У Церковній свідомості покаяння – це не просто визнання за собою вчиненого злочину. Гріх, як і будь-яку хворобу, недостатньо тільки визнати. Вслід за поставленим діагнозом, всяку значну хворобу потрібно довго та ретельно лікувати. Біблія нам показує ідеал щирого покаяння одного чиновника, який після того, як повірив у Спасителя зовсім перестав красти, а усім кого образив
Зараз у великих храмах, де є хор, не так багато вірних, які приходять на служби, беруть активну участь у богослужінні. Учасники відправи зазвичай не співають, а лише стоять і є нібито сторонніми глядачами. Проте вважається, що богослужіння має форму діалогу, в якому одні молитви призначені лише для священнослужителів, а інші — для усієї зібраної громади.
Традиційні Церкви позитивно ставляться до донорства органів. Це розглядається як спосіб благодійності, жертовності з боку донора стосовно тієї людини, яка може отримати цю допомогу. Та чи Церква схвалює донорство всіх органів? Як щодо, наприклад, яйцеклітин? За яких умов донорство Церквою не схвалюється? І багато людей запитує, що буде із людьми після воскресіння, які діляться органами?
Коли запитати випадкову людину, що таке піст, то в 99 випадках із ста ви почуєте, що піст це час, коли не можна їсти м’яса. Чому ж Церква ставиться з особливою засторогою саме до м’яса та продуктів тваринного походження?
Давно хотів написати, що ці страшенно модні язичницькі купання на Йордан мають надзвичайно мало спільного зі справжнім виявом християнського благочестя.
У сучасному світі всі так намагаються встигнути за модними тенденціями, що забуваючи про християнство, вибирають для себе, що краще бути буддистами, рідновірами-язичниками тощо.
Лише від думки про Різдво здається, що ось-ось станеться якесь диво. Це відчуття з дитинства знайоме чи не кожному. Подорослішавши, у комусь це відчуття приглушується, а хтось взагалі його втрачає. Про причини, коли людям сумно під час свят, розмова із тернопільським священиком, кандидатом богословських наук Євгеном Заплетнюком.
Не раз ловив себе на думці, що як тільки я встиг для себе розібратися з якимсь складним питанням, то одразу ж мав що відповісти про це іншим. Часто траплялося так, що мене одразу хтось саме про це й запитував! Сьогодні розмова буде саме про такий випадок. Перш ніж говорити про цю непросту тему, я сам
«Якщо я мусів би жити на якомусь вузенькому шпилі, на скелі або уривистому верху так, що я міг би заледве тільки мої обидві ноги поставити, оточений проваллям, безмежним морем, вічною темрявою, нескінченною самотністю та безупинним бушуванням бурі – я хотів би там залишитись, на мізерному просторі, впродовж усього мого життя, тисячу років, усю вічність –
