19 січня – Водохреща. У цей день в храмах і на водоймах освячують воду. Яка саме вода вважається освяченою? Який чин проводять над водою, щоб освятити її? Чи існує лише один такий чин?
Словом “Агіасма” – “святиня” в старо-українській мові називали воду освячену особливим богослужбовим чином – чином Великого водосвячення. Етимологія самого слова надзвичайно давня та не завжди стосувалася винятково освяченої води. Цим словом спочатку називалась усіляка святиня – як увесь храм загалом, так і церковна атрибутика в ньому. Зокрема, так часто називали освячені миро або єлей. Лише згодом Агіасмою почали називати освячену за особливим чином в день свята Богоявлення та напередодні свята воду. Існування двох чинів освячення води: великого та малого зумовило введення в церковний лексикон і виразів “Велика Агіасма” та “Мала Агіасма”. Хоча, безумовно, богословськи останній вислів доволі сумнівній: святиня малою бути не може. У грецькій традиції “Агіасмою” називають миро чи єлей, який чудотворно виступає на деяких іконах чи мощах.
Важливо також зауважити, що “Великою Агіасмою” в богослужбовій літературі також називається вода, яка залишилася після освячення під час звершення Таїнства Хрещення. Звісно, пити її не можна, як і використовувати вдруге для Хрещення іншої людини. Її з благоговінням виливають в місце, де ніхто не ходить та не зможе осквернити.
Про освяченні води на свято Хрещення Господнє згадують вже Тертуліан і святитель Кипріан Карфагенський. У Постановах Апостольських також знаходимо молитви, які вживалися під час освячення води. У другій половині V століття Антіохійський патріарх Петро Фулон ввів звичай здійснювати освячення води не опівночі, а в навечір’я Богоявлення. Собор тисяча шістсот шістдесят сьомого року узаконив звершувати це водосвяття двічі – в навечір’я і в свято Богоявлення. Чин великого освячення у ці два дні – цілком однаковий, а в деяких своїх частинах він має схожість із чином Малого освячення води.
Велике освячення води звершується двічі в році: в самий день свята Богоявлення та напередодні – в його навечір’я. Ввечері освячення води звершується в самому храмі чи спеціально облаштованому цьому місці поруч, а на свято великому освяченню передує урочистий “хресний хід на Йордан” до місцевої водойми.
Під час ходу співаються особливі тропарі, в яких розповідається про освячення водного єства присутністю в них Владики – Христа Царя. А відправа самого чину розпочинається читанням трьох паремій із книги пророка Ісаї (Іс.35:1-10; 55:1-13, 12:3-6). По цьому – прокімен та читання Апостола до Коринтян (1 Кор.10:1-4) та Євангелії, яка розповідає про Хрещення Господнє (Мк.1: 9-11).
По цьому – особлива ектенія з проханнями на освячення води, після виголосу якої священик читає молитву. У ній він від імені громади просить “окропити нас очищувальною водою” і “щоб було дароване благословення їй і нам, і всім вірним людям”.
Далі священик виголошує голосно тричі вірш: “Великий ти, Господи, і дивні діла Твої, і немає жодного відповідного слова, щоб достойно оспівувати чудеса Твої”, по якому продовжує читання великої молитви освячення.
Слова “Сам, Чоловіколюбче Царю, прийди і нині через сходження Святого Твого Духа і освяти воду цю” голосно промовляються тричі, а після їх виголошення священик тричі благословляє воду рукою. Так само він робить на словах молитви: “Сам і нині, Владико, освяти воду цю Духом Твоїм Святим”.
Далі – “Мир усім” та коротка молитва “Прихили вухо Твоє…”, після кінцевого виголосу якої священик занурює у воду обома руками св.Хрест, а всі люди співають тропар свята. Після цього священик окроплює присутніх новоосвяченою Агіасмою. А далі, народ повертається до храму, де після співу самогласного та читання 33 псалма буває святковий відпуст.
Богоявленська вода чи Агіасма – є одна з найбільших святинь у Православній Церкві та має широке літургійне використання. Її вживають тоді, коли в людини існують канонічні чи інші перепони до причастя Св.Христових Тайн. У сучасній практиці православних християн, освячену воду приймають вранці, натщесерце разом із антидором (просфорою) після молитви.
Цікаво, що “Чиновник” новгородського Софійського собору приписував нічого не вживати після причастя, навіть теплоти та андидору, до закінчення чину освячення води в день напередодні Богоявлення. Це було зроблено саме для того, щоб спробувати того дня великої Агіасми натщесерце.
Про дивовижні властивості богоявленської води було відомо ще в часи святителя Іоана Златоустого. Ось, що він пише: “Цього свята опівночі всі набирають собі воду та приносять додому, де зберігають її весь рік. Сутність цієї води не псується з плином часу, але цілий рік, а часто два чи три роки вона залишається свіжою після такого довгого терміну та нічим не поступається водам щойно набраним із водойми”.
Мале освячення води звершується на прохання віруючих у будь-який день року та в тому чи іншому вигляді цей чин є відомим у всіх Помісних Церквах. У той час, коли Велике освячення води має своє коріння лише в одній Єрусалимській Церкві, де вже з IV-V cтоліття хресний хід на Йордан очолював сам патріарх. На спомин про Хрещення Спасителя, вдосвіта всі виходили на річку Йордан, де звершували цю урочисту відправу.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.