Під час читання кафізм на богослужінні дозволяється сидіти, звідки й походить назва. Сьогодні ми детальніше поговоримо про кафізми.
Для богослужбового вжитку біблійна книга Псалтир, яка складається з 150 псалмів, була поділена на особливі розділи. Кожен такий окремий розділ називають кафізмою. – (від грецької кафімаі – сидіти).
Таких розділів або кафізм у Псалтирі є двадцять. Їх складено так, щоб незалежно від довжини псалма вони все одно залишалися однакової довжини. Тому, кількість псалмів у кафізмі неоднакова. Найбільше їх у 18-й кафізмі – 15 псламів (119-133), а найменша – 17-та. В ній усього один, 118 псалом. Його в свою чергу поділено на три частини та називають «Непорочним». Кожна кафізма ділиться на три частини. Кожна частина називається «славою» або статією (грецьк.стасіс – розділ). Кожна «слава» може включати в себе один або більше псалмів. Закінчується читання слави звичайним заспівом: Слава і нині. Алилуйя, Слава Тобі Боже. (3 р.) Господи Помилуй (3 р.), Слава і нині. Амінь.
Хоча прийнято вважати, що під час читання кафізми потрібно сидіти, насправді, віддавна сиділи не під час читання або співання всієї кафізми, а лише на спеціальних сідальних або читанні повчань святих отців, які йдуть за кафізмами. У Грецькій Церкві кафізми називаються «стихологіями», а власне кафізмою – згадані сидальні та «слави» після них
Звичай сидіти під час читання псалмів виник коли за службами намагалися за добу чи більше прочитати всю Псалтир. Тому для відпочинку наказується певне читання, про що говорить вже Лаодикійський Собор: «не повинно на службах з’єднувати псалми в один ряд, але в проміжку по кожному псалмі нехай буде читання». Таким чином, кафізми служать «відпочинком для тіла і душі молільників від старанних молінь – ектений і від безлічі урочистих піснеспівів» (Михайло Скабалланович. Тлумачний Типікон). Саме через це псалми тут читаються «із найменшою урочистістю і в більш спокійному положенні тіла, сидячи» (там само). Відтак,якщо під час читання шестопсалмія християни повинні молитися “наче розмовляють із неведимим Богом”, то кафізми прослуховуються наче певний вид повчання.
Порядок читання кафізм чітко визначено в Тіпіконі. Так, відповідно до вказівок Уставу, Псалтир на богослужіннях повинен бути прочитаний повністю, а під час Великого посту – двічі за тиждень. Під час Світлого тижня кафізми не читаються. Рядовою кафізмою називається кафізма, визначена для читання в певний день церковного календаря.
Знавець церковного Уставу професор Скабалланович зауважує, що в недільному богослужінні кафізми читаються так, що одна на вечірній та дві на утрені. Однак важливо зауважити, що тиждень починається з неділі, а тому перша кафізма повинна читатися в суботу ввечері, що відповідає неділійній вечірні.
Псалтир – улюблена богослужбова книга для домашнього читання багатьох християн. Її читають ті, хто не зміг відвідати храмове богослужіння, або просто – як частину особистого молитовного правила. Для цього чимало видань поміщають в кінці кафізм особливі тропарі та молитви.
А що стосовно сидіння? Зазвичай, православна традиція знає молитву в двох позах тіла: стоячи просто та на колінах. Однак, у випадку фізичної немочі чи старості, дітям або літнім людям благословляється молитися сидячи чи навіть лежачи. За влучним зауваженням святителя Філарета (Дроздова): «Краще сидячи думати про Бога, чим стоячи думати про ноги». Тим не менше, варто пам’ятати, що чим більше ми даємо послаблень своєму тілу, тим більше воно, відчуваючи себе нашим великим начальником, хоче до себе уваги. Зазвичай, той, хто сидить у храмі – хоче не молитися, а лягти чи всістися ще більш зручно.
Чим більше людина церковна, тим менше вона може дозволити собі сидіти та навпаки. Лавки, які з’явилися в православних храмах під впливом католицизму та протестантизму – не норма, а послаблення немічним людям, певні поступки надто милосердного духовенства до своєї пастви. Зверніть увагу, що традиція наповнювати храми лавками прийшла до нас із Заходу, де богослужіння й так надзвичайно короткі. Принаймні, в порівнянні з традицією Православної Церкви. З цього можемо зробити висновок, що справа зовсім не в тривалості богослужінь, а в тому, що люди шукають у храмі – комфорту чи аскези.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.