й так студіювали цю книгу й без особливих нагадувань архієрея! Більшість із нас, на жаль, цього не роблять. Ми вважаємо, що для для такого нудного читання в нас немає достатньо часу, а ще – все, що тами пише давно знаємо – це ж дитяча книжка! У дійсності, ми не тільки давно забули те, що знали, але й колись не знали всього так добре, як би це належало знати. Богослів’я це складна наука, яка вимагає до себе уважного ставлення. Також нагадаю, що православними християнами нас робить не формальне членство в Церкві, але засвоєння та прийняття за істину православних догматів віри. Якщо ми не знаємо нічого про це, ми, на жаль, православні лицеміри, чи, як влучно писав один богослов, – «фантастичні християни». У нас про себе висока думка, для якої в дійсності немає жодних підстав. Не знаючи різниці між таїнствами та обрядами, літією та панахидою, вечірнею та всенічною, Трійцею та трикирієм, вся наша участь у храмових ритуалах позбавлена жодного сенсу. До справжньої віри проводять справжні знання, а не забобони вашої бабусі. Щороку перечитуймо «Закон Божий» та Православний Катехізис, Євангеліє. Обіцяю, що дізнаєтесь багато нового.


10 порад священика для тих, хто ще не передумав постити – важливий текст, який доповнює цей.


3. Вивчити (нарешті!) з родиною значення слова «говіння». Сенс нашого приготування до свята Різдва – максимально близька зустріч із Новонародженим Спасителем. За вірою Церкви, така зустріч вона можлива лише в святих Таїнствах, зокрема – в Таїнствах Сповіді та Причастя. Власне, той піст, про який ми вже згадували на початку розмови, й повинен увінчатися нашою Сповіддю та Причастям у сам день Різдва. Нічого кращого та святішого за це бути не може! А якщо так, то до цього повинні йти ми не самі, але зі своїми родичами та друзями. Якщо я дійсно люблю своїх дітей, своїх батьків і подружнього партнера, я намагатимуся зробити все можливе, щоб разом із ними причаститися під час святкової Божественної літургії. Що таке «говіння»? Це особливий період, коли християни максимально пожвавлюють власне духовне життя. Вони готуються до Причастя святою Сповіддю, а до Сповіді – постом, добрими справами та помноженою молитвою. «Синтез» благочестивого життя – говіння. Синтез родинного щастя та єдності – участь у спільній Євхаристії. Заплануймо собі це.

4. Вимкнути Інтернет. Чимало людей, які постійно відвідують храм Божий, приймають участь у службах і ведуть доволі активне церковне життя, залишаються залежними від багатьох шкідливих звичок і навіть цілком буденних речей. Серед нас є такі, що люблять багато й смачно попоїсти, у добрій компанії можуть хильнути чарчину-другу, чи добряче затягнутися цигаркою. А ще, можна бути залежними від телевізора, книжок, Інтернету, спорту, музики чи автомобілів. Я не знаю, як можна змусить вас любити все це хоч трохи менше. Однак, нам треба хоча б пробувати правильно розставити пріоритети. Бог – завжди на першому місці. Подружній партнер на другому. Діти на третьому. Батьки на четвертому. Робота на п’ятому. А ще в нас є пристрасті та гріхи, які постійно крадуть наші сили та час. В період посту до них слід бути максимально категоричними. Не можеш не сидіти в телефоні чи планшеті, хоча б не вмикай інтернет. Не можеш без інтернету – хоча б обмежуй час в соціальних мережах. Не можеш не сидіти в Фейсбуці чи Твіттері – просто нічого не пиши, не коментуй та не став лайки. Нехай ця «ярмарка марнославства» хоч трохи часу пройде повз тебе. Подаруй собі тишу. Відпочинь від електронного пилу та сміття.

5. Пройти медогляд. На жаль, наші люди не люблять себе. Вони не слідкують за собою, не шанують своє духовне, психічне та фізичне здоров’я. І, як люблять жартували лікарі, спортивний костюм купляють лише коли збираються до лікарні. Слід нагадати, що наше тіло – це велика цінність в очах Бога. Це – храм Святого Духа. І тому, кожного разу, коли ми робимо щось, що шкодить нашому здоров’ю – ми чинимо гріх перед Богом. Як священик, я часто відвідую лікарню, де постійно нагадую пацієнтам: не забувайте слідкувати за собою! У наш час величезна кількість смертельних болячок успішно лікується на ранніх стадіях. Інша справа, що до лікарями ми йдемо, коли вже надто пізно. Подумаймо про це. Наше життя характеризується не лише тривалістю, але й якістю. Ти можеш прожити щасливе життя до дев’яносто років при добрій пам’яті та чудовій фізичній формі, а можеш уже в тридцять бути без зубів, з неохайними, перемерзлими руками, виразкою шлунка, вічною депресією, алкоголізмом і розумовою відсталістю. Всі ці речі залежать не від мами з татом, і не від Діда Мороза. Наше здоров’я – це в значній мірі наш особистий вибір. Пройдіть медогляд так швидко, як тільки зможете. Це потрібно вам для вашого щастя. Якщо у вас є хвороба, то від того, що ви про неї не здогадуєтеся, вона не зникне. Також вона не зникне від того, що ви забороняєте собі про неї думати. Натомість, Бог хоче, щоб його діти не страждали. І саме тому подарував нам лікарів та медикаменти. Той, хто маючи вибір обирає хворобу та страждання – ненормальний.


Ви можете поставити лайк чи поділитися цим текстом із друзями. 


6. Переглянути бюджет. До цього часу ми говорили про речі, які ми маємо робити для себе. Однак, жоден християнин, якщо він тільки не монах-відлюдник, не може жити ізольовано від суспільства, від своїх братів і сестер, від усіх своїх ближніх – тих, хто потребує нашої допомоги. Отже, однією з ознак нашої «нормальності» є прийняття факту, що ресурси, які дані нам Богом у конкретний момент вони є певним випробуванням для нас. І мова тут може йти не лише про гроші. Все, що в нас є може стати для нас, як знаряддям спасіння, так і вічної погибелі. З історії Церкви ми знаємо, як скнарість губила бідняків, а шляхетність і любов до ближнього зовсім не заважали спасатися заможнім християнам. Отже, що можна зробити нам для користі ближнього та спасіння власної душі? Маємо переглянути свій домашній бюджет, щоб визначити конкретну суму для регулярної допомоги ближнім, підтримки діяльності своєї парафії, війська чи хворих, сиріт або біженців. Треба поставити собі за правило, «сіяти» наші кошти на благодійність, щоб через них Господь робив дива в житті інших людей. Хто може більше – дає більше. Хто багато не має – дає менше. Однак, спасти свою душу, не роблячи абсолютно нічого для ближніх, нічим не жертвуючи та не роздаючи – неможливо. Не обманюймо себе. Жадність – смертний гріх.

Свята Різдва Христового та Богоявлення – чудова нагода для місіонерства.
Свята Різдва Христового та Богоявлення – чудова нагода для місіонерства.

7. Відвідати стареньких. Чимало людей плануючи розбагатіти, постійно публічно декларують, що значну частину отриманих коштів у майбутньому віддаватимуть на благодійність. Цим ставлячи в залежність свою доброту до заробленої ними суми. Звичайно, це порожні балачки. Для того, щоб робити добрі справи не обов’язково бути багатим, зате обов’язково бути добрим. А добрим можна бути з гаманцем будь-якого розміру. Справжню доброту взагалі купити не можливо, ні за які гроші. У гонитві за земними благами, ми часто перестаємо помічати інших людей довкола себе. Особливо тих, які нічим нам не можуть бути корисними. І є ще одна проблема. Ми не вічні на цій землі. Старші люди відходять. Серед них наші родичі, знайомі, вчителі, наставники, сусіди, священики, лікарі. Хто завгодно міг колись зустрітися нам на життєвій дорозі та допомагати нам. Було б дуже по-християнськи, якби ми напередодні свят відвідали наших стареньких родичів, друзів і знайомих. Цілком ймовірно, що для когось із нас забутими є рідні батьки. Нехай нічого земного та скороминущого не стоятиме стіною між нами. Головне любов, а все інше – докладеться. Незабуваймо про стареньких людей, щоб і про нас ніхто не забув.

8. Перебрати старий одяг. Знаєте, одна справа, коли ти важко працюєш на ненависній роботі, а кожна копійка це твої піт і кров. Тоді ділитися заробленим нам дуже важко, а для багатьох взагалі не можливо. По-людськи це ще якось зрозуміти можна. Але, цілком інша річ, коли нам шкода навіть тих речей чи продуктів, якими ми вже давно не користувалися, не користуємося зараз, і, швидше за все, більше ніколи не будемо користуватися в майбутньому. Чимало людей, навіть із тих, які називають себе віруючими, ніяк не можуть почати жити теперішнім днем. Вони все мріють про те, що вже зовсім скоро в них почнеться якесь справжнє та повноцінне життя, на відміну від того, що в них є зараз. Ось тоді їм і знадобляться сто шуб, які фізично не можна буде зносити. Ось тоді вони будуть їсти та пити одночасно з п’ятнадцяти чайних сервізів, які зберігаються у шафі. Ось тоді їм стануть у нагоді тридцять м’ясорубок і соковитескачів, прасок, фенів, відеомагнітофонів, кришталю, термосів та кавоварок! А до того часу, смертний гріх торкатися цього багатства руками! Звичайно, такий спосіб мислення – токсичний, деструктивний. Люди, які так живуть – духовно та психічнохворі. Якщо в нас міль доїдає останній непотрібний нам светр у той час, коли сотні і тисячі людей замерзають від холоду – то ми не просто не християни. Ми – вбивці. Якщо вам і людей не шкода, то хоча б тварин пожалійте. Скільки зіпсованої їжі кожного разу викидаємо ми після новорічних свят! Хіба не можна допомогти волонтерам, які за останні гроші утримують центри перетримки тварин, годують, лікують, стерилізують нещасних собак і котів. Все це можливе лише коли знаходяться добрі, жертовні люди. Зробіть це перед Різдвом. 10 гривень для людини нині ніщо. Але для собаки це багато. Ця врятоване життя. Життя!

9. Надіслати листівки. Нормальне, здорове життя людини не можливе не лише без коханої людини, але й без родичів і друзів, співробітників і колег. Якщо у вас немає друзів – це доволі небезпечний маркер вашого духовного та психічного здоров’я. З вами щось не так. Якщо ж у вас є друзі, близькі та родичі в інших містах і селах, я пропоную потішити їх звичайною Різдвяною листівкою. Не дивлячись на те, що за допомогою «вайбера» ви моментально можете написати їм будь-яке повідомлення, а з допомогою «скайпа» навіть побачити їхнє обличчя, не варто недооцінювати певну «матеріальність» нашого щастя. Ваші добрі побажання залишаться з важливими для вас людьми на багато років. Вони не зникнуть при відсутності Інтернету. Чимало людей щодня загладають у свої поштові скриньки, з таємною надією в серці, разом із свіжою газетою та рекламним спамом, знайти там хоча б одну листівку від когось із старих друзів. Пригадайте свою власну радість, коли вам хтось надіслав справжнього паперового листа, написаного від руки! Зробіть це для своїх друзів, і ви ніколи не пожалкуєте за витрачений час. Тим більше про гроші. Сама звичайна листівка й досі коштує копійки!


10 популярних людських заблуджень на Сповіді – читайте також і це.


10. Знайти партнерів для коляди. І найголовніше! Свята Різдва Христового та Богоявлення – чудова нагода для місіонерства та оновлення власних «соціальних зв’язків». Наша дружба з людьми повинна вийти за межі соціальних мереж. Наше життя не в моніторах і планшетах. Воно тут, в нашому рідному місті, в селищі чи селі. Воно серед реальних людей, знайомих нам із дитинства чи тих, кого ми ще зовсім мало знаємо. Воно серед наших родичів, сусідів, однокласників і колег по роботі. Давайте об’єднуватися разом, щоб розносити всьому світу вістку про народження Спасителя! Давайте разом колядувати та радіти! Шукайте друзів і йдіть від хати до хати! Давайте ділитися радістю з тими, хто позбавлений її в силу безлічі причин. Давайте будемо разом відроджувати наші давні традиції. І головне – забудьте про гроші. Якщо ви хочете колядувати винятково заради матеріального зиску, – краще сидіть удома.

****

Звичайно, мої 10 порад зовсім не оригінальні. Цілком ймовірно, що складаючи такий список знову, вже завтра я написав би щось зовсім інше. Однак, для людини, яка дійсно хоче якісних змін у новому році, дотримання навіть однієї поради з цієї десятки цілком достатньо, щоб почати велику працю над собою. Нехай Немовлятко Христос, який народжується лише для того, щоб Спасти нас побачить, що ми цінуємо Його Любов, і намагаємося відповісти на неї своєю. Христос народжується – зустрічайте!