У Страсний тиждень варять з понеділка до четверга миро. Як це роблять? З якого часу і чи всі Предстоятелі Церков мають право готувати самостійно миро (чи отримання мира в Константинополі чи Римі свідчить про залежність Церкви від релігійного центру)? ПЦУ ВІД КОГО ОТРИМУЄ МИРО І ДЕ ПРАВОСЛАВНІ ВАРИЛИ МИРО? І ДЕ ВАРЯТЬ МИРО РИМО-КАТОЛИКИ ТА ГРЕКО-КАТОЛИКИ
1. Миро – це спеціальним чином приготовлена дорогоцінна речовина на олійній основі, яка використовується під час звершення богослужінь. Перші згадки про вживання св.Мира зустрічаємо ще у Старому Завіті. Сьогодні ця речовина у різних виглядах і з різним змістом використовується у Православній, Католицькій, Вірменській Апостольській та деяких інших Церквах. Також, особливий обряд з використання мира зустрічався під час чину «введення на престол» – помазання на царство царів й імператорів.
2. Святе Письмо свідчить, що мироваріння – це повеління Боже. Сам Господь наказав Мойсеєві приготувати особливу речовину, через помазання якою освячувалися б речі в храмі: « І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 23 візьми собі найкращих запашних речовин: смирни самоточної п’ятсот [сиклів], кориці запашної половину проти того, двісті п’ятдесят, тростини запашної двісті п’ятдесят, 24 касії п’ятсот сиклів, по сиклю священному, й олії оливкової гин; 25 і зроби із цього миро для священ¬ного помазання, масть складену, мистецтвом того, хто складає масті: це буде миро для священного помазання» (Вих.30:22-25).
3. Словом «агіасма» – велика святиня – яким сьогодні називають освячену на Богоявлення воду в давнину в нас, в грецькому середовищі й досі нерідко називають саме освячене миро. Велика святиня приготовленої спеціальним чином олії символізує собою фізичну присутність невидимої благодаті Святого Духа. Так, потреба в вживанні св.Мира в Новозавітній Церкві виникла тоді, коли звичний для апостольського часу обряд благословення апостолами та єпископа вірних через рукоположення (не таїнство священства) фізично не міг бути виконаний через малу кількість кліру, а велику кількість віруючих. Відтак, єпископи освячували миро – символ благодаті Божої, яка почиває на їх сані, та делегували цей обряд священикам. Пригадаймо, що обряд конфірмації – католицького миропомазання – й нині може звершувати лише єпископ.
4. Святе Миро складає основну матерію Святого таїнства Миропомазання, а також, є необхідною речовиною при освяченні храму, св.престолу та антимінсу. Таїнством Миропомазання доповнюється чин приєднання до св.Православної Церкви людей із інших конфесій, які були хрещені, але не миропомазані. Використання святого Мира в Церкві Христовій сягає апостольських часів. У книзі «Пастир» апостольського мужа Ерми (він був учнем апостолів) ми вже знаходимо вказівку на Таїнство Миропомазання. У творіннях св. Іринея Ліонського, учня Полікарпа Смирнського, прямо міститься натяк на певний знак, через який «передавався» в його час Св. Дух у Миропомазанні. В чому саме виражався цей видимий знак таїнства це безперечно вказано Орігеном, який писав: «дар благодаті Святого Духа виявлено через образ єлею» (per olei imaginem).
5. Звершувати таїнство Миропомазання сьогодні в православній Церкві може кожен правильно рукоположений та законний священик на своїй парафії. Однак, на відміну від води та св.оливи, права освячувати Миро він немає. Сьогодні існує два погляди на те, хто повинен звершувати освячення св. Мира в Церкві. Згідно московською традицією, яку підтримує кілька інших Церков, освячувати св.Миро повинен кожен предстоятель Помісної (автокефальної) Православної Церкви. Грецька традиція – інша. Згідно неї, прерогатива варити святе Миро належить Вселенському Константинопольському патріарху в присутності представників інших Помісних Церков. Таке, освячене повнотою православної Церкви отмує особливий символізм і демонструє духовну та фізичну єдність православного братерства по всьому світу. При цьому, шануючи та віддаючи надежне вселенському всеправославному арбітру та першому серед рівних патріархів і предстоятелів помісних православних церков світу – вселенському патріарху. Так, 24 жовтня 2018 року патріарх Єрусалимський Феофіл III звернувся до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням про надання Святого мира, що на думку грецьких ЗМІ свідчить про підтримку православної єдності під егідою Константинополя.
6. Російська Православна Церква в Україні, яка багато років діяла на наших землях під вивіскою «УПЦ», канонічно не була самостійною, а однією з єпархій РПЦ поза межами Російської Федерації. Відтак, свою єдність з Москвою вони засвідчували особливою єдністю – миро для помазання українців освячував не київський митрополит, а московський патріарх. І оскільки, як ми вже згадували, московська концепція свідчить, що миро варить лише предстоятель незалежної Церкви, цей факт є ще одним свідченням прямої підлеглості так званої УПЦ МП Священному Синоду, ієрархії та керівництву Московського Патріархату.
Тим не менше, за часів Російської імперії в Україні мироваріння здійснювалося в Благовіщенському храмі Митрополичих палат у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі на території Верхньої Лаври, а всі сосуди для мироваріння і досі зберігаються у Верхній Лаврі у музеї.
7. Після свого відродження, перебуваючи в штучній і тимчасовій канонічній ізоляції Українська Церква, (УПЦ Київського Патріархату), зустрілася з потребою мати св.Миро для потреб свого духовенства та мирян. Відтак 1998 року, у Києві було вперше за багато сотень років відроджено традицію власного мироваріння.
Миро в Православній церкві готується з чистого єлею (з додаванням білого виноградного вина) і з багатьох пахощів. Їх перелік і кількість не були чітко встановлені, а зазвичай, використовуються речовини, які були в наявності в певних умовах. До складу Мира, яке варилося в Київський Патріархії, входить близько 40 різних речовин. Основною речовиною для приготування мира є єлей – оливкова олія вищої якості.
Для мироваріння у Володимирському соборі були використано понад 40 найменувань ефірних масел та пахучих трав, зокрема: жасмінове, трояндове, евкаліптове, пальмарозове, мускатне, розмаринове, кардамонове, кропу, кедрове, герані, іланг-ілангове, анісове, лавандове, соснове, піхтове, шалфейне, м’ятне, сандалове, чебрецеве, базилікове, чайного дерева, гвоздикове, бергамоту, мелісове, ялівцеве, коріандрове, кипарисове, мигдальне, лимонне, лимангрозове, фенхелеве, пічулове, неролове та нардове ефірне масло, а також наступні пахучі трави: м’ята, звіробій, хміль, корінь валеріани, евкаліпт, чебрець, материнка, меліса, цикорій, шавлія, календула, ромашка, богульник, таволга, череда та доник медовий.
Процес варіння святого мира розпочався з благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета у Великий понеділок. Вранці, після звершення Божественної літургії Ранішеосвячених дарів у Володимирському соборі, Святійший Патріарх Філарет разом з духовенством, співаючи тропар “Благословенний Ти, Христе Боже наш, що рибалок премудрими явив…”, хресним ходом пройшли до приділу святих страстотерпців Бориса та Гліба, де й розпочався чин Мироваріння. Патріарх звершив чин Освячення води та благословив посуд для мироваріння, єлей, вино й пахощі. Після окроплення святою водою всіх посудин і потрібних матеріалів, було запалено плити, на яких стояли два казани. Так розпочався сам процес мироваріння. Протягом трьох перших днів Страсного тижня духовенство собору продовжувало розпочату Святійшим Владикою процедуру читання Євангелія біля посуду, в якому варилося святе миро.
У Великий вівторок в посудини, в яких варилося миро, влили весь настій, приготований у Хрестопоклонну неділю, а також всипали росний ладан, який напередодні був дрібно розтертий на порошок. У Велику середу процес мироваріння був завершений. Після охолодження, до мира додали всі приготовані ефірні масла. Після цього суміш було перелито до алавастрових амфор та закорковано. У Страсний четвер, ще до початку Божественної літургії свт. Василія Великого, духовенство хресним ходом зі співом тропаря «Благословенний Ти, Христе Боже наш…» знесло посудини зі звареним миром до жертовника центрального приділу. Саме освячення відбулося під час літургії. На великому вході алабастрові амофори, прикрашені квітами, були перенесені від жертовника до святого престолу. Після співу страсного тропаря «Вечері Твоєї Тайної сьогодні, Сину Божий, причасником мене прийми…» і перенесення приготованих дарів (хліба й вина) для Євхаристії, Патріарх, стоячи перед святим престолом, прочитав молитву для освячення мира. Так завершився процес варіння та освячення святого мира. Після закінчення літургії духовенство переправило алабастри з миром для зберігання у Патріархію. Подібним чином святе Миро варилося в Києві тричі: 1998, 2014 та 2018 роках.
8. У католицькій церкві освячення мира та єлею звершується єпархіальними архієреями в своїх кафедральних соборах при участі всього духовенства єпархії. Важливо зауважити, що у випадку Католицької Церкви, за своїм складом обидві речовини між собою не відрізняються, а є тією ж оливковою олією, лише з різницею, що освячуються різними молитвами та для різних потреб. Така служба відбувається на ранковій месі у Великий четвер.
9. У Греко-католицькій Церкві чин освячення мира звершує глава Церкви. У Великий четвер у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві Глава Української Греко-Католицької Церкви очолює Вечірню з Літургією Василія Великого, освячує антимінси й миро та здійснює Чин умивання ніг дванадцятьом священикам.
10. На даний час наша Православна Церква України, 15 автокефальна Православна Церква в родині Православних Церков світу, отримала разом із Томосом про автокефалію і капсулу зі святим Миром від Вселенського Патріархату. Це стало символом духовної єдності між Церквами України, Константинополя та всіма іншими Помісними Церквами. Це перший, дуже важливий етап у зміцненні нашої Церкви. Тим не менше, ми переконані, що в міру росту та зміцнення, митрополича гідність ПЦУ буде скасована на місце Патріархату, а предстоятель нашої Церкви, вже Святійший Патріарх, сам варитиме Миро для благочестивого використання духовенству та вірним України, при цьому не пориваючи духовного зв’язку з Матір’ю Церквою Константинополя.