2013 року вчені провели мета-аналіз 63 досліджень, присвячених інтелекту та релігії. В процесі роботи з’ясувалося, що між цими двома показниками існує залежність – атеїсти в середньому мали більш високий коефіцієнт інтелекту, ніж прихильники будь-якої релігії. [ 01 ]
А ось аналітики агентства Our World in Data, досліджуючи економічне зростання, встановили взаємозв’язок між багатством і ставленням до релігії. Виявилося, що в житті жителів бідних країн релігія відіграє важливішу роль, ніж у житті жителів багатих країн. Віруючі люди – бідніші.
Очевидно, що така інформація викликає цілу низку емоцій, стає причиною зайвих суперечок і спокус для багатьох віруючих і не віруючих людей. Тож, давайте сьогодні поговоримо про те, як нам сприймати такі речі, й чого насправді вони можуть нас навчити.
1. Для початку згадаємо цілком загальні речі. Ви напевне вже не раз чули, що існують три види брехні – брехня, зухвала брехня та статистика. Але, що не так зі статистикою? Справа в тому, що результати опитувань і статистичні дані майже завжди є в прямій залежності від того, хто і як робить опитування чи певну вибірку. Має значення коли, як (при яких обставинах), і для чого вивчали аудиторію, а головне – як формулювалося питання чи тлумачилася подія. До прикладу. Якщо в будинку для розумово відсталих буде каплиця, і до тієї каплиці хоча б іноді будуть заходити всі пацієнти закладу (окрім лежачих), то можна буде сміливо стверджувати, що 99,9% ідіотів – це християни. І цей факт дійсно буде мати «наукове» підтвердження. Згадані досліди проводилася не в наших умовах, не в Україні XXІ століття, а в США багато років тому, а головними респондентами та «піддослідними» були американські студенти. Цілком ймовірно, тестування нашої молоді дало б зовсім інші результати, в чому особисто я й не сумніваюся. Люди, які цікавляться питанням релігії, осмислюють своє буття та ціль життя вже за визначенням значно глибші за тих, кому нічого не цікаво крім айфонів.
Більше того. В мережі існує цілком адекватний науковий аналіз уже згаданого на початку дослідження. Зроблений він людиною, яка займає нейтральну позицію стосовно питань віри та інтелекту, та ніякими чином не зацікавлена у підстасовці фактів на будь-чий бік. Отже, що говорить цей аналіз? Перекладаю:
“Після численних правок та розподілу людей на групи, вдалося з дуже слабкої (але статистично значимою) кореляції 0,13 зробити слабкою (і статистично значимою) кореляцію 0,24 між рівнем інтелекту та “справжньою” релігійністю людини. Ця знахідка не дозволяє робити будь-які прогнози про релігійність людини на підставі його показника IQ чи навпаки, а лише констатувати на наявність різниці в середніх значеннях, які як з’ясувалося, складають 4-8 одиниць. До слова, середня різниця в IQ між європейцем і євреєм-ашкеназі, або білим і чорним американцем складає 15 пунктів. Ніяких висновків про значні переваги атеїстів або віруючих в екстремальних групах особо розумних (де IQ> 130) і особливо не розумних (типу IQ <70) на підставі даної роботи зробити неможливо через відсутність у ньому релевантних даних.
“Поведінкова” релігійність (ритуальні походи в церкву або стояння в там «за компанію») кореляції з інтелектом не виявляє взагалі. Відтак, навіть переважна більшість всіх цих людей з свічками, якщо розповсюдити результати огляду на наші умови, не дурніші за людей без свічок.
Отже: атеїсти, не радійте. Атеїзм не робить вас розумнішими: серед віруючих безліч людей, розумніших за вас. На кожного віруючого, практикуючого цілющі молитви обов’язково, знайдеться атеїст, який практикує оцилококцінум, аромотерапію або заборону глутамату. Віруючі! Вам радіти також немає чого. Кореляція слабка, але вона є. Відповідно до результатів мета-аналізу, ви, все-таки, статистично дещо дурніші в чомусь від атеїстів. [ 02 ]
2. Нематеріальні речі в нашому «тварному», фізичному світі виміряти неможливо. Звісно, існує ціла низка тестів, які можуть помітити здатність або не здатність людини вирішувати завдання певного типу. Однак, людина – це настільки багатогранна істота, настільки потужний суперкомп’ютер, що говорити про можливість повного та остаточного визначення його внутрішнього потенціалу було б великим зухвальством або безумством. Відомо, що геніальність багатьох відомих людей межувала з божевіллям. У них був високий інтелект, але одночасно могли бути проблеми з роботою психіки. Окрім того слід наголосити, що одна й та сама людина в залежності від свого віку, отриманої освіти чи фізичного стану постійно змінюється: її інтелект та когнітивні процеси – це динамічні величини та залежать від безлічі факторів. Саме тому, поруч із класичним поняття коефіцієнту інтелекту (IQ) сучасні психологи звертають увагу і на інші грані природи, зокрема, на її емоційний інтелект (EI), що є не менш важливим для нормального, якісного життя людини.
А от релігійність – це наші особисті стосунки з Богом, які не можна виміряти нічим. Ні частотою молитви, ні регулярністю участі в Таїнствах, ні розміром пожертв на храм, і навіть «стажем» активного членства в місцевій парафії. Ця таємниця відома тільки Богу. Релігійність виміряти не можна. Можна виміряти церковність. А це не тільки різні, але й часто протилежні між собою речі.
Звісно, в низу тексту також будуть ці гудзички. Але навіщо чекати? Лайк, репост, комент! [fb_button]
Не принижуючи важливості наукових знань чи освіти, слід відверто сказати про те, що сама наявність інтелекту в людини абсолютно не говорить про те, я к о ю є людина. Ми можемо говорити, що розумна людина має більше інформації в голові, чим може більш вправно нею оперувати. Однак, лише її внутрішній, (сердечний, душевний) стан направду визначає яким чином і для чого вона буде використовувати свої таланти. Ти можеш бути вченим світового значення, будучи при цьому найжорстокішим негідником, тираном або збоченцем. А можеш і навпаки – бути цілком простим, щирим і малограмотним непримітним чоловіком, який у своїй простості здатен на справжні, об’єктивні подвиги стосовно ближніх. Чи має в цьому сенсі вартість інтелект? Навряд чи! У темному пішохідному переході ми зустрічаємося не з носіями результатів певних тестів, але з цілком живими людьми, які можуть розбити вам лице та відібрати телефон. Ще Достоєвський писав, що коли «негіднику дати вищу освіту, то з нього постане витончений злодій, небезпечний для суспільства».
3. Немає сумніву, що ідея співставити інтелект атеїстів і віруючих це не випадкове наукове дослідження «заради цікавості», а добре спланована п р о в о к а ц і я проти Церкви. І навіть якщо вона була несвідомою, це все одно нічого не змінює. Це дослідження надзвичайно потрібне атеїстам. Відчуваючи цілу низку внутрішніх протиріч і комплексів, людина без моральних і духовних цінностей і авторитетів, буде робити все можливе, щоб виправдатися хоча б сама перед собою за своє безвір’я. З одного боку вона обрала легке, безпроблемне життя – без молитов, постів, потреби виконувати заповіді. Якщо Бога немає – то все дозволено! Але з іншого, з кожним днем вона все більше переконується, що ця обрана нею легкість – не легкість, а пустка, вакуум, який все більше і більше висмоктує з неї саме життя. Всім відомо, і не тільки віруючим, і не тільки християнам, що зовнішні речі, які є головною цінністю матеріалістів повного щастя не тільки не приносять, а навпаки – позбавляють щастя, внутрішнього спокою та миру в душі. Безбожники живуть, може й весело, але безглуздо, без справжньої мети. Вони тут не заради вічності, Бога та добрих стосунків із Ним, а заради «самого життя» – біологічного існування з ранку до вечора, заради служіння своєму тілу та речам поки одного дня смерть не стане полегшенням і звільненням від усього цього жаху, шуму та метушні. Життя атеїстів – беззмістовне служіння міражам, які зникають, змінюючи одні одних . І чим швидше людина це починає розуміти, тим швидше вона хоче довести собі, що вона не дурна. І тут у неї є два варіанти – вона або сама стає віруючою, або починає складати графіки, наскільки відсотків атеїсти є розумнішими від людей, які вірять у Бога. Як-не-як, хоч якесь заспокоєння!
4. То ж, чи можна все-таки припустити, що атеїсти дійсно розумніші за віруючих, а наведена статистика відповідає дійсності? А, взагалі, чому б і ні? Ще за часів Нового Завіту апостол Павло писав у листі до Коринтян про те, що наше ставлення до речей пізнання та прийняття світу, прийняття Бога та самих себе в цьому світі категорично відрізняються від цього самого в безбожників або язичників. У кількох фрагментах Нового Завіту чітко вказується на різницю в світогляді між християнами та не християнами. У нас різні критерії пошуку істини, різна мова, різні цінності. І так само, як вони кажуть про нашу невідповідність с в о ї м правилам та цінностям, ми сміливо можемо говорити про їх невідповідність нашому, християнському світосприйняттю та уявленням про досконале життя.
Наша мудрість завжди виглядала язичникам і безвірним за безумство:
«Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа.
19 Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину».
20 Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство?
21 Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премуд¬ростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. (1 Кор.1:18-21)
І далі, в іншому місці читаємо:
«6 Мудрiсть же ми проповiдуємо мiж довершеними, але мудрiсть не вiку цього i не володарiв вiку цього скороминучих;
7 а проповiдуємо премудрiсть Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед вiками для слави нашої,
8 якої нiхто з князiв вiку цього не пiзнав; бо якби пiзнали, то не розіп’яли б Господа слави.
9 Але, як написано: «Hе бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». 10 Hам же Бог вiдкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, i глибини Божi.
11 Бо хто з людей знає, що є в людинi, крiм духа людського, який живе в нiй? Так i Божого нiхто не знає, крiм Духа Божого.
12 Ми ж прийняли не духа свiту цього, а Духа вiд Бога, щоб знати дароване нам вiд Бога,
13 що i сповiщаємо вам вивченими словами не вiд людської мудрости, а вивченими вiд Духа Святого, порiвнюючи духовне з духовним.
14 Душевна людина не приймає того, що вiд Духа Божого, бо вона вважає це безумством; i не може зрозумiти, тому що про це треба судити духовно.
15 Духовний же судить про все, а про нього нiхто не може судити. 16 Бо хто пiзнав розум Господнiй, щоб мiг пояснити його? А ми маємо розум Христів». (1 Кор.2:6-15).
Я спеціально не обрізав цитати, щоб читати ключові думки в їх контексті. Це є Слово Боже.
5. А чи правда, що віруючі люди, чи навіть релігійні держави живуть бідніше за невіруючих? Ця теза звучить неодноразово у ЗМІ, постійно виставляючись як ще один аргумент проти віри, зокрема християнства. Давайте поговоримо про це. Кореляція віри та бідності й дійсно може існувати. Важливо лише бути чесними, і точно з’ясувати: чи дійсно саме належність людини до певної церковної традиції зумовила її низькі купівельні можливості? А чому б навпаки не припустити, що не віра в Бога зумовлює людську бідність, а саме бідність змушує людей звернути свою увагу на мораль і релігійність? Якщо гроші це хиткий фундамент щастя, то віра – саме те, що підтримує людей у їх найгіршому стані, бо це водночас і надія, і любов. Також, беручи до розгляду конкретні приклади, надзвичайно важливо не упускати з уваги геополітичний чинник, історію конкретної нації та держави. Цілком ймовірно, що саме ці речі є першочерговими. [ 03 ]
Скажімо, фінансова криза в Україні зумовлена зовсім не релігійною приналежністю населення до певної конфесії, а навпаки – всезагальним відступленням народу від Божих Заповідей, корупцією, кумівством, крадіжками, знавагою законів, цинізм багатіїв та іншими злочинами в неймовірних масштабах. Чи можна стверджувати, що більшість українців належать до православної традиції? Формально, це так. Але чи можна при цьому стверджувати, що саме наша приналежність до Православ’я викликала економічну кризу та тотальну бідність? Якраз навпаки! Саме життя згідно заповідей Божих і є передумовою щасливого у всіх сенсах існування людини, в т.ч. і її доброго фінансового становища: будеш чесний – з тобою хотітимуть мати справу партнери. Будеш обманювати і хитрувати – ти бізнесмен «на один раз». Українці саме й тому живуть бідно, що забули про Церкву та живі стосунки з Богом.
Сама ж Церква не засуджує багатства, але застерігає від надмірного служінням йому. І ми знаємо, що не лише диявол, але й Сам Бог нерідко благословляє людей багатством, бачачи користь в цьому для душі людини . Якщо ж людина робить не Христа, а гроші своїм богом, то вона перестає бути християнином уже за визначенням. А яку церкву вона відвідує в неділю, і чи взагалі кудись ходить – це вже немає одного значення. І навпаки – немає нічого дивного, що служіння своїм пристрастям змушує людей ставити в центр свого життя саме гроші, те багатство що минає після гробу. Невіруючі, власне, саме й для того живуть, щоб зібрати якомога більшу кількість грошових знаків. То ж нічому дивуватися, коли в окремих безбожників цих грошей може бути дуже багато. А от християни на землі живуть заради інших цінностей, які хоч і можуть включати себе матеріальні засоби, ними зовсім не обмежуються. Для християн гроші – це засіб. Для невіруючих – мета. Ми не гірші, ми – різні в суті, хоча зовні – всі однакові… Віруючими є і Бангладеш, і Україна, і США, але якість життя усюди різна.
6. Якщо дослідження про те, що віруючі люди відстають від атеїстів у рівні інтелекту відповідають істині, мені важливо знати про це більше. Я б хотів почути від вчених, коли конкретно ми стали такими. Який саме наш вчинок запускає процес деградації? Чи мається на увазі момент, коли ми лише прийшли до Церкви? Неофітів не варто називати віруючими – це зовсім інший духовний і психчний стан. Чи, може, ми категорично почали деградувати після участі в Таїнствах? Якщо так, то як можна сумніватися і силі Таїнств і бутті Божому? Нехай вони (за переконанням безбожників) і мають негативні наслідки для тіла? Формальне членство в церкві не робить нас віруючими, (як і відвідування гаража не робить нас автомобілем (с)). А як на рахунок різних релігій? Якщо одні й ті самі вчені роблять різницю між віросповіданнями, зауважуючи про різницю у фінансовому благополуччі між їх носіями, то кажучи про інтелект все одно урівнюють всі релігії. Якщо ж всі релігії однаково розумні чи однаково дурні, то чому одні з них багаті, а інші – бідні? Хіба не всі мають бути однаково бідні? Тут є якесь явне протиріччя.
7. Що стосується того конкретного дослідження, відомого з 2013 року про певний зв’язок безвір’я до високого інтелекту, слід зауважити ще таке. Навіть якщо припустити вірність обчислень вчених, і те, що атеїсти дійсно в інтелектуальному сенсі вищі за віруючих, це зовсім не говорить, що якийсь один, окремо взятий безбожник є завжди обов’язково розумніший за окремо взятого віруючого. Ньютон і Скоровода, Флоренський і Шевченко, Паскаль і Галілей, Майкл Фарадей, Макс Планк, Рене Декарт та ще сотні і тисячі всесвітньовідомих геніїв науки були віруючими. Я вже не кажу про неймовірний позитивний вплив творчості віруючих людей на історію та культуру людства. І, як ви розумієте, більшість людей, які зіпсували собі життя, своїм родичам і знайомим, наклали на себе руки, стали вбивцями своїх та чужих дітей, були саме безбожниками та не бачили потреби в Христі. Власне, саме це й стало причиною сумного фіналу їхнього життя. Переконлива більшість злочинців чи у в’язницях, чи на свободі – невіруючі, або мають «бога в душі». Віруючі люди мають зовсім інші життєві приріотети. І хоча вони не раз помиляються, грішать і падають, вони розуміють аномальність гріха, а тому вміють каятися, вставати, виправлятися та йти далі.
8. Існує ціла низка міфів та упереджень, стосовно ставлення віруючих до науки. Ще з часів європейського вільнодумства, а потім і комуністичного радянського тоталітаризму та войовничого атеїзму нас показували гальмом розвитку та мракобісами. У дійсності, не лише в давнину, але й тепер мільйони і мільярди віруючих людей різних галузей і рівнів кваліфікації продовжують цілком гармонічно поєднувати власні релігійні переконання та професійне захоплення світською наукою. Неймовірною швидкістю сьогодні (не без допомоги християн!) розвиваються психологія, педагогіка, медицина та інші науки. Окрім цього, багатьом людям, навіть нецерковним, прекрасно зрозуміло, що якісно роботу може виконувати лише людина, яка має та дотримується чіткої моральної системи. Якщо для когось немає понять «добро» та «зло», а також не існує думки про неминучу відповідальність за свої вчинки, вона доволі сумнівний працівник, якому не завжди можна довіряти. І хоча невіруючі люди – це не обов’язково неморальні люди. Однак, те, що в кожного з них своя власна мораль – це очевидно.
Мені досить складно говорити про відношення віри в Бога та інтелекту, але про кореляцію віри та чистоти душі я можу й повинен сказати. Сам Христос розповідав, що тільки «чисті серцем побачать Бога» (Мф.5:8). Не важливо: доктор наук ти чи тільки кандидат. Якщо ти будеш черствим до ближніх, самолюбивий егоїст тиран, ніякого Бога тобі не бачити. Був дитиною, – мав добре і щире серце, бачив Бога. Став вченим, – загордився, побачив себе кращим за інших і все: духовна сліпота, смерть душі. І не тільки біда в тому, що сліпий. Цей сліпий ще й проповідує всім про свою нормальність і про те, що ніякого зору не існує! Подумаймо про це.
10 аргументів священика тим, хто не любить Церкву – радимо прочитати
9. Багато людей під висловом «віра в Бога» розуміють винятково незрозумілі обряди та ритуали, цілу низку церковних церемоній і традицій. Самі віруючі в такому разі видаються їм за недалеких, тупуватих овець із заниженим IQ, готових на все, що завгодно, зі страху перед пеклом, сліпо підкоряючись грошолюбним священикам. Звісно, що це не так. Все це – банальне упередження невігласів. Всі наші обряди – лише зовнішня форма, обгортка, верхня одежа того, в що ми одягаємо свою віру. Якщо немає головного – віри, – все інше, жоден обряд не має значення. Наша віра – це живі, особисті стосунки з Творцем. Віра це сповнене життям життя. І я маю на увазі не лише життя нашого тіла, але й духу. Наша віра надає нам крила. Атеїстам крила надає «Редбулл». І, звісно, той хто ніколи не куштував зефіру ніколи не дізнається який він на смак, скільки б про нього не розповідали йому друзі. Богослів’я сьогодні існує в системі вищої освіти на легальних умовах, як окрема галузь філософії. Це така сама наука, як усі інші існуючі гуманітарні науки. Але для віруючих це, щось значно більше. Це наука з наук, яка вже й зараз надає людям сенсу життя та відкриває двері у щасливу вічність, незалежно від того, який у них рівень інтелекту. І дуже важливо вчасно зрозуміти ці речі. Існують лише дві дороги: або до Бога, або до пекла. І дуже шкода, коли надзвичайно розумна людина цього, проживши багато років за все життя так і не прийме, не перестаючи шукати причин, чому її життя не вдалося. А не вдалося саме тому, що було без Бога.
10. Наостанок, я б хотів підкреслити одну, дуже важливу річ. Немає нічого гіршого, як вважати себе розумнішим і святішим за всіх. Ті, хто вважають нас недосконалими, викривають наші слабкості та недоліки – найбільші наші благодійники та друзі. Не дай Бог, аби настав такий момент, коли хтось із християн вважатиме себе всезнаючим і кращим за когось. Як тільки людина дійде до такого стану, що відчує себе досконалою та такою, що досягла максимальних висот – це й буде її духовним кінцем. Стан духовного самооблещення та самообману – головний ворог людини, яка прагне спасіння своїх хворої та пристрасної душі, а не шу слави та влади в цьому світі.
Друже, ти кажеш, що кращий за мене? Розумніший? Святіший? Досконаліший? То не перестаю дякувати Богу за це! Не покинь і ти мене, а напоум, навчи, вразуми. А я, в свою чергу, буду за тебе молити Христа Спасителя, в якого ти не віриш, щоб ті таланти, які в тебе є, були використані не для зла, а для твоєї ж користі не тільки в тому житті, що до гробу, але й тому, що буде після нього. А воно обов’язково буде, віриш ти в нього чи ні…
[1] Джерело: med.vesti.ru
[2] Джерело: flavorchemist.livejournal.com
[3] Див. більше про це: thequestion.ru
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.