19 серпня християни Церков Східної традиції святкують Преображення Господнє. Первiсно цей празник святкували в березні чи лютому за нашим календарем. Однак через те, що він випадав у час Великого посту, святкування було перенесено на кінець серпня. Чому його було перенесено саме на цей мiсяць?
Преображення Господнє – наступне велике, двунадесяте свято Православної Церкви після Пятидесятниці. Воно присвячено згадці про подію Преображення Ісуса Христа на горі Фавор та щороку святкується 19 серпня.
Незадовго перед своїми стражданнями та смертю Христос, переконавшись у тому, що всі апостоли вірять у Нього, як у Сина Божого, побажав ще більше привідкрити завісу свого Боголюдського достоїнства. Він узяв трьох своїх найближчих учнів – Петра, Якова та Іоана – на гору Фаворську, куди пішов молитися. Пояснюючи вибір Спасителя Церква каже, що з Христом пішли саме ті апостоли, які мали бажання бути з Христом до часу його хресної смерті та не спокуситися побаченим.
Там під час молитви Лик Ісуса просіяв наче сонце, а одяг став білий як сніг. У той ча зявилися два старозавітні праведники Мойсей та Ілля, та розмовляли з Ним. Вражені побаченим апостоли не змогли не висловити свого здивування, а апостол Петро навіть вигукнув «Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі».(Мф.17:4)
Не встиг він ще цього договорити, як « хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!».А почувши це учні попадали долілиць, сильно налякані. А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: «Уставайте й не бійтесь!» Так Христо ясно показав обожнення людської природи завдяки воплоченню Сина Божого. Своїм Преображенням Христос явив світу своє Божественно достоїнство, показав таємницю Домобудівництва Божого нашого Спасіння. Саме тому ця подія – одна з ключових подій у Євангельській історії.
Згадуючи про дату святкування свята Преображення, очевидно, слід сказати наступне. Преображення Христа відбулося незадовго до Його Страстей, а точніше – за сорок днів до страждань та розп’яття. Однак, наша радість цього свята не була б повною, якби воно нині так само святкувалось за сорок днів перед Страсним тижнем, тому, що припадало б на час Великого посту. І, до речі, в такому випадку свято Преображення було б перехідним святом – бо Страсний тиждень залежить від дати Пасхи, яка змінюється щороку. Отже, для того, щоб велике та радісне за своїм змістом свято не припадало на Чотиридесятницю, воно було перенесено на іншу дату, а саме на 19 серпня. Цей день було обрано невипадково. Справа в тому, що рівно сорок днів відділяє 19 до іншого свята – Воздвиження Чесного Хреста Господнього (14 вересня), що за своїм богословським змістом тотожній Великій П’ятниці.
Що стосується зауваги, що дату святкування Преображення фактично перенесли з Великого посту на Успенський, то тут слід підкреслити дві важливих речі. По-перше, Великий піст є особливим духовним феноменом, який не можна порівнювати з жодним іншим багатоденним постом. Власне, навіть його назва «Великий піст» говорить не про його тривалість ( наприклад, Різдвяний піст теж має 40 днів), але про його унікальне значення для духовного життя православних християн. З іншого боку, це не свято було перенесене на час Успенського посту, це сам Успенський піст історично сформувався після того, як свято Преображення Господнього вже твердо увійшло в усталену літургійну практику Церкви.
За чисельними історичними джерелами, особливе свято, що мало назву «Преображення Спасителя» існувало в Візантії ще бл.900 року. Одначе, особливого поширення в православному світі це свято набуло після IV cтоліття, по тому, як свята рівноапостольна цариця Єлена звела на Фаворі, на місці Преображення, чудовий собор. Також відомо, що певний час це свято існувало в Палестині, як місцеве свято, пов’язана з подіями конкретної місцевості. З V століття почало масово поширюватись по всьому Сходу.
На Заході відомості про свято Преображення зустрічаються в древніх мартирологах. Записано, що воно віддавна урочисто відбувався в деяких церквах. Наприклад, у Франції в м.Тур, в Іспанії за часів святого Ільдефонса в VII столітті. Однак в Католицькій церкві він встановлений для загального вшанування папою Калікстом III щойно 1456 року, на честь перемоги християнського війська угорського регента Яноша Хуньяді над турками під Белградом.
Згадки про це свято знаходимо в чисельних записаних повчаннях та проповідях того часу. Так, збереглися слова святих Єфрема Сиріна та Іоана Злотоустого. Вже із VІІ століття збереглись слово св.Андрія Критського. В ньому він звертає увагу не лише на богословський зміст свята, але й на сам факт існування такого свята в його час. Богослужіння свята склали святі преподобні Іоан Дамаскін та Косма Маюмський. Їх Церква вживає і в наші дні.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.