Коли почалися розмови про швидке об’єднання Церков у одну Помісну Церкву, я не вірив у нього, тому, що дуже добре знаю справжнє становище в обох Церквах і аргументи кожної зі сторін, які треба враховувати опонентами. А це неможливо на даному відрізку часу. Також я дуже добре розумів, що чергова спроба обєднання приречена на крах, а тому призведе до протилежного результату – всі почнуть знову всі обливати брудом за нібито зрив переговорів. Так і сталося. Одні почали звинувачувати одних у смертних гріхах, зраді та підлості.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.